Дізнатись більше
Основна критика Clean Industrial Deal полягає у відсутності конкретики
Наприкінці лютого Єврокомісія представила довгоочікувану Угоду про чисту промисловість (Clean Industrial Deal, CID). Вона позиціонується як бізнес-план для підтримки конкурентоспроможності та майбутнього виробничих галузей в Європи та визначає декарбонізацію як рушійну силу.
Рушії розвитку
Документ передбачає заходи, спрямовані на зміцнення всього ланцюжка створення вартості та служить основою для адаптації дій у конкретних секторах.
Бізнес-рушіями успіху промисловості CID визначає наступні.
Зменшення витрат на електроенергію. Одним із компонентів Угоди став План дій щодо доступної енергії. Він має прискорити розгортання чистої енергії, електрифікацію, доповнити доповнить європейський внутрішній енергоринок. Документ також передбачає енергоефективність та зменшення залежності від імпорту викопного палива.
Підвищення попиту на чисту продукцію. Закон про прискорення промислової декарбонізації має збільшити попит на чисту продукцію, вироблену в ЄС, запровадивши відповідні критерії в державних і приватних закупівлях. Ним також передбачать добровільне маркування вуглецевої інтенсивності для промислових продуктів, починаючи зі сталі у 2025 році, а згодом – цементу. Рамкову систему держзакупівель ЄС перегляне у 2026-му.
Фінансування чистого переходу. ЄК запропонувала у 2026 році створити Банк промислової декарбонізації з фінансуванням у €100 млрд на основі наявного Інноваційного фонду та доходів від частин схеми торгівлі викидами (ETS). Також буде змінено інструмент InvestEU, аби мобілізувати €50 млрд додаткових приватних та державних інвестицій. Окрім того, група Європейського інвестиційного банку запустить серію нових конкретних інструментів фінансування для підтримки Угоди.
Циркулярність і доступ до матеріалів. ЄС прагне забезпечити доступ до критичних матеріалів і зменшити вплив ненадійних постачальників, водночас максимізувавши обмежені ресурси блоку. Зокрема, Комісія обіцяє створити Європейський центр критичної сировини для її спільних закупівель від імені зацікавлених компаній та у 2026 році прийняти закон про циркулярну економіку.
Дії у глобальному масштабі. На додаток до чинних і нових торгівельних угод ЄК обіцяє незабаром запустити перші Партнерства з чистої торгівлі та інвестицій, зокрема, для диверсифікації ланцюжків постачань. Водночас інституція рішуче діятиме, аби захистити європейську промисловість від недобросовісної глобальної конкуренції та надлишкових потужностей.
ЄК також випустила пакети спрощення (Omnibus packages) що мають на меті скоротити бюрократичну тяганину для громадян і бізнесу та послабити вимоги щодо звітності СВАМ
Вимога конкретики
Після оприлюднення Угоди про чисту промисловість європейський сталеливарний сектор вживає щодо документа визначення «правильний діагноз». Проте галузь продовжує наполягати на «оперативному втручанні» – конкретизації подальших дій.
Так, у EUROFER зауважили, що конкретні рішення або залишаються відкритими для наступних кроків, як щодо глобальних надлишкових потужностей та лазівок у CBAM, або розглядаються за допомогою неповних заходів, як у випадку з цінами на енергоносії. В асоціації вважають – без структурного розв’язання цих проблем гідні ініціативи як-то провідні ринки, фокус на європейській продукції та циркулярна економіка, будуть недостатніми, аби змінити ситуацію.
Герт ван Поелворде, гендиректор європейського підрозділу ArcelorMittal, у коментарі бельгійському громадському мовнику VRT назвав Угоду все ще надто розпливчатою. На його думку, великими проблемами є торгівля та захист від вуглецевоємної продукції на кордонах, необхідність скорочення обсягів імпорту до регіону.
Чи не найгострішим питанням для металургійної галузі залишаються високі ціни на енергоносії. Занепокоєння відсутністю термінових рішень з цього приводу в рамках CID та Плану дій щодо доступної енергії висловила іспанська Unesid. Іспанці підкреслюють: такі інструменти, як довгострокові угоди про закупівлю е/е поки що не принесли відчутних переваг промисловим споживачам, не дозволяючи перенести на останніх низькі витрати на виробництво відновлюваної енергії. Виходом Unesid вважає структурну реформу європейського ринку електроенергії.
На те, що уже відомі рішення, такі як контракти PPA, мають лише обмежений потенціал для зниження цін на енергію для металургійних підприємств у середньостроковій перспективі, вказали й у польській сталеливарній асоціації (HIPH).
Німецька WV Stahl назвала план дій щодо доступної енергії таким, що розчаровує. Там зауважили – на додаток до зниження податків на е/е та плати за мережу очікували, що документ стане основою для конкурентоспроможної промислової ціни.
Окрім того, представники металургів Німеччини наголошують на нагальній потребі посилити чинні захисні заходи та знайти подальше ефективне рішення на період з середини 2026 року, або запобігти наслідкам глобального перенаправлення надлишкових потужностей в галузі.
Повернення до Антверпену
Угода про чисту промисловість з’явилась рік по тому, як було оприлюднено Антверпенську декларацію – заяву 73 європейських бізнес-лідерів із закликом до дій з відновлення промислового ландшафту Європи. Наразі, за даними її координатора, Європейської ради хімічної промисловості (Cefic) до цих вимог приєдналися понад 1,3 тис. учасників.
CID було представлено саме в Антверпені – головному хімічному центрі блоку та пункті транзиту на зовнішні ринки товарів, вироблених в ЄС. Великі промислові асоціації давно б’ють на сполох щодо зниження конкурентоспроможності регіону порівняно з іншими великими економіками – американською, китайською тощо.
Як зазначили в Cefic, в Угоді були розглянуті дев’ять із десяти закликів декларації. «Нам потрібно трансформувати амбіції Європи «бути» на рішучість «робити», – зауважив Ільхам Кадрі, президент ICCA та Cefic, гендиректор Syensqo.
У організації закликали оцінювати нові ініціативи ЄС за певними критеріями – чи зберігають вони Європу незалежною, чи знижують ціни на енергоносії, полегшують адміністративний тягар для компаній, залучають інвестиції, створюють ринки для екологічно чистих продуктів і захищають якісні робочі місця. У разі негативної відповіді на будь-яке з цих питань політики ЄС мають відповідно переглянути пропозицію.
Секторальні плани
Втім, CID визначає і часові рамки для представлення секторальних планів дій. Наприклад, таку «дорожню карту» для автопромисловості було оприлюднено 5 березня, для хімічної вона планується наприкінці 2025-го.
Втім, автомобільний сектор, який є другим за величиною споживачем сталі в ЄС (17% від загального попиту), отримавши свій план, теж просить більшої конкретики. Так, Європейська асоціація автовиробників (ACEA) закликає до «чіткого зобов’язання» розпочати перегляд стандартів CO2 у 2025 році для великовантажних авто.
E-Mobility Europe стверджує, що ЄК повинна компенсувати послаблення обмежень на викиди вуглецю для автомобілів і мікроавтобусів на поточний рік, доклавши максимальних зусиль для підвищення попиту на електромобілі та підтримки європейських секторів зарядки та акумуляторів.
Європейські сталеві виробники після оприлюднення Угоди висловили сподівання, що більш конкретні заходи з підтримки сектору будуть окреслені у Плані дій зі сталі та металів. Останній включатиме результати стратегічного діалогу з ключовими представниками сектора, який відбувся 4 березня під головуванням президента ЄК Урсули фон дер Ляєн. У зустрічі, зокрема, взяли участь такі великі гравці ринку як ArcelorMittal, Tata Steel, Thyssenkrupp, Salzgitter та інші. План дій щодо металургії 19 березня має представити виконавчий віцепрезидент Єврокомісії Стефан Сежурне.
Промисловий сектор здебільшого сприймає документ, як відправну точку, а не довершений план. Промисловці дещо розчаровані розмитістю пропозицій та наполягають на невідкладних подальших конкретних кроках. Ключовими проблемами для них залишаються вартість енергоносіїв (газу та електроенергії), захисні торгівельні бар’єри, реальна підтримка і врахування потреб різних галузей. Водночас питання декарбонізації та СВАМ все ще є дискусійним. Втім, галузеві асоціації висловлюють готовність співпрацювати з ЄК.
