(с) shutterstock.com

За реалізацію промислової політики в країні відповідає Кабмін. Але основні ініціативи поки що генерує парламент

За вісім місяців поточного року обсяг промислового виробництва в Україні зріс на 1,7%. Це, безумовно, краще, ніж спад на 5,2% у 2020 році, але набагато менше, ніж могло би бути за умови достатньої державної підтримки української промисловості. Промисловці очікують більш дієвої ролі уряду у відновленні економіки й промислового виробництва зокрема.

«Нинішніх заходів уряду з підтримки розвитку промисловості явно недостатньо. Промислове виробництво не є джерелом зростання вітчизняної економіки», – відзначає Анатолій Кінах, голова Національної тристоронньої соціально-економічної ради, президент УСПП.

За останні два роки підтримка промисловості зрушила з мертвої точки та з’явилися перші ознаки дій різних гілок влади щодо стимулювання розвитку індустріального сектору країни.

Передумови промполітики

Зазвичай, коли йдеться про необхідність розвивати ту чи іншу галузь, маються на увазі дві ключові передумови:

1. Профільний держорган. Наявність або відсутність промислової політики в країні найчастіше пов’язують суто з роботою профільного центрального органу виконавчої влади (ЦОВВ). Мінпромполітики в Україні було ліквідовано в 2014 році, його функції передали до департаменту промполітики Мінекономіки.

Уже під час створення Мінстратегпрому промисловці були впевнені, що це міністерство відіграватиме ключову роль у формуванні промполітики в країні. Проте міністерство поки що займається більшою мірою створенням «паперової» основи для розвитку оборонно-промислового комплексу (ОПК) і низки технологічних галузей.

2. Формалізований документ. Реалізація промислової політики починається з добре написаної стратегії, яка передбачає аудит поточного стану, перелік заходів, терміни їх виконання, відповідальних, критерії досягнення мети й відповідне фінансування.

В Україні зазвичай не бракує стратегій та інших основоположних документів. При цьому в промполітиці реалістичної стратегії промрозвитку, скоріше, немає. Прийнята в 2018 році Стратегія розвитку промислового комплексу України на період до 2025 року вже потребує доопрацювання. Своєю чергою Мінстратегпром розробив законопроєкт «Про державну промислову політику», але документ застряг у внутрішніх узгодженнях. Окремі заходи промпідтримки прописані в Національній економічній стратегії до 2030 року, яку в березні затвердив Кабмін. Тобто при владі вже є або розробляються одразу кілька документів, але реальної підтримки промисловості як не було, так і немає.

«З погляду тих заходів і кроків, які робить влада, я, на жаль, не бачу цілісної промислової політики. Дуже добре, що ці ініціативи є. Погано те, що вони точкові, а не в рамках реалізації комплексної промислової політики, яку має розробити та впроваджувати уряд», – вважає Віктор Скаршевський, експерт Growford Institute.

Реалізації численних українських стратегій заважає брак фінансування, швидко мінливі умови зовнішнього середовища, нетривалий період роботи українських урядів та ін. Головна проблема в тому, що кожній новій владі стратегії потрібні заради стратегії – відзвітувати, мовляв, ми маємо програмний документ і працюємо відповідно до нього. Після звільнення ніхто не питатиме про те, як виконане те чи інше завдання: відповідальності за невиконання, свідому бездіяльність або навіть збитки – нуль. При цьому наступному складу уряду стратегія попереднього вже ні до чого – вони «малюватимуть» свій, так само абстрактний документ, який навряд чи можна реалізувати.

З іншого боку, саме повна відсутність профільного ЦОВВ та будь-якої стратегії розвитку допомогли українському IT-сектору вийти на той високий рівень розвитку, якого зараз досягла ця галузь. Інакше кажучи, немає жодних гарантій, що умовне міністерство тваринництва і профільна стратегія сприятимуть експоненціальному зростанню поголів’я великої рогатої худоби в країні. Швидше, відсутність непотрібного держконтролю в окремих випадках створює умови для розвитку економіки.

Драйвери промпідтримки

За реалізацію промполітики в Україні відповідає Кабмін. Однак уряд, напевно, найменше ініціює розвиток промисловості в країні.

«Є різні ініціативи, причому більшість їх ідуть не від уряду, а від парламенту, точніше, від окремих депутатів економічного комітету», – зазначає Віктор Скаршевський.

Заступник голови комітету з питань економічного розвитку Верховної Ради Дмитро Кисилевський відзначає такі недоліки роботи Кабміну в частині промполітики:

  1. Уряд демонструє готовність брати на себе свідомо завищені екологічні зобов’язання, не оцінюючи їх ефект на економіку й не маючи практичного плану втілення цих ініціатив у життя;
  2. Уряд витрачає бюджетні кошти або дозволяє органам місцевого самоврядування витрачати бюджетні кошти (субвенції) на купівлю імпортних товарів, насамперед машинобудування, не вимагаючи наявності місцевої складової.

«Уряд демонструє деякі вдалі приклади промислово-орієнтованих дій і програм. Отже, це можливо. Однак досі це не стало правилом і мейнстрімом. І часто за здоровий глузд доводиться боротися», – додає Дмитро Кисилевський.

Цікаво, що не властивими для своєї посади функціями часто змушений займатися і президент Володимир Зеленський: домовлятися про замовлення «Укрзалізницею» пасажирських вагонів у Крюківського вагонобудівного заводу (КВБЗ), залучати інвестиції в регіони та ін.

«Промислова політика у нас звелася до того, що президент сказав, а прем’єр-міністр дав доручення в кожній області побудувати по одному заводу. Чому не по 3 або 5? Це найяскравіший приклад браку системного бачення, розуміння розвитку промисловості й відсутності стратегії як такої», – пояснює Віктор Скаршевський.

Точкові заходи

У законодавчій діяльності, як і в роботі уряду, є низка орієнтованих на промисловість ініціатив, але вони мають, швидше, точковий характер. За словами Дмитра Кисилевського, в роботі парламенту можна відзначити такі індустріальні ініціативи:

  • дозволено прискорену амортизацію для деяких груп основних засобів;
  • продовжено дію мита на експорт металобрухту, прийнято закон про детінізацію ринку металобрухту;
  • прийнято перший з трьох законопроєктів про індустріальні парки, який містить фінансові та інституційні стимули для індустріальних парків;
  • прийнято два закони, які впроваджують комплекс податкових та митних стимулів для виробництва електричного транспорту – як індивідуального, так і горомадського;
  • погашення заборгованості із зарплати на «Південмаші» (з вересня 2019 по липень 2020 року).

У діяльності уряду народний депутат виділяє такі позитивні моменти:

  • розроблено та прийнято програму розвитку авіаційної промисловості;
  • прийнято низку важливих рішень щодо ракетної програми;
  • реалізується програма компенсацій аграріям частини вартості української сільгосптехніки.

«Українські аграрії, особливо малі й середні, досі відчувають суттєву нестачу потужностей для зберігання свого врожаю. Десятки наших клієнтів уже скористалися програмою, яка дає їм змогу швидше наростити необхідний обсяг зберігання, збільшуючи тим самим рентабельність свого бізнесу. Усі наші клієнти, які подали документи на компенсацію, отримали її в повному обсязі», – додає Борис Рибачук, заступник генерального директора з розвитку компанії KMZ Industries.

Окремим і важливим напрямом прямої підтримки промисловості можна вважати виділення в держбюджеті на 2021 рік 3,4 млрд грн на придбання пасажирських вагонів у вітчизняного виробника – КВБЗ. Це перший випадок держфінансування модернізації рухомого складу. Важливо, що в держбюджеті на 2022 рік ця практика продовжена. На ці цілі заплановано 10 млрд грн, з них: 3,9 млрд грн – гарантовані та 6,1 млрд грн – за рахунок надходжень від ще не прийнятого законопроєкту №5600.

Фронт робіт

У випадку з реалізацією необхідних для розвитку промисловості заходів простіше сказати, що не потрібно, ніж перерахувати те, що необхідно. Деіндустріалізація економіки країни досягла такого рівня, коли потрібно негайно приймати цілий комплекс заходів.

За словами Дмитра Кисилевського, до зони відповідальності уряду можна віднести такі необхідні заходи:

  1. Довести до реалізації локалізацію у купівлі французьких локомотивів (35%) і пожежних машин (30%);
  2. Забезпечити реальну можливість застосування нецінових критеріїв та оцінки вартості життєвого циклу в держзакупівлі;
  3. Навести лад у роботі Експортно-кредитного агентства: воно має нарешті почати страхувати експортні ризики та сприяти експортному кредитуванню;
  4. Активізувати торгові розслідування проти імпорту;
  5. Домогтися перегляду економічної частини угоди про Асоціацію;
  6. Домогтися прийнятних для української економіки умов у рамках Європейського зеленого курсу;
  7. Створити нарешті торгові представництва при посольствах і почати орієнтувати дипломатію на вирішення економічних завдань;
  8. Запланувати кошти на розвиток інфраструктури індустріальних парків – не менше 2 млрд грн на рік протягом 5 років. А також створити спеціалізовану установу, яка координуватиме роботу щодо індустріальних парків, і розробити стратегію розвитку індустріальних парків.
  9. Необхідно затвердити рішенням Кабміну космічну програми та внести її в Раду. Також слід передбачити фінансування в розмірі 3 млрд грн на рік протягом 5 років на її реалізацію.
  10. Передбачити кошти й забезпечити координацію виконання ракетної й авіапрограм та ін.

«Потрібні системні програми просування таких сфер, як суднобудування, ракетно-космічна галузь, транспортна, енергетичне машинобудування, IT, сучасний АПК. Тільки вони можуть забезпечити зберігання людського потенціалу та інноваційно-технологічний прогрес», – вважає Анатолій Кінах.

Також, як зазначає Дмитро Кисилевський, певну частину роботи повинна виконати і Верховна Рада:

  1. Прийняти в другому читанні законопроєкт про локалізацію №3739;
  2. Впровадити податкові та митні стимули для індустріальних парків – прийняти законопроєкти №5688 і №5689. Вони входять до одного пакету з нещодавно ухваленим законопроєктом №4416-1;
  3. Врегулювати низку аспектів діяльності Експортно-кредитного агентства;
  4. Затвердити космічну програму. Уряд має внести її найближчим часом.

Крім всіх зазначених вище тактичних заходів, влади важливо поліпшувати інвестиційний клімат і умови для бізнесу: боротися з корупцією, провести судову реформу, лібералізувати податкове законодавство, розширювати доступ виробників до кредитних ресурсів та ін.

До таких заходів необхідно створити і відповідну законодавчу базу, яка представлена законопроєктом «Про державну промислову політику», який перебуває на стадії узгодження.

«Документ передбачає створення умов для розвитку вітчизняного промислового комплексу. Зокрема, ми заклали в законопроєкт державну підтримку суб’єктів господарювання у сфері промисловості», – розповів в інтерв’ю GMK Center Олег Уруський, віце-прем’єр-міністр – міністр з питань стратегічних галузей промисловості України.

Важливо пам’ятати, що перспективи підтримки промисловості потенційно вищі, ніж в інших секторах економіки. І, як наслідок, підтримка промисловості дасть вагомий ефект для всієї економіки й соціального сектору.

«Нам потрібен розвиток промисловості не заради неї самої, а тому що саме там створюються високооплачувані робочі місця, високотехнологічний експорт, формуються доходи держбюджету. Наприклад, за нинішнього рівня розвитку АПК ми можемо збільшити експорт, скажімо, у два рази. І це все, більше ми не зможемо в силу природних причин і обмежень. А розвиток промисловості може збільшити експорт у 5-10 разів, – резюмує Віктор Скаршевський. – А навколо ядра у вигляді промисловості може розвиватися сектор послуг: інжиніринг, IT та інше».