Для стимулювання розвитку бізнесу в умовах війни треба зменшити податки та спростити їх адміністрування

Економіка воєнного періоду може бути надійним тилом для успішних бойових дій лише в разі правильного до неї ставлення, а саме стимулювання її розвитку, а не політики «закручування гайок» – підвищення податків і тарифів, посилення адмінрегулювання та ін. Для підтримки активної діяльності важливими є зменшення податків, пільгові кредити, держзамовлення, а також спрощення законодавства, митних процедур та імпорту.

Ситуація в економіці

Серед основних проблем, з якими зіткнувся бізнес під час війни, – зменшення попиту на продукцію, зростання цін на сировину та матеріали, брак оборотних коштів, проблеми з доставкою та експортом, дефіцит палива та зростання цін на нього.

З початку військової агресії РФ проти України український бізнес працював хвилеподібно, і не можна сказати, що ситуація з кожним місяцем покращується. За даними опитування «Інституту економічних досліджень та політичних консультацій», трохи більше 70% опитаних підприємств повідомили про зменшення обсягів виробництва у квітні 2022 року в порівнянні з березнем, а 10% – припинили свою діяльність. У квітні лише 15% респондентів мали повне (або велике) завантаження потужностей у порівнянні з довоєнним періодом. Кількість зайнятих скоротилася у 58% підприємств. Навіть у Нацбанку прямо кажуть, що темпи відновлення роботи підприємств в Україні знизилися.

Спроби лібералізації

На початку бойових дій влада анонсувала заходи для підтримки роботи бізнесу, хоча потім частково стався відкат щодо низки принципових рішень. Так, у середині березня Верховна Рада 340 голосами проголосувала за важливий пакет рішень, ухваливши законопроєкт №7137-д про стимули та преференції у вигляді податкової лібералізації та підтримки бізнесу в період воєнного стану.

Зокрема, великий бізнес зміг скористатися опцією єдиного податку: ліміт підвищили з 10 млн грн до 10 млрд грн, а податок становив лише 2% від обороту, фізичні особи – підприємці першої та другої груп могли сплачувати єдиний податок добровільно й не сплачувати єдиний соціальний внесок за своїх мобілізованих співробітників, скасовано акциз на пальне, а ставку ПДВ за цими позиціями зменшено до 7% з 20%, санкції за порушення закону про реєстратори розрахункових операцій (РРО) не застосовуватимуться до завершення воєнного стану та ін.

Уже у 20-х числах березня парламент ухвалив законопроєкт про пільговий імпорт. Закон передбачав звільнення від ввізного мита та ПДВ імпорту товарів в Україну платниками єдиного податку першої, другої та третьої груп, а також спрощену форму розмитнення. Лібералізацію щодо імпорту парламент у 20-х числах червня відкотив назад, ухваливши законопроєкт про повернення мит та ПДВ на імпортні товари. А от спроба вручну «порегулювати» ціни на пальне обернулася найжорсткішою кризою та дефіцитом палива на АЗС країни. Природно, що від такого владі довелося відмовлятися з чималим скандалом.

«Економічна політика в умовах війни має бути спрямована на максимальну лібералізацію та зниження податків. З одного боку, 15 березня, Верховна Рада проголосувала за пакет рішень щодо підтримки економіки, ухваливши законопроєкт №7137-д про стимули та преференції, а з іншого – низка парламентаріїв намагаються скасувати всі позитивні напрацювання для роботи бізнесу в умовах воєнного часу», – впевнений економічний експерт Данило Монін.

Що потрібно бізнесу?

Спроби влади «дати задню» щодо рішень, ухвалених у березні для підтримки економіки, не вселяють оптимізм у бізнес. Наприклад, у 20-х числах червня Кабмін дозволив проводити позапланові перевірки бізнесу під час війни, хоча на початку березня уряд на час воєнного стану призупинив їх, за винятком позапланових перевірок щодо контролю за зростанням цін.

Також на початку червня НБУ різко підвищив облікову ставку із 10% до 25%. У зв’язку з цим не дуже зрозуміло, скільки відсотків бізнес реально заплатить за «доступні» кредити під 5-9%. При цьому Кабмін виділив 16 млрд грн з резервного фонду держбюджету на гранти для бізнесу, чого, звісно, навіть мінімально недостатньо для суттєвого покращення бізнес-активності в країні.

Опитані «Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій» компанії найчастіше нейтрально оцінюють держполітику підтримки бізнесу. На думку респондентів, для бізнесу в поточних умовах важливими є зменшення податків, пільгові кредити, держзамовлення, а також спрощення законодавства, митних процедур та імпорту.

Що довше в країні триває війна і немає достатнього платоспроможного попиту, то більшим буде розмір збитків, недоотриманого прибутку і гіршими ринкові перспективи для українського бізнесу. Уже зараз можна стверджувати, що багато бізнесів опинилися на межі виживання, і їх повне закриття – лише питання часу.

За даними на кінець травня, тільки прямі збитки 219 промислових підприємств, які потрапили під обстріли, оцінювалися на рівні $10,7 млрд. Це мінімальні цифри, які не враховують усього масштабу втрат бізнесу та всіх типів збитків. Наприклад, за даними Advanter Group, станом на початок травня втрати лише малого та середнього бізнесу оцінювалися в діапазоні $64-85 млрд.

Ситуація на макроекономічному рівні ще гірша. За перший квартал український ВВП обвалився на 15%, а прогнози щодо рівня падіння економіки за підсумками року перебувають у широкому діапазоні – від мінімум 33% (очікування Нацбанку) до 45,1% (прогноз Світового банку).

Тому вже зараз бізнес чекає від влади твердого бачення та гарантій зміни податкової політики на післявоєнний період відновлення економіки країни. Ідеться про зниження рівня оподаткування та спрощення адміністрування податків.

«В умовах повоєнного відновлення економіки країни важливо проводити більш гнучку податкову політику, яка матиме на меті конкретні результати – трансформацію економіки та відновлення власного виробництва. Бо навіть війна показала, що Україна, власне, не виробляла багатьох видів потрібних боєприпасів. Тобто, потрібно за допомогою зниження податків для певних секторів стимулювати власне виробництво, – резюмує економіст Павло Вернівський. – Але важливо, щоб зниження податків мало стимулюючий характер, було частиною комплексного підходу до зміни методів держрегулювання економіки та включало, наприклад, збільшення держзамовлення».