Дізнатись більше
Президент Horst Wiesinger Consulting – про майбутнє європейської та української металургії
14 липня Хорст Візінгер, президент австрійської консалтингової компанії Horst Wiesinger Consulting, був обраний головою наглядової ради GMK Center.
Ми скористалися цією можливістю, щоб запитати пана Візінгера, як криза, спричинена коронавірусом, вплинула на європейську сталеливарну промисловість, чи буде відкладено план декарбонізації ЄС і що він радить виробникам сталі, особливо українським, в нинішніх умовах.
Наскільки сильно європейський сталеливарний сектор постраждає від коронавірусу: ваш прогноз?
– Найбільше постраждають європейські та японські виробники сталі, адже вони поставляють сталь для виробництва товарів з високою доданою вартістю, зокрема для автомобілебудування. Автомобільна промисловість, в свою чергу, теж дуже сильно постраждала через коронавірус. Виробництво авто в Європі та Японії тримається на рівні 25-30% нижче від показників продажів 2019 року.
Китай трохи оговтався від кризи, продемонструвавши приріст обсягів виробництва сталі в травні та червні – на 4% більше, ніж у 2019-му. Європа, тим часом, у травні-червні виробила приблизно на 25% менше, ніж за такий самий період минулого року. Якщо не буде другої хвилі захворюваності, вважаю, що до середини наступного року виробничі потужності повернуться до рівня 2019 року.
На сьогодні Європа вирішує проблему надлишкових потужностей переважно шляхом стимулювання попиту на сталь. Це не найефективніша стратегія, адже потужності все одно в надлишку. Чи є інші методи вирішення цієї проблеми, на ваш погляд?
– Насамперед потрібно визначитися, що ж таке «надлишкові потужності». Очевидно, що ми говоримо про співвідношення фактичного рівня виробництва й доступних робочих потужностей.
Зниження потужностей в сталеливарній промисловості – доволі дорога справа, оскільки сектор дуже капіталомісткий. Це одна з головних причин, чому так складно скоротити будь-які потужності.
Чи може нинішня криза змусити ЄС послабити або відкласти план з декарбонізації металургійного сектора?
– Ні, я не вірю, що ЄС відкладе плани з декарбонізації. Впровадження нових технологій і процесів є найбільш ефективною альтернативою скорочення надлишкових потужностей.
Чи впаде попит на залізну руду через запровадження вимог щодо декарбонізації?
– Впаде, безумовно.
Чи є доступ до залізної руди головною перевагою українських виробників сталі, на ваш погляд? Чи може декарбонізація та активізація використання брухту в сталевій промисловості позбавити Україну її основної переваги?
– Доступ до залізорудних ресурсів з використанням вертикальної інтеграції виробництва, безумовно, є перевагою українських виробників. Але не думаю, що вона зникне через декарбонізацію і зростання використання брухту в світовій металургії. Натомість у довгостроковій перспективі (20-30 років) виробництво сталі, звісно, має перейти переважно на закриту рециркуляцію брухту (думаю, близько 75-80% світового виробництва). Щоб досягти цих показників, потрібна відповідного рівня заготівля брухту, в тому числі для виготовлення преміальної продукції. Це буде, на мій погляд, найсерйозніший виклик на шляху поширення цієї технології. 20-25% сталі все одно вироблятимуть із залізної руди, передусім у Європі. Тому ринок для постачальників руди нікуди не зникне. Але провідні постачальники – Австралія та Бразилія – істотно втратять.
Хто, на вашу думку, є найефективнішими виробниками сталі у світі та Європі зараз? Що допомогло їм стати лідерами: які рішення, переваги та ін.?
– Не люблю називати конкретні компанії. Щоб стати ефективним виробником сталі, потрібно зосередитися на зниженні витрат шляхом оптимізації використання активів і, що ще важливіше, на підвищенні якості продукції. Доступ до ресурсів, безумовно, важливий, але головні рушійні сили високої ефективності – оптимальне використання активів і підвищення якості з акцентом на діджиталізацію. Найкращими прикладами тут є POSCO і деякі європейські виробники.
Як діджиталізація виробничих процесів може підвищити ефективність компаній, наведіть приклади? Хто є світовими та європейськими лідерами з діджиталізації?
– Сьогодні діджиталізація є головним трендом в галузі. У чорній металургії діджитал, на жаль, ще не досягнув належного рівня поширення. Утім, найбільш ефективні компанії мають доволі високий рівень діджиталізації роботи. Достатньо подивитися дослідження PWC, засноване на опитуванні 157 топ-менеджерів металургійних компаній. Основні висновки дослідження є такими:
- Металургійні компанії, що брали участь в опитуванні, планують протягом наступних 5 років інвестувати 4% річних доходів у діджитал-рішення. Вони ставлять перед собою амбітні цілі. Так, майже дві третини (62%) з них планують протягом наступних 5 років досягти високого рівня діджиталізації та інтеграції процесів.
- Діджиталізація більше не є «опцією» для металургійних компаній – вона стала необхідністю, щоб залишатися на плаву і процвітати в цьому секторі.
- Автоматизація в поєднанні з аналітикою даних забезпечує набагато більшу гнучкість, а також вищу ефективність у виробництві.
На наведеному нижче малюнку показано зміну рівня діджиталізації світової металургії, очікувану в найближчі роки.
Які можливості для українських компаній ви бачите з огляду на коронавірусну кризу й всесвітній протекціонізм?
– Для українських металургійних компаній головним пріоритетом з погляду підвищення ефективності є покращення якості продукції та інтенсифікація діджиталізації.
Які інвестиції ви рекомендували б українським виробникам сталі?
– Як уже згадувалося, концентрація на покращенні якості продукції та розширеної ланцюжку доданої вартості є найбільш важливою рекомендацією для української металургії.
Чи можуть українські виробники наздогнати російські компанії за ефективністю? Що їм слід для цього зробити?
– Упродовж останніх років російські металурги активно вкладали кошти в оптимізацію використання активів і підвищення якості. Крім того, українські сталеливарні заводи мають зосередитися на підвищенні якості продукції, особливо за рахунок покращення обладнання та сучасних технологій.
