© shutterstock.com

На забезпечення ГМК кадрами впливає інтенсивність трудової міграції, динаміка виробництва та зарплати в галузі

Брак робочої сили – головна небезпека для розвитку бізнесу в Україні. Такого висновку дійшла компанія KPMG за результатами опитування Global CEO Outlook, проведеного у 2019 році. Дефіцит персоналу як головний ризик відзначили 29% керівників компаній. При цьому вплив регуляторного фактору опинився на другому місці (19% опитаних); операційні ризики – на третьому (15%).

Разом з тим опитування Держслужби статистики підприємств гірничо-металургійного комплексу показало, що лише 14-16% опитаних указують на брак кадрів як фактор, що стримує виробництво. Більш важливими, згідно з Держстатом, є недостатній попит, фінансові обмеження та інше.

Сповільнення відтоку

У найбільших металургійних компаніях країни GMK Center запевнили, що минулого року змогли знизити відтік кадрів. Як відзначають у прес-службі «Метінвесту», загалом по групі сьогодні спостерігається відтік, за підсумками 2019 року він становив 10%. Відтік ключових фахівців, технологів з високою кваліфікацією перебуває приблизно на рівні 6%. При цьому нормальним і безболісним вважається показник до 10%. Тобто «Метінвесту» вдалося стабілізувати ситуацію. Загальна чисельність співробітників компанії за останній рік навіть зросла на 1,2 тис. осіб.

«Є певний дефіцит ремонтного персоналу. Це пов’язано з тим, що сьогодні ми намагаємося максимізувати кількість ремонтів, що виконуються власними силами. Персоналу для покриття загального фронту ремонтних робіт не вистачає. Тому наше завдання не лише наймати додатковий персонал, а й підвищувати його продуктивність», – додають у  Метінвесті».

За словами Юлії Чермазович, директора департаменту з персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг», порівняно з 2016-2018 рр. ситуація на підприємстві з кадрами значно покращилася. Передусім – за основними технологічними професіями. Укомплектованість такими фахівцями зросла в середньому до 96%. А за окремими професіями – таким як машиніст млинів, розливальник сталі, машиніст коксових машин – сягнула 100%. При цьому трохи більше ніж за рік кількість прийнятих працівників за ключовими професіями перевищила число звільнених: +726 осіб проти -518 осіб.

«У 2019 році нам вдалося знизити відтік персоналу. Цьому сприяло збереження соцпакета, зростання зарплати і можливості для додаткового заробітку. По підприємству загалом плинність персоналу знизилася на чверть. Якщо в 2018-му вона становила 12,3% від загальної чисельності працівників з урахуванням дочірніх підприємств, то у 2019 році не перевищила 9%. Частина працівників повертаються на підприємство після роботи за кордоном – близько 18% з новоприйнятих до нас мають такий досвід. Ми йдемо їм на зустріч і приймаємо назад у команду», – додає Юлія Чермазович.

Також компанії ГМК роблять ставку на нематеріальну мотивацію і різні види допомоги щодо зайнятості. Наприклад, на АМКР, якщо людина працювала розливальником сталі в мартенівському цеху, має відповідні знання та досвід, то після закриття мартена саме вона стане першою кандидатурою на переведення до конвертерного цеху за основною професією.

«Ми плануємо ефективно перерозподілити своїх людей, а не проводити зовнішнє наймання за ключовими професіями. Ми можемо запропонувати й інші професії, більш універсальні. Так, на підприємстві функціонують ремонтні цехи. Такі вакансії ми також пропонуємо для переведення, з індивідуальним підходом до кожного співробітника. Підвищеним попит має й навчання другої професії, адже це веде до зростання «капіталізації» працівників в очах будь-якого роботодавця», – пояснює Юлія Чермазович.

Кадрові перспективи

Результати опитування ділових очікувань підприємств, проведеного Нацбанком в четвертому кварталі 2019 року, свідчать, що значно зросла частка підприємств, які планують скорочення персоналу впродовж найближчих 12 місяців: до 18,5% з 14,5% у попередньому кварталі. При цьому кількість респондентів, які очікують зростання числа співробітників, також збільшилася, хоча й незначно – до 16,9% з 16,7%. Найбільш оптимістичні настрої мають підприємства у сфері будівництва й торгівлі, а найбільш негативні – підприємства енерго- і водопостачання, сільського господарства, переробної промисловості, до якої належить і металургія.

Очікування підприємств ГМК щодо зміни кількості працівників (значення у вигляді балансу: плюс означає переважання позитивних оцінок, мінус – негативних) на перший квартал 2020 року є такими:

  • видобуток залізної руди – +7 (93 – не зміниться);
  • металургія – мінус 14 (78 – не зміниться, 14 – скоротиться).

Зокрема, в «Метінвесті» у 2020 році планують зберегти поточну чисельність співробітників, а загальний відтік персоналу знизити до рівня 8-9%.

З іншого боку, перспективи динаміки чисельності персоналу в ГМК можна оцінювати з погляду ситуації в промисловості.

«Рівень зайнятості в промисловості відображатиме реальну економічну ситуацію в країні. Якщо тенденція спаду промвиробництва триватиме й у I півріччі 2020 року, то рівень зайнятості також продовжить зменшуватися. Реальних передумов для збільшення зайнятості на початок року немає. Розмови про залучення інвестицій і створення нових робочих місць, у тому числі в промисловості, мають більше декларативний характер і наразі не мають реального обґрунтування. Без створення умов всередині країни потоки трудових мігрантів будуть лише збільшуватися. І це даність, яка є на нашому ринку праці», – вважає Жанна Балабанюк, CEO консалтингової компанії R&C Kyiv Group LLC.

У разі поглиблення кризи в галузі можливі надзвичайні заходи. Раніше опитані GMK Center експерти називали серед заходів оптимізації, до яких можуть вдатися металургійні підприємства для поліпшення свого фінансового стану в 2020 році, – скорочення співробітників або інші форми зниження зайнятості (неповний робочий день та ін.).

Трудова міграція

– Ви з якого товариства, хлопці?

– «Трудові резерви».

– А що, «Динамо» біжить?

– Усі біжать!

Приблизно так трудова міграція вже не перший рік визначає наявну проблему браку кадрів в Україні. З України їдуть усі – від різноробів і представників поширених робітничих професій до дефіцитних фахівців.

«У зв’язку з трудовою міграцією справді не вистачає фахівців, які мають досвід роботи в металургії, особливо керівників», – каже Юлія Чермазович.

В НБУ зазначають, що, судячи з переказів трудових мігрантів, відтік робочої сили з країни у 2019 році сягнув не лише рекорду, а й межі.

«Темпи відтоку робочих рук у 2018 році були вищими, ніж у 2017-му приблизно на 10%-15%, але це природно, враховуючи погіршення економічного становища в країні. Однак у 2019 році ситуація з трудовою міграцією дещо покращилася, оскільки ті, хто виїхав у 2018 році багато в чому були незадоволені умовами роботи і проживання, а також скаржилися на нечесність іноземних роботодавців. Можливо, це пов’язане з неготовністю інших країн «перетравити» такий обсяг робочої сили. Крім того, можливо, у роботодавців вже сформувався образ невибагливості український робітників, тому вони дозволяли собі знижувати обумовлену винагороду», – каже Дмитро Карпенко, комерційний директор компанії Fillin.

Однак на європейському ринку праці очікуються зміни, які можуть привести до збільшення відтоку українців на роботу за кордон. З 1 березня 2020 року Німеччина відкриє свій ринок праці для громадян з країн, що знаходяться за межами ЄС, у тому числі для українців. Згідно з соціологічними дослідженнями, 43% наших громадян хочуть працювати на німецьких підприємствах.

Тобто якщо раніше українці виїжджали переважно до Польщі, Чехії, Угорщини, Прибалтики, то тепер географія розшириться на Німеччину, Скандинавію та інші країни Західної Європи. При цьому дедалі менше українців розглядають Росію як країну для трудової міграції.

«У 2020 році суттєве підвищення інтересу до трудової міграції у наших громадян може створити Німеччина. Країна з найміцнішою економікою в Європі також вирішила відкрити двері для наших співгромадян і надати їм можливість отримати легальну роботу та всі стандартні в Німеччині преференції. Єдиною серйозною складністю для українських робітників є вимога про володіння німецькою мовою на розмовному рівні», – пояснює Дмитро Карпенко.

За словами Василя Воскобойника, президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, у 2020 році відтік професіоналів за кордон продовжиться. Цей процес відбувається поступово, але не припиняється повністю. Фахівці їдуть, тому що вони можуть заробити набагато більше за кордоном, ніж удома (зазвичай у 2-3 рази). Їхній професіоналізм може швидко перевірити роботодавець, а вимоги до знання місцевої мови зазвичай мінімальні.

«Можливість утримати співробітників матимуть ті вітчизняні підприємства, які створять конкурентні умови оплати праці для працівників порівняно з сусідніми країнами, – резюмує Василь Воскобойник, – а також модернізують виробництво й підвищать продуктивність праці».