(c) shutterstock

Падіння цін на залізну руду прискорюється

Міжнародним ринкам сировини завжди була властива висока волатильність, особливо в періоди геополітичної нестабільності, як зараз. Однак поточну ситуацію вирізняє різке падіння цін на металургійну сировину. З початку червня ціна залізної руди впала на 14,9%, а брухту – на 25,9%. Такий швидкий обвал котирувань характерний для кризових моментів, як це було у 2014–2015 рр. і також на фоні війни.

Значною мірою падіння цін на металургійну сировину пов’язане зі зниженням цін на готову сталеву продукцію: після шокового сплеску на початку війни ціни на сталь до червня 2022 року повернулися до довоєнних рівнів (причини ми розглядали в окремому матеріалі). Зростання цін на енергоресурси, в тому числі на природний газ, нафтопродукти, електроенергію, призвело до рекордного зменшення маржі виробників сталі.

Так, ціна на нафту з початку року зросла майже на 40%, і очевидно, що висхідний тренд триватиме на фоні відмови від закупівель російської нафти. Інфляція, спровокована зростанням цін на енергоносії, на мікрорівні збільшує собівартість виробництва, а на макрорівні – перешкоджає економічному зростанню.

Згідно з розрахунками World Steel Dynamics, у травні спред між ціною гарячекатаного листа та витратами на купівлю сировини для виробництва сталі та енергоресурсів опустився до значень, які суттєво нижчі за допандемійний рівень. Так, зазначений спред у травні 2022 року був на 24% нижчим за середній рівень 2018-2019 рр. Це тривожний факт, оскільки 2019 рік був кризовим для галузі, а інфляція з того часу прискорилася, відчутно знецінивши маржу виробників сталі.

Якими є наслідки падіння маржинальності металургійного виробництва? Виробники сталі шукають можливості скоротити витрати на сировину. На ціни енергоносіїв вони не можуть вплинути, оскільки ціноутворення на енергоресурси залежить від геополітичних чинників. Але виробники сталі можуть чинити тиск на своїх постачальників залізорудної сировини та брухту, щоб хоч якось компенсувати зростання витрат на енергоресурси.

У результаті ціни на брухт та ЗРС знижуються, причому на брухт знижуються швидше. У порівнянні з початком війни ціни на брухт впали на 35%, тоді як на залізну руду – на 16%. Певною мірою брухт і залізна руда – взаємозамінні ресурси. Значне зниження цін на брухт робить більш конкурентоспроможним електрометалургійне виробництво, дає можливість збільшити завантаження. Виробникам з киснево-конвертерною технологією в такому разі доводиться впливати на своїх постачальників, щоб вони знижували ціни на ЗРС. Тому виходить так, що падіння цін на брухт прискорює падіння цін на ЗРС.

Зниження цін на сировину та зниження цін на сталеву продукцію розкручує «спіраль смерті»: ціни на сировину падають, тому знижується ціна на готову продукцію, а зниження цін на готову продукцію потім ще далі штовхає ціни на сировину до зниження і так далі. Тому зниження цін відбувається впродовж тривалого часу.

Згідно з прогнозами уряду Австралії, середня ціна залізної руди у 2022 році становитиме $110/т, а в 2023 році знизиться до $80/т. Надалі австралійський уряд очікує продовження падіння до $55/т до 2027 року. Австралія – найбільший світовий експортер залізної руди (884 млн т у 2021 році), тому моніторингу ситуації в галузі там приділяється велика увага на урядовому рівні.

Поточний низхідний тренд – очікуваний та прогнозований. У його основі лежить комбінація двох фундаментальних чинників – підвищення ставок ФРС США та сповільнення економіки Китаю. Для боротьби з інфляцією Федрезерв 15 червня підвищив ставки на 0,75 п.п. Це різке підвищення ставки з 1994 року, і воно не останнє.

З іншого боку, в Китаї, який є найбільшим споживачем сировинних товарів, спостерігається сповільнення економічної активності. Зокрема, роздрібний продаж у квітні впав на 11,1% р./р., а продаж нерухомості – на 39,0% р./р. Китайська економіка відчуває негативний вплив нещодавніх локдаунів, які запроваджували для боротьби з коронавірусом. У середньостроковій перспективі можливі проблеми в місцевому секторі нерухомості, який має високий рівень закредитованості.

Причому фактор ФРС США є сильнішим, ніж фактор Китаю. Посилення монетарної політики Федрезерву довгостроково впливатиме на сировинні ринки й на економічне відновлення Китаю теж. Тому зараз не видно підстав для оптимістичних сценаріїв.

Українська залізорудна галузь нині опинилася в набагато складнішому становищі, ніж основні наші конкуренти на світовому ринку (Австралія, Бразилія, ПАР). На українських виробників чинять тиск не лише глобальні чинники, а й напружена воєнна ситуація. Транспортна інфраструктура, як і самі підприємства, перебувають під загрозою обстрілів та фізичної руйнації. У країні дефіцит палива.

Українські ГЗК працюють із завантаженням 45% від довоєнного рівня. Точніше, досі ціни на світовому ринку давали їм змогу працювати та брати на себе транспортні ризики. Ситуація найближчим часом може різко погіршитися. Ціни в ЄС, який зараз є основним ринком збуту, наблизилися до критичних значень. Зокрема, ціна концентрату впала до $90-100/т. Це вже нижче від точки беззбитковості вітчизняних ГЗК, тому подальше погіршення кон’юнктури матиме катастрофічні наслідки для галузі.