Голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації – про екологічні інвестиції в регіоні

GMK Center починає серію публікацій, присвячених темам промислової екології та сталого розвитку. Щоб отримати повне й об’єктивне уявлення про стан справ у цій сфері, ми опитали екологічний менеджмент найбільших гірничо-металургійних підприємств країни. Матеріали з їх думками й аналізом ситуації будуть публікуватися протягом тижня. А починає спецпроект інтерв’ю Олександра Бондаренка, голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Дніпропетровська область – найважливіший промисловий регіон України. Тут зосереджені найбільші промислові підприємства, в тому числі металургійні. У 2019 році вони принесли в місцевий бюджет Дніпропетровської області 413,3 млн грн екологічного податку. Але витрати регіону на захист довкілля минулого року були на 52 млн грн більше. Це не дивно, адже проблема екології для області та її керівництва дуже важлива.

У бесіді з кореспондентом GMK Center Олександр Вікторович розповів про свої ідеї знижок на екоподаток для підприємств, які інвестують в екологізацію виробництва, про брак полігонів для відходів, про амбітні плани щодо зниження шкідливих викидів в атмосферу і про те, чому дані про викиди мають бути публічними.

Ваша область вважається головним промисловим регіоном країни. Чи задоволені Ви якістю взаємодії з металургійними підприємствами в сфері екології?

– Нам вдалося вибудувати діалог з бізнесом: регулярно обговорюємо проекти, які підприємства готові реалізовувати в рамках нашої обласної програми екологічної безпеки. Представники металургійних і гірничодобувних компаній, як основні забруднювачі довкілля, розповідають про свої проекти. Наш департамент екології раз на квартал перевіряє реалізацію цих проектів. Наприклад, чи поставлені фільтри або чи впроваджена система екологічної безпеки, про яку заявляли.

Крім того, раз на квартал ми за звітами підприємств моніторимо рівень викидів в атмосферу. І якщо розуміємо, що ситуація з викидами не покращується, починаємо розбиратися, чому так трапилося. Наприклад, стався збій у виробництві.

Якою є динаміка екологічних показників регіону?

– Можу сказати, що за підсумками першого півріччя 2020 року шкідливі викиди в атмосферу в області знизилися на 10-12%. Якщо порівняти з попередніми роками, то тоді кількість викидів тільки зростало.

Зрозуміло, в 2020 році на зменшення викидів вплинула епідемія коронавируса COVID-19. Металургія постраждала – підприємства в середньому знизили обсяги виробництва на 3-5%. Але справа не тільки в цьому.

Реалізація екопроектів, які були заплановані на підприємствах в рамках нашої обласної програми екологічної безпеки, дала свої результати. Наприклад, «АрселорМіттал Кривий Ріг» цієї весни вивів з експлуатації мартенівський цех. Це було одне з основних джерел забруднення. Орієнтовний екологічний ефект від такого рішення – зменшення викидів на 11 тис. т на рік.

Крім того, на підприємстві розробляється проект будівництва нової фабрики огрудкування потужністю 5 млн т окатишів на рік. Інвестують у будівництво нової фабрики близько $300 млн. Її запуск дасть змогу вивести з експлуатації аглофабрику №1 гірничо-збагачувального комбінату. Реалізація цих проектів дасть можливість зменшити обсяг викидів по підприємству на 30%.

Як, на Ваш погляд, можна підвищити ефективність охорони довкілля? І що для цього можуть зробити металургійні підприємства?

– Поставити на труби датчики, які моніторять викиди в повітря і показують це в режимі онлайн. Зараз викиди розраховують виходячи з обсягів виробництва. У результаті виходить дуже усереднена й неточна цифра. І незрозумілі причини збільшення викиду – може, вся справа в сировині або стався технічний збій. А спеціальні датчики допоможуть знайти причину збільшення викидів йоперативно відреагувати, щоб вирішити проблему. Наскільки я знаю, в усіх нових виробничих цехах такі датчики стоять.

Приблизно 50 датчиків, які моніторять стан повітря, закупили й ми, частину вже встановили на дахах адміністративних будівель у регіоні. Їхні показники відображаються на онлайн-карті моніторингу атмосфери. Ця спеціальна платформа моніторингу повітря –інтерактивна карта з вільним доступом – наш проект, який плануємо запустити вже наприкінці вересня. У ньому в режимі реального часу відображатиметься рівень забруднення атмосфери в різних місцях Дніпропетровщини.

Який ефект це дасть?

– Відстежуючи рівень забруднення, ми зможемо оперативно реагувати на ситуації, через які відбулося підвищення концентрації шкідливих речовин. І якщо побачимо, що рівень забруднення став небезпечним, зможемо в онлайн-режимі давати рекомендації жителям, як себе поводити.

Така публічність має передусім стимулювати підприємства-забруднювачі оперативно реагувати на викиди й вирішувати проблему. Та й в принципі приділяти контролю більше уваги, оскільки весь рівень забруднення відображається публічно.

50 датчиків буде достатньо, щоб отримати об’єктивну картину по області?

Цього літа ми почали використовувати сучасну мобільну станцію моніторингу повітря «Еол-1». Високоточне обладнання дає змогу визначати рівень забруднення за стандартами ЄС. Воно встановлено в мікроавтобусі, тому вимірювання можна здійснювати в будь-якій точці області. Установка в автоматичному режимі визначає вміст у повітрі оксидів вуглецю та азоту, діоксиду сірки, озону, пилу, бензолу, фенолу, формальдегіду та інших речовин. А ще вимірює рівень гамма-випромінювання, деякі метеорологічні параметри: температуру, швидкість і напрям вітру, атмосферний тиск, сонячну радіацію. Працює як від мережі, так і автономно.

Дані моніторингу з цієї станції ми також можемо завантажувати на онлайн-платформу моніторингу повітря. Після запуску платформи кожен житель зможе в один клік побачити стан повітря в Дніпропетровській області.

Зараз ми також ведемо переговори, щоб підприємства дали дозвіл використовувати сигнали з їхніх датчиків, які моніторять викиди, й отримувати інформацію про рівень забруднення ще й від виробництв. П’ять з п’ятнадцяти підприємств уже попередньо згодні надавати нам таку інформацію, і вона також відображатиметься на платформі онлайн-моніторингу повітря.

Чи достатньо в області потужностей для утилізації відходів і полігонів, які мають необхідну дозвільну документацію?

– Полігони металургійних і гірничодобувних підприємств –це просто сховища. І їх не вистачає. Періодично заводи просять дати їм ділянку в оренду для зберігання відходів. І це насправді одна з головних екологічних проблем регіону, оскільки збільшувати кількість полігонів не хочеться. Адже навіть після рекультивації земель, на яких зберігалися відходи виробництва металургійних і гірничодобувних підприємств, вони вже непридатні для сільського господарства. Та й у принципі непридатні.

Єдине, як можна їх використовувати, – це пропонувати в оренду компаніям, які будують сонячні електростанції. Наприклад, наша Нікопольська СЕС, одна з найпотужніших в Європі, побудована на колишньому кар’єрі.

Але ж є способи й не збільшувати кількість полігонів…

– Так, можна не збільшувати кількість полігонів, а використовувати більш екологічні методи утилізації. Є такий варіант, взагалі не витратний для виробничників: використовувати їхні відходи в дорожньому будівництві. Якраз у нашій області буде пілотна дорога Кривий Ріг –Нікополь, і її перші 7 км будуть побудовані з використанням шлаків. Приблизно 30% від усіх матеріалів дорожнього покриття становлять саме шлаки гірничо-металургійних підприємств.

Ще один варіант більш ефективного управління відходами гірничодобувної промисловості я недавно обговорював з науковцями. Це технологія, за якої відходи розкривних робіт максимально використовуються в проектах рекультивації порушених територій.

У такий спосіб можна уникнути нагромадження відходів у відвалах. Єдиний мінус – з погляду витрат це дорожче, ніж просто орендувати за 300-500 тис. грн на рік землю під відвали, оскільки підприємствам доведеться дещо змінити технологію видобутку корисних копалин і розміщення відходів.

Крім виробничих відходів, на підприємствах багато йпобутових адже там люди працюють…

– З полігонами для побутових відходів теж проблема. Немаєзаводів з глибокої переробки сміття. Часто біля полігону стоїть конвеєр, де просто вручну сортується сміття.

Пам’ятаю, коли я навчався на програмі для управлінців Strategic Business Management у Швеції, нам показували завод з переробки сміття неподалік Стокгольма. Так от, вони імпортують сміття з Норвегії, тому що не вистачає свого, щоб виробляти енергію від переробки сміття. Саме так і працює це підприємство – 90% сміття вони переробляють на енергію. І доплачують багатьом місцевим корпораціям за сміття. Дуже ефективна й прибуткова бізнес-модель.

Ми якось розмовляли з потенційними інвесторами, які хотіли будувати сміттєпереробне підприємство. Але їм потрібні були гарантії, що ми зможемо забезпечити їхнєвиробництво необхідними обсягами сміття. А проблема в тому, що сміттєві полігони розкидані по регіону, а не дислокуються в одному місці. Це, звісно, збільшує поріг інвестицій у цей бізнес.

Якими, на Ваш погляд, мають бути державні заходи зістимулювання екологізації метвиробництва?

– Насамперед профільне міністерство має «підтягнути» законодавство до європейських норм викидів. І, впевнений, дуже ефективним буде зробити дані про забруднення довкілля публічними. Щоб кожен міг подивитися, в якому регіоні та яке підприємство забруднює.

У нас в області дуже активні екологічні громадські організації. Вони багато говорять про проблеми, і завдяки цьому ми можемо реагувати вчасно. Як варіант, я придумавби дуже просту програму: якщо підприємства інвестують векологізацію і, наприклад, упродовж року за таких самих темпів виробництва вдвічі зменшують викиди, то отримують дисконт на екоподаток.

А як Вам ідея використання 70% екоподатку самими підприємствами для екомодернізації?

– Це хороша ідея для перехідного періоду, вона може дати виробництву стимул для прискорення процесу модернізації. Так було би простіше інвестувати, наприклад, в екологічні виробничі лінії. Але якщо цим усі інвестиції в екологію обмежаться, то це погано, оскільки потрібно набагато більше грошей, ніж цей податок, щоб привести підприємство до європейських норм викидів у довкілля.

Я не можу сказати, що сама система обліку цих податків досконала. Методів перевірки немає – підприємство саме визначає, скільки було викидів, і вираховує свій екоподаток. Насправді тут важливо ставити чіткі завдання перед промисловцями: яких показників щодо викидів їм сліддосягнути з огляду на перехід на європейські норми.

Які програми в регіоні зараз реалізують промислові підприємства і, зокрема, металургійні?

– У нас є Комплексна програма екологічної безпеки та запобігання зміні клімату, розрахована до 2025 року. Це глобальна стратегія, і в її рамках кожне підприємство реалізує свої екопроекти та заходи.

Різного роду екологічних заходів заплановано понад 400. Основні з них будуть здійснювати найбільші металургійні та гірничо-видобувні підприємства регіону. Наприклад, «Южкокс» виконує ремонт камер коксування коксових батарей №5 і №6 коксового цеху. Нікопольський завод феросплавів реалізує проект з реконструкції газоочистки з будівництвом комплексу рукавних фільтрів. «АрселорМіттал Кривий Ріг» продовжує реалізовувати проект реконструкції газоочисної установки агломашин №1-3.

Наскільки мені відомо, на 2022-2023 рік плани у «АрселорМіттал Кривий Ріг» амбітні: знизити загальний рівень викидів забруднюючих речовин на 35-40% і наблизити показники промислових викидів до європейських норм. Підприємство запланувало вивести з експлуатації аглофабрику, яка не відповідає сучасним екологічним вимогам. Це дасть змогу досягти зниження шкідливих викидів в атмосферу на 37 тис. т на рік.

Яких результатів від Дніпропетровщини Ви очікуєте усфері промислової екології в поточному році?

– У нас є план до кінця року добитися зниження валового викиду в атмосферу на 15%. Це амбітна мета. Щоб досягти її, підприємства, які є найголовнішими забруднювачами довкілля Дніпропетровщини, повинні поетапно модернізувати своє виробництво.