(с) facebook.com/oleguruskyi

Віце-прем’єр-міністр – міністр з питань стратегічних галузей промисловості про промислову стратегію України

Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України було створене трохи більше року тому. Невдовзі воно визначило 17 стратегічних галузей промисловості країни. Металургійна та гірничодобувна промисловість також є в переліку. Проте жодних переваг металурги та гірники від «стратегічного» статусу поки що не отримали.

Найбільш популярними у світі інструментами промислової політики є чотири групи заходів: фіскальні (податкові пільги), стимулювання або обмеження зовнішньої торгівлі (квоти, субсидування експорту), фінансові (грошові гранти, пільгові кредити) та прямий державний вплив (цінове регулювання, державні закупівлі). Жоден з цих інструментів не є в зоні впливу Мінстратегпрому. Він зосереджений на оборонній промисловості та авіакосмічній галузі.

GMK Cеnter вирішив розпитати віце-прем’єр-міністра – міністра з питань стратегічних галузей промисловості Україні Олега Уруського про результати роботи міністерства протягом року, про впровадження промполітики в країні, а також про те, який мультиплікаційний ефект для економіки та промисловості матимуть ініціативи Мінстратегпрому взагалі та підтримка авіакосмічної галузі й ОПК зокрема. Урядовець відповів на деякі з наших запитань.

Уже більше року Ви на посаді. Які Ваші загальні враження від ситуації в українській оборонці й промисловості загалом?

– В українській оборонній та авіакосмічній промисловості проблем вистачає, і не лише фінансових. Тривалий час вони були не в пріоритеті влади й розглядалися як інструмент заробітку. При цьому ресурс промисловості виснажувався, а кошти в розвиток не вкладали. Перехід держави на ринкові відносини у сфері ОПК не створив ринкових механізмів ціноутворення. У підсумку маємо виснаженість науково-технологічної бази; відсутність виробництва устаткування для електронного машинобудування; високий середній вік працівників, задіяних у галузі; нечисленність вітчизняних розробок з проривних перспективних технологій і багато іншого. І це при тому, що Україна має необхідні природні, технічні та людські ресурси, щоб підвищити технологічність вітчизняного виробництва. Орієнтація лише на розвиток агропромислового комплексу, що має місце в Україні останні десятиліття, є безперспективною. Цей висновок зумовлений тим, що у світі немає розвинених країн з переважаючим аграрним сектором. Наприклад, середня питома вага агросектору у структурі ВВП країн «Великої сімки» становить лише 1,3%.

Агресія РФ у 2014 році змусила звернути увагу на оборонку, і ситуація почала поступово змінюватися. Ми бачимо, як активно розвивається приватний сектор, з’являються нові й модернізовані зразки озброєння та військової техніки. Державні оборонні замовники почали замовляти більше продукції для власних потреб. Тобто позитивна динаміка є. Водночас державний сектор оборонної промисловості залишається поки що нереформованим. З 2020 року розпочато ряд реформ, які приведуть до суттєвих змін. Важливу роль у них відіграватиме створене Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України.

Які пріоритети ви визначили для себе? Чи вдається вам слідувати їм?

– Головною стратегічною метою є, безперечно, реформування оборонної промисловості України. Створення сучасних ринкових умов, які забезпечували б динамічний розвиток оборонної та авіакосмічної галузі. Ми маємо перейти до такої моделі, де потреби внутрішніх замовників задовольняли б вітчизняні виробники всередині країни. Це непростий і тривалий шлях, утім, поступово, сподіваюся, ми зможемо його пройти й успішно завершити.

Який зараз рівень укомплектованості Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості?

– Станом на 1 вересня 2021 року укомплектованість штату Мінстратегпрому становила 67%: із 333 штатних посад зайнято 223. Конкурс доволі великий – середній попит на одну посаду становить 20 кандидатів. Окрім того, підвищено кваліфікацію 140 державних службовців Міністерства.

Майже рік тому було сформовано перелік стратегічних галузей промисловості. Чи є вже якісь напрацювання зі стратегій розвитку цих галузей?

– Відповідно до положення про Мінстратегпром, міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну промислову політику, державну військово-промислову політику, державну політику у сфері державного оборонного замовлення, у сфері оборонно-промислового комплексу, у літакобудівній галузі та забезпечує формування й реалізацію державної політики у сфері космічної діяльності.

Президент України затвердив Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу (ОПК) України, яку в червні розглянув та схвалив на своєму засіданні РНБО. У документі сформульовано пріоритети й цілі розвитку оборонної промисловості з урахуванням актуальних загроз. Головними пріоритетами визначено: технічне переоснащення науково-виробничої бази та проведення модернізації підприємств, впровадження новітніх технологій, створення сучасних виробничих потужностей. При цьому акцент зроблено на розроблення та виробництво автоматизованих систем управління (АСУ), ракетно-космічної техніки, засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), екіпірування «солдата майбутнього» та роботизованих платформ різного базування. Також наголошено на створенні боєприпасної галузі – починаючи від патронів і закінчуючи боєприпасами великого калібру.

На початку вересня 2021 року уряд затвердив Державну цільову науково-технічну програму розвитку авіаційної промисловості на 2021-2030 роки. У разі успішного її виконання обсяг реалізованої продукції в період до 2030 року оцінюється на рівні 300-350 млрд грн. Це дасть змогу спрямувати до бюджетів усіх рівнів 100-120 млрд грн і забезпечити зростання середньомісячної заробітної плати зайнятих працівників. І найголовніше – Програма створює умови для відновлення та якісного розвитку наукового, інженерно-технічного, виробничого та керівного кадрового потенціалу галузі, збереження не менш як 50 тис. та створення не менш як 6 тис. робочих місць у період 2021-2030 років в авіаційній промисловості.

Окрім того, на завершальному етапі перебуває Загальнодержавна цільова науково-технічна космічна програма України на 2021-2025 роки. 17 вересня профільний урядовий комітет прийняв рішення про схвалення цього програмного документа. Серед основних завдань Програми – створення космічних систем спостереження Землі, впровадження космічних технологій на ринку послуг, створення ракетно-космічної техніки, фундаментальні та прикладні наукові дослідження у сфері космічної діяльності. Виконання зазначеного документа дасть змогу, серед іншого, забезпечити розроблення новітніх приладів, технологій та засобів для входження у перспективні міжнародні проєкти, зокрема дослідження Місяця, розширити співпрацю з Європейським космічним агентством з метою набуття членства України в цій організації тощо. Після доопрацювання законопроєкту із Міністерством фінансів України його буде подано до Кабінету Міністрів, який у порядку законодавчої ініціативи має внести Програму на розгляд Верховної Ради України.

До речі, Урядовий комітет також підтримав проєкт розпорядження КМУ «Про погодження перетворення державних підприємств космічної галузі на акціонерні товариства». Документ є частиною тих кроків, які Мінстратегпром здійснює для оздоровлення та розвитку вітчизняної космічної галузі.

На черзі – Концепція Державної цільової оборонної програми з реалізації в інтересах сектору безпеки і оборони України проєктів з виконання наукових досліджень і розроблення нових технологій, яка стане підґрунтям для діяльності Агенції оборонних технологій. До речі, рішення про створення цієї структури Мінстратегпром уже розіслав на погодження до центральних органів влади, а після проходження всіх необхідних процедур його представлять на розгляд уряду.

Корпоратизація держпідприємств космічної галузі. Навіщо вона потрібна? Чи передбачено наступний крок після корпоратизації – приватизацію?

– Так, дійсно, навесні розпочато процес корпоратизації державних підприємств космічної галузі. Підприємства планується перетворити на акціонерні товариства, де головним акціонером буде держава. У ДКАУ наразі відпрацьовують усі необхідні нормативно-правові документи та плани для реалізації корпоративних перетворень. Частину підприємств галузі, які не здійснюють космічну діяльність, передадуть до Фонду державного майна України. У серпні 2021 року уряд видав розпорядження щодо корпоратизації першого з підприємств галузі – Павлоградського хімічного заводу.

Згодом в Україні з’явиться державна холдингова компанії «Аерокосмічні системи України», до складу якої увійдуть, зокрема, реформовані підприємства космічної галузі й представлятимуть ракетно-космічний холдинг «Південний».

Головною метою цих перетворень є створення в Україні сприятливих умов для роботи підприємств як усередині країни, так і за кордоном. Перетворення їх на акціонерні товариства має дозволити залучати потенційних інвесторів.

Які заходи передбачає Державна цільова науково-технічна програма розвитку авіаційної промисловості на 2021-2030 роки?

– Програма містить ряд взаємопов’язаних заходів, спрямованих на відродження авіапромисловості України. Її реалізація сприятиме створенню нових конкурентоздатних авіаційних технологій, матеріалів, виробничих процесів та обладнання, які використовуватимуться в серійному виробництві літаків, авіаційних двигунів та іншої авіаційної техніки. Також документом передбачено розроблення нових вантажних літаків, вітчизняного вертольоту, безпілотних літальних апаратів, авіаційних тренажерів, авіаційних двигунів, модернізацію наявних типів пасажирських і вантажних літаків та вертольотів.

Реформування та виведення на новий рівень авіабудування має стати прикладом для всіх стратегічних галузей промисловості, а також об’єктивним індикатором інвестиційної привабливості України.

Серед усіх галузей стратегія для ОПК найбільш деталізована. Нас, як GMK Center, цікавить розбудова Центру сертифікації продукції зі спеціальних сталей, сплавів та металургійного матеріалознавства. Чому це так необхідно зробити, на якому етапі розбудова Центру зараз?

– Важливим напрямом для впровадження новітніх технологій, розвитку промисловості й забезпечення максимальної локалізації виробництва є сертифікація та оцінка відповідності продукції згідно з міжнародними стандартами. Це також сприятиме розв’язанню проблеми імпортозаміщення, насамперед продукції російського виробництва в оборонній сфері. Саме тому Мінстратегпром реалізує заходи щодо створення Центру сертифікації продукції зі спеціальних сталей, сплавів та металургійного матеріалознавства, який незабаром запрацює на базі галузевого інституту – ДП «УкрНДІспецсталь» у Запоріжжі. Його завданням буде передусім задоволення потреб оборонної, енергетичної, авіаційної, космічної та інших стратегічних галузей промисловості України. Завдяки роботі такого Центру вдасться забезпечити максимальну локалізацію виробництва, що дасть змогу виробляти в Україні національний продукт із високою доданою вартістю.

Мінстратегпром раніше повідомляв про розроблення законопроєкту «Про державну промислову політику». Яка його доля, на якому етапі розгляду він перебуває?

– Наше Міністерство розробило проєкт Закону України «Про державну промислову політику», і нині він перебуває на погодженні у заінтересованих центральних органах виконавчої влади. Цей процес передбачає тривалі процедури.

Документ передбачає створення належних умов для розвитку вітчизняного промислового комплексу, щоб підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції на внутрішньому й зовнішніх ринках на основі переходу до інноваційної моделі розвитку промисловості. Зокрема, ми заклали в законопроєкт державну підтримку суб’єктів господарювання у сфері промисловості.

Прийняття Закону України «Про державну промислову політику» сприятиме зростанню обсягу прямих інвестицій до України, стимулюванню промислового серійного виробництва нової високотехнологічної продукції, створенню нових енергоефективних, екологічно безпечних виробництв та високопродуктивних робочих місць. Це позитивно вплине як на наповнення державного бюджету, так і на рівень життя громадян.

Якими мають бути інструменти української державної промислової політики?

– Перехід до інноваційної моделі розвитку промисловості неможливий без інтеграції науки, освіти та промисловості. Так, держава має надавати замовлення на високотехнологічну продукцію та здійснення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, якщо ринковий потенціал фінансування відповідних проєктів недостатній.

Звісно, не обійтися без підтримки інноваційного та інвестиційного процесів заходами податкової та кредитної політики – інвестиційні податкові кредити, режим прискореної амортизації, створення спеціалізованих кредитних фондів, часткове субсидування процентної ставки за комерційними позиками.

Інвесторам, що здійснюють довгострокові проєкти, слід гарантувати незмінність норм економічного законодавства й цін, що перебувають під контролем держави, – таких, як тарифи на послуги природних монополій.

Держава має стимулювати експорт шляхом забезпечення доступу до кредитних фондів, повернення частини податків, сплачених на стадії виробництва продукції, і підтримки експортерів у разі їх дискримінації на зовнішніх ринках, а також під час проходження процедур міжнародної сертифікації їхньої продукції.

Декарбонізація. Що має зробити держава, аби прискорити рух української промисловості до скорочення викидів?

– 2016 року Україна офіційно приєдналася до Паризької угоди, спрямованої на боротьбу з глобальним потеплінням. Відповідно до Паризької угоди, кожна країна-підписант зобов’язалася робити внесок у досягнення поставленої мети, скорочуючи або обмежуючи викиди парникових газів. 30 липня 2021 року уряд України затвердив нову кліматичну ціль нашої країни, яка передбачає до 2030 року скоротити викиди парникових газів до рівня 35% порівняно з 1990 роком. Така мета – амбітна, але, на мій погляд, зважена й цілком досяжна.

Отже, уряд визначив декарбонізацію економіки (пом’якшення наслідків зміни клімату) одним із пріоритетів під час розроблення своєї політики. Це тягне за собою комплекс заходів щодо підвищення енергоефективності, розвитку відновлюваних джерел енергії та синхронізації із Європейським зеленим курсом. Так, Мінстратегпром у процесі розроблення проєкту Закону України «Про державну промислову політику» заклав у нього три основні напрями розвитку промислової політики: інноваційний, соціальний та екологічний. Останній – екологічний – якраз і передбачає декарбонізацію. Ідеться, зокрема, про активізацію та підвищення ефективності впровадження ресурсозберігаючих та природоохоронних технологій, освоєння новітніх технологій альтернативної енергетики та поширення використання відновлювальних джерел енергії, удосконалення економічного механізму забезпечення екологічної рівноваги у регіонах і країні в цілому. Окрім того, Україна активно працює над імплементацією європейських вимог у сфері енергоефективності та «зеленої» енергетики.

Водночас передбачається, що до 2050 року електроенергія становитиме в Україні більше половини енергії, що використовується в промисловості, тоді як у 2019 році її частка становила приблизно 25%. До речі, нові технології не лише дадуть змогу зменшити використання вуглецевих енергоносіїв, а й допоможуть використовувати енергію у виробничих процесах більш ефективно. Впровадження нових технологій відіграватиме важливу роль, особливо у найбільш енерго- та вуглецевоємних галузях.