Перспективи покриття: Україна нарощує потужності гарячого цинкування

Протягом двох років у країні мають з'явитися одразу три нові цинковні

Держпрограма «Велике будівництво» пожвавила деякі сегменти української економіки, зав’язані на будівництво й модернізацію інфраструктури. Це стосується й сегменту гарячого цинкування.

Справа в тому, що інфраструктурне будівництво – найбільш металоємне серед усіх видів будівництва. І в ході виконання будівельних робіт замовники мають захищати металоконструкції та вироби від корозії.

Гаряче цинкування – найпоширеніший метод антикорозійного захисту готових металевих виробів і конструкцій. Цинкування здійснюється шляхом занурення виробу у ванну з розплавленим цинком. Таким чином, на ньому утворюється захисний шар, який вберігає метал від корозії протягом 20-50 років.

Розвиток інфраструктурного будівництва в Україні зумовив появу нових потужностей в сегменті гарячого цинкування. Цього року відкрилося виробництво в Харкові, запуск ще двох об’єктів заплановано на 2021 рік.

Однак пандемія коронавірусу й пов’язані з нею карантинні обмеження призвели до певного спаду в завантаженні потужностей. GMK Center опитав учасників ринку про поточну ситуацію та тенденції в галузі гарячого цинкування в Україні.

Динаміка ринку

Ринок гарячого цинкування, як і весь ринок внутрішнього металоспоживання, є індикатором розвитку економіки країни та інвестицій в інфраструктуру.

«Попит на гаряче цинкування – це «термометр» динаміки розвитку інфраструктури. Ключові галузі, які формують попит, належать до розвитку інфраструктури – будівництво доріг (бар’єрні огорожі, стовпи освітлення, дорожні знаки), промислове і цивільне будівництво, АПК та ін. Якщо в цих секторах відбувається рух, то зростає споживання металовиробів, частина яких потрапляє до цінкувальникам. Якщо такого руху немає, цинкувальні потужності, відповідно, задіяні менше», – каже Андрій Пелехович, комерційний директор ТОВ «Екран» (ТМ «Перша українська цинковня»).

Оцінити динаміку розвитку галузі на базі даних офіційної статистики складно, оскільки в агрегованому вигляді окремо послуги гарячого цинкування не виділяються. Однак її можна приблизно побачити за динамікою укрупненого сегмента – «обробка металів та нанесення покриттів на метали».

У хороші роки цей ринок сягає $180-190 млн. Але його динаміка повністю залежить від загальноекономічної ситуації. У 2014 році, наприклад, обсяг ринку впав на 62%. Відтоді сегмент поступово нарощував оберти до докризового рівня і досяг його в минулому році.

Поточні потужності

В Україні зараз на ринку працюють такі ключові гравці та їхні заводи в містах та населених пунктах:

• Стрий Львівської області – «Перша українська цинковня»;
• Харків – «Ескален»;
• Запоріжжя і Сарни Рівненської області – два заводи компанії «Євроформат»;
• Черкаси – «Метал Інвест»;
• с. Коржі в Київській області – Metalogalva Ukraine.

Потужності цинкування в 3 тис. т на місяць є й на Авдіївському заводі металоконструкцій. Там застосовують цинкування поштучним методом, за якого вироби потрібно підвішувати й занурювати у ванну.

Також в Україні є лінії безперервного цинкування листа (в рулонах) на ММК ім. Ілліча, заводи «Модуль» (м. Кам’янець-Подільський) та «Юністіл» (м. Кривий Ріг). На заводі «Дніпрометиз» (м. Дніпро) працює лінія з безперервного цинкування дроту. Є різні потужності цинкування й на інших підприємствах.

«Суміжним, проте не конкуруючим, є гальванічне покриття цинком, яке затребуване в галузях, де основний акцент робиться на естетику покриття. Антикорозійні властивості такого покриття значно поступаються гарячому цинкуванню», – додає Андрій Пелехович.

Як зазначає Андрій Пелехович, загалом обсяг потужностей гарячого цинкування в Україні за ключовими гравцями можна оцінити в 11-12 тис. т металоконструкцій на місяць, або 132-144 тис. т на рік.

«Виробнича потужність залежить не лише від довжини ванни цинкування, а також від виду металоконструкцій, тому на сьогодні потужність всіх українських цинковень коливається від 6 тис. до 11 тис. т на місяць», – додає Олена Шульгіна, заступник директора з маркетингу компанії «Метал Інвест».

За словами Олени Шульгіної, загальний обсяг послуг гарячого цинкування металоконструкцій в Україні в 2018 році становив 48 тис. т (+800 т – імпорт), у 2019 році – 55 тис. т, за 8 місяців 2020 року – лише 22 тис. т. Таким чином, можна прогнозувати, що в 2020 році через українські цинковні пройде 35-40 тис. т металоконструкцій. Це без урахування труб і холодного профілювання металоконструкцій з оцинкованого плоского прокату.

У свою чергу Дмитро Васильєв, начальник відділу маркетингу «Укрсталь Конструкція», оцінює загальну кількість гравців на ринку в 8-10 з обсягом потужностей 20-25 тис. т на місяць.

Про рівень конкуренції на ринку найкраще свідчить розташування заводів. Наприклад, у Польщі знайти найближчу цинковню можна в радіусі приблизно 100 км. Тоді як в Україні цілі регіони не мають своїх цинкувальних потужностей. Наприклад, з Харкова до останнього часу вироби на цинкування треба було везти в Черкаси, Запоріжжя або Дніпро. Це передбачало значні логістичні та часові витрати.

У результаті, наприклад, група компаній «Варіант» була змушена сама інвестувати в будівництво заводу гарячого цинкування.

«Ідея з відкриттям нового заводу виникла у нас доволі давно, але оформилася в конкретну мету лише в 2019 році. Часто нам доводилося замовляти послугу гарячого цинкування на аутсорсингу. При цьому ми регулярно стикалися із затримками в обробці замовлень і витрачали додатковий час на логістику. Крім того, в нашому регіоні дуже мало компаній, якісно й оперативно надають послуги з гарячого цинкування. Так ми прийшли до рішення відкрити власний завод, щоб повністю задовольнити запити наших підприємств і навіть більше – надавати цю послугу в нашому регіоні для сторонніх замовників», – розповів в інтерв’ю GMK Center Денис Шуфані, СЕО ТОВ «Ескаль».

Важливо відзначити, що наявні українські заводи гарячого цинкування оснащені доволі сучасним обладнанням.

«На багатьох аналогічних виробництвах у Східній і Західній Європі, де довелося побувати, дійшли до межі, коли модернізація неминуча. Наші заводи на цьому фоні відносно нові – десять років для галузі не настільки критичний термін. А ті, що зараз збудовані або будуються, мають або матимуть передові технології», – наголошує Андрій Пелехович.

Попит vs пропозиція

Експерти відзначають, що в Україні попит на послуги гарячого цинкування перевищує пропозицію.

«В Україні сім заводів, у Німеччині – 180 заводів на 90 млн населення, в Італії – 64 заводи на 50 млн. людей, у Голландії – 20 заводів на 16 млн людей, в Іспанії – 48 заводів на 46 млн людей», – зазначає Денис Шуфані.

«Перша українська цинковня», наприклад, у 2019 році працювала понад проектні можливості. За планової потужності ванни довжиною 7 м в 1 тис. т на місяць були місяці, коли фактичні показники виробництва доходили до 1,2 тис. т і більше. Тобто рівень завантаженості становив понад 100%. За результатами трьох кварталів поточного року середня завантаженість була приблизно на 20% нижчою, ніж у 2019-му. Тобто зараз потужності завантажені приблизно на 80%.

В оцінці балансу попиту й пропозиції важливо розуміти, що цей ринок має виразну сезонність. За словами Олени Шульгіної, фактор сезонності присутній у зв’язку зі зміною пір року, кліматичними особливостями наших широт. Зимовий період вважається найнижчим у зв’язку з тим, що більшість монтажних робіт припиняється до весни.

«Низький сезон – це січень-квітень. А ось починаючи з травня зазвичай стартує сезон, від серпня до грудня – високий сезон. У сезон навантаження становить 200-300%, у низький сезон, від січня до квітня, усі заводи завантажені на 60-70% від своєї потужності»,–- додає Василь Петров, комерційний директор ТОВ «ДП-Україна».

Однак зараз багато виробництв працюють з неповним завантаженням. Пандемія й карантин не оминули й галузь гарячого цинкування, як і решту сфер виробництва.

«Маючи виробничі потужності 3 тис. т на місяць, лінія гарячого цинкування «Метал Інвест», з найбільшою ванною цинкування в Україні, у 2020 році була завантажена в середньому лише до 40%, і тільки кілька місяців високого сезону обсяги перевищували позначку в 1,3 тис. т на місяць. При цьому в аналогічному періоді 2019 року стабільно тримався рівень 1,3-1,7 тис. т на місяць», – розповідає Олена Шульгіна.

За її словами, зупинення в березні-травні підприємств з виготовлення металоконструкцій через карантин призвело до зміщення весняного сплеску активності на 2 місяці. Таким чином, протягом червня-вересня спостерігався значний сезонний попит на послугу гарячого цинкування. Однак у зв’язку з тим, що виробництво металоконструкцій має довгий цикл від замовлення до монтажу, частину проектів не було розпочато (реалізацію заморожено на невизначений час, мінімум до весни 2021 року).

«Якщо сезон зазвичай починається в травні, то цього року він розпочався в серпні й до кінця цього місяця переріс у підвищений попит. Стався різкий вхід у високий сезон, багато підприємств були не готові до такого стрімкого маневру. У когось підприємство працювало в одну зміну замість двох, в іншої цинковні – дві зміни замість трьох. Хто зміг оперативно закрити всі виробничі питання, включаючи комплектацію кваліфікованим персоналом після періоду карантину, той легше пережив цей стрес», – каже Василь Петров.

Особливості ринку

Українська особливість сприйняття послуг гарячого цинкування полягає в тому, що українські інвестори на металоємних будівництвах у багатьох випадках економлять, відмовляючись від комплексного цинкування металовиробів.

«Цинкування замінюють простий фарбуванням, що, звісно, не рятує від корозії. Вони втрачають потім, витрачаючи значні кошти на підтримку поверхні в задовільному стані під час експлуатації. Західні інвестори розуміють, у чому полягають раціональне рішення й реальна економія, і цинкують майже всі вироби та конструкції. Тобто вони готові вкласти кошти зараз, щоб не витрачати потім», – наголошує Андрій Пелехович.

Утім, за словами Дмитра Васильєва, ця «особливість» випливає з високої вартості послуг цинкування. Ціни – це стримуючий фактор для замовників.

«Вартість цинкування залежить від виду та обсягу конструкцій. У випадку завдання оцинкувати тонну металу, ціна, наприклад, для чотирьох виробів по 250 кг і 1000 виробів по 1 кг буде абсолютно різною. У гарячому цинкуванні значною є частка ручної праці – обробити (якщо треба), закріпити виріб на траверсі тощо. Процес ціноутворення – унікальний для кожного замовлення й замовника. Також на ціноутворення не в останню чергу впливають вартість сировини (цинк) та енергоносіїв», – пояснює Василь Петров.

Для приблизного розуміння: діапазон вартості цинкування перебуває в середньому в межах 15-22 грн за кг металу залежно від виду виробів та розміру партії. Якщо брати вартість цинкування, то вона може становити значну частину або повну вартість самої металопродукції. Тобто цинкування веде до подорожчання кінцевого товару приблизно на 50-100%.

Як зазначає Олена Шульгіна, ще одним із стримуючих чинників є відсутність чітких норм ДБН для будівництва, які внесли б визначеність у вимоги до покриття гарячим цинком конструкцій, що піддаються атмосферним впливам. У Європейському Союзі, наприклад, такі норми діють давно.

Проблема завантаженості

Проблема сезонності попиту накладається й на українську специфіку. У цьому бізнесі потужності гарячого цинкування від початку призначалися для власних потреб.

«Кожен завод гарячого цинкування має власне виробництво металоконструкцій (у структурі або афільована компанія). І так склалося протягом останніх років, що власне виробництво металоконструкцій не завжди здатне рівномірно завантажити напрям гарячого цинкування на весь календарний рік. Тому цинковні почали частіше звертати увагу на сторонніх замовників. У результаті був сформований ринок гарячого цинкування в Україні з усіма відповідними наслідками», – зазначає Василь Петров.

Однак постійно виникає така ситуація, що в сезон з високим навантаженням власні внутрішні замовлення для заводів – пріоритет №1. Як результат – терміни виконання сторонніх замовлень автоматично стають слабо прогнозованими. Особливо відчутно це позначається на тих замовниках, чия сезонність збігається з максимальним завантаженням заводів гарячого цинкування.

Досвідчені замовники й виробники серійних виробів намагаються вирішити цю проблему шляхом розміщення замовлень у період низького сезону й працювати на склад. Тим, у кого замовлення (вироби) є унікальними під кожен проект, складніше. Іншими словами, збут може прямо залежати від терміну виконання послуги гарячого цинкування, якщо вироби замовника цинкують раз на два-три тижні та реалізація здійснюється раз на два-три тижні. Іноді клієнти відмовляються від гарячого цинкування на користь фарбування – і не тільки через вартість, але й через строки виконання.

«Наш формат роботи зручний для заводів – вони мають гарантовано велике завантаження й не мають відносин і документообігу з десятками дрібних замовників, працюючи тільки з одним досвідченим і лояльним контрагентом. Своїх замовників ми забезпечуємо транспортом, здійснюємо розвантаження-навантаження, проводимо первинну підготовку металопродукції до цинкування шляхом механічної обробки, виготовляємо та проектуємо конструкції, надаємо митне оформлення та інші додаткові послуги, які не належать до формату роботи заводів гарячого цинкування», – каже Василь Петров.

Залежність від інфраструктури

У розвитку галузі гарячого цинкування дуже велику роль відіграють заходи держави з будівництва та модернізації інфраструктури в сфері дорожнього будівництва, енергетики та ін.

«У нинішніх умовах до 90% замовлень тією чи іншою мірою пов’язані з програмою «Велике будівництво» та іншими державними проектами. Якщо будівництво стоїть – простоюють і цинкувальні потужності. Тому галузь, напевно, десь на 60% залежить від інфраструктурних та енергетичних планів держави. Не останнє значення для цього бізнесу має аграрний напрям, який цього року в порівнянні з минулими сезонами істотно просів», – зазначає Василь Петров.

Також ринок цинкування дуже залежить від динаміки розвитку окремих сегментів. За словами Олени Шульгіної, масовое будівництво сонячних електростанцій збільшувало загальний попит на послугу гарячого цинкування часом до 60%. Але після жовтня 2019 року сектор СЕС пішов з ринку цинкування у зв’язку зі зміною законодавства у сфері альтернативної енергетики.

«На прикладі зміни динаміки замовлень на певні види продукції в розрізі років можна спостерігати розвиток і спад окремих галузей. Так, 10 років тому значними були обсяги цинкування вишок мобільного зв’язку. Але із завершенням покриття країни обсяг замовлень зменшився. Подібна ситуація була в розвитку АПК, а саме в свинарстві. З насиченням цього сегменту ринку виробники аграрного обладнання, які раніше виготовляли техніку для свинарства, переорієнтувалися на корівники», – каже Андрій Пелехович.

Загалом зараз перспективи галузі багато в чому залежать від продовження держпрограми «Велике будівництво», інвестиційних та інфраструктурних планів держави і приватних інвесторів.

Нові виробництва

З огляду на нерівномірність розташування наявних потужностей і перевищення попиту над пропозицією, яке відзначають експерти ринку, в Україні можна говорити про бум відкриття нових виробництв.

У жовтні компанія «Ескаль» запустила в Харкові новий завод потужністю 2 тис. т металовиробів на місяць. Тим самим була багато в чому заповнена ніша у цьому вигляді послуг у Східному регіоні.

У 2021 році очікується введення в експлуатацію заводів у Львівській та Одеській областях. Зокрема, група компаній «Екран» будує на об’їзній дорозі Львова (поблизу міста Винники) новий завод з ванною довжиною 13 м і потужністю 3 тис. т металоконструкцій на місяць.

«Введення нових потужностей зніме пікове навантаження в період високого періоду сезону, а також позитивно позначиться на ціноутворенні та якості послуги. Якісна ринкова конкуренція – це завжди в плюс будь-якому сегменту бізнесу», – наголошує Василь Петров.

За словами Андрія Пелеховича, вартість будівництва нового заводу формують довжина ванни та рівень інноваційності обладнання. Залежно від цих двох параметрів запуск нового заводу може коштувати від кількох до кількох десятків мільйонів євро.

«Ситуація на ринку гарячого цинкування прямо залежить від стану сфери металообробки. У нас цей ринок дуже малий і нерозвинений в порівнянні з найближчими сусідами. Через таку ситуацію охочих інвестувати в цинкування, не надто багато, – резюмує Андрій Пелехович. – Іншими словами, можна припустити, що в разі розширенні ринку металообробки збільшуватиметься й кількість цинкувальних потужностей».