Як санкції вплинули на російський ринок сталі

За підсумками 2022 виплавка сталі в РФ скоротилося на 7,2%, а металоспоживання – на 5%

Ініціатори санкцій і багато аналітиків були впевнені, що обмеження проти Росії і російських компаній, що вводяться протягом 2022 року, приведуть до швидких результатів, які «вкажуть на невигідність війни РФ проти України». Проте збитки російської металургії виявилися на порядок нижчими від очікуваного.

Санкційна хронологія

ЄС

Введення санкцій проти російського ГМК складалося з кількох етапів. У рамках четвертого пакету санкцій Євросоюз з 1 квітня 2022 року заборонив імпорт із Росії сталевих продуктів, включених до системи імпортних квот (прокат та труби). Заборона на постачання до ЄС торкнулася російської металургійної продукції загальною вартістю 3,3 млрд євро.

У рамках восьмого пакету санкцій щодо РФ Євросоюз розширив запроваджені раніше обмеження на ввезення сталевої продукції (оціночно, збитки Росії від запровадження восьмого пакету становитимуть €7 млрд): ЄС поширив заборону не лише на імпорт російської сталевої продукції, а й сталевої продукції з третіх країн, якщо вона була виготовлена з російської сталі.

З урахуванням восьмого пакету санкцій та раніше введених обмежень, під заборону потрапив імпорт товарів групи 72 «Чорні метали» (вуглецева сталь, напівфабрикати з неї, різні види корозійностійкої сталі та ін., за винятком 7201 «Чугун» та 7202 «Феросплави») та групи 73 «Вироби із чорних металів».

8 пакет санкцій набуде чинності з 30 вересня 2023 року, за винятком окремих сталевих напівфабрикатів – квадратної заготівлі та слябів, для яких передбачено окремі терміни. Імпорт квадратної заготівлі (код 7207 11) забороняється з 1 квітня 2024 року, а імпорт слябів (код 7207 12 10) – з 1 жовтня 2024 року.

При цьому вводяться квоти на імпорт квадратної заготівлі та слябів із РФ. Квоти на квадратну заготівлю передбачають поступове зниження імпорту з Росії: у першому періоді дії квот – на 10,1% порівняно із середньомісячним імпортом у 2022 році, у другому періоді – на 37,1%, у третьому періоді – на 64,1%. Дозволений щомісячний імпорт слябів буде лише на 20% нижчим від фактичного середньомісячного імпорту в 2022 році.

За словами аналітика GMK Center Андрія Глущенка, для європейських виробників не буде великою проблемою відмовитися від імпорту продукції, що не належить до напівфабрикатів із вуглецевої сталі. Але в ЄС розташовані перекатні заводи (зокрема, російських компаній), які працюють на імпортних напівфабрикатах. Тому європейські перекатники виступили передусім проти заборони імпорту слябів із Росії.

«Санкції, запроваджені Єврокомісією, не створюють значних проблем для європейської металургії. Постачання критично важливих напівфабрикатів із Росії триватимуть ще два роки. Для інших продуктів є можливість знайти альтернативних постачальників, тим більше, що обсяги імпорту з Росії вже знижуються», – зазначає Андрій Глущенко.

Незважаючи на те, що санкції великі і постачання з РФ до ЄС знижуються, експорт залізняку, чавуну, слябів, квадратної заготівлі триває.

США та Великобританія

Спочатку санкції США не зобов’язували до широкої відмови від російської сталі. Країна ввела імпортне мито в 35% на ряд виробів з чавуну і сталі досить вузького сортаменту, але включаючи сляби. Однак 24 лютого 2023 року Сполучені Штати оголосили про введення загороджувальних мит на алюміній та низку інших металів з Росії. Мита на більшість металів та металопродукцію підвищено до 70%. За оцінками США, мита мають коштувати Росії приблизно $2,8 млрд. Утім, для російських чорних металів американські мита не мають значення через низькі обсяги постачання. Виняток – чавун – у 2021 році РФ експортувала до США понад 2 млн т чавуну, але у 2022-му цей показник впав до 637,9 тис. т (постачання здійснювалося виключно з січня до травня 2022 р.).

Санкції з боку Великобританії були зосереджені торгових обмеженнях. У березні 2022 року країна запровадила додаткові мита у 35% на імпорт товарів походженням з Росії та Білорусі, включаючи чавун та сталь, вироби з них, залізну руду.

На додаток до вищенаведених санкцій ще запроваджувалися обмеження щодо російських гірничо-металургійних компаній та їх власників. Зокрема, у квітні поточного року США ввели санкції проти активів російського «Металоінвесту» російського мільярдера Алішера Усманова – Лебединського та Михайлівського ГЗК, ОЕМК та швейцарської Metalloinvest Trading. Блокування цих активів може вплинути на глобальну торгівлю сталевою заготівлею та гарячебрикетованим залізом.

Результати санкцій

Введені санкції суттєво відбилися на російській металургії. За даними асоціації Worldsteel, виробництво сталі в РФ в 2022 році скоротилося на 7,2% – до 71,5 млн т, але падіння обсягів виробництва та експорту не виправдало очікувань країн, які ввели санкції. У першій половині минулого року учасники ринку прогнозували скорочення виробництва приблизно на 15%. Worldsteel у квітні минулого року очікувала падіння споживання сталі в Росії на 20%, але в жовтні покращила прогноз до зниження на 6%. Насправді за підсумками минулого року попит на сталь у РФ знизився на 5% – до 41,7 млн т.

Аналогічно спостерігався спад у сегменті експортних поставок залізорудної сировини. За даними агентства Metals & Mining Intelligence, загальний обсяг експорту залізорудного концентрату та котунів з Росії в 2022 році впав на 39%, до 13,6 млн т (попри відсутність санкцій). При цьому обсяг експорту залізняку з РФ у країни ЄС скоротився в 4 рази порівняно з 2021-м – до 2,9 млн т у 2022, а експорт котунів до Китаю збільшився втричі, до 1,5 млн т. Експорт російського залізорудного концентрату до Китаю знизився на 2,5% – до 7,8 млн т.

Негативний вплив на рентабельність експорту сталі та залізняку зробили такі фактори:

Зміцнення рубля. За різними оцінками, для прибутковості експорту металопродукції з Росії до Китаю, необхідно ослаблення курсу рубля до 85 руб./дол.
Зростання вартості логістики: завантаженість БАМу, Транссибу та далекосхідних портів. Зокрема, транспортні витрати «Северсталі» досягали 20-40% від собівартості продукції через припинення експортних поставок до Європи та переорієнтацію на нові ринки.
Демпінгові ціни на експортні відвантаження металопродукції – з весни 2023 року російські виробники надавали знижки у розмірі 15-40%.

Сума цих факторів призвела до збитковості експорту сталі та ЗРС у другій половині 2022 майже для всіх російських виробників. За оцінками аналітиків BCS Global Markets, лише НЛМК показував позитивну експортну рентабельність з допомогою постачання сталевих напівфабрикатів ринку Європи.

За даними російського міністерства промисловості та торгівлі, санкції вплинули на експорт 3,9 млн т готової сталевої продукції, 700 тис. т напівфабрикатів та 200 тис. т труб.

Потенційно, адаптація системи логістики та ослаблення рубля можуть підтримати експорт продукції російського ГМК. Проте, уповільнення темпів житлового будівництва та доходів бюджету негативно позначиться на внутрішньому попиті.

За оцінками аналітиків BCS Global Markets, рентабельність поставок металопродукції на внутрішній ринок РФ становить понад 30%, тому багато російських сталевих виробників переорієнтувалися на внутрішній ринок. Починаючи з липня минулого року, стабілізувалася ситуація у будівництві, автопромі та газовій галузі. У квітні 2023 року російська влада вирішили не обмежувати внутрішні ціни на сталь та не регулювати рентабельність металургів, незважаючи на скарги на зростання цін. Наразі, за оцінками Мінпромторгу РФ, завантаження металургійних підприємств становить 90-95%.

Щодо російських перекатних заводів у Європі склалася дивна ситуація. З одного боку, Северсталі довелося залишити європейський ринок – Єврокомісія схвалила угоду з придбання італійської Marcegaglia дочірньої структури «Северсталі» SIA Severstal Distribution. З іншого боку, НЛМК, навпаки, претендує на придбання двох прокатних заводів Liberty Steel у Бельгії та нарощує свою присутність в ЄС.

Можна зробити висновок, що вплив санкцій на російський ГМК обмежився негативним впливом на прибутковість від експорту за рахунок знижок, подорожчання логістики та переорієнтування на менш маржинальні ринки. Вплив санкцій на внутрішній ринок та споживання стали поки що невеликим. Worldsteel очікує, що попит на сталь у Росії в 2023 році знизиться на 5% – до 39,6 млн т (у жовтневому прогнозі на 2023-й – на 10%, до 37,2 млн т). Оцінки на 2024 рік також негативні – зниження металовживання на 7% – до 36,9 млн т.

Як РФ зменшує вплив санкцій

У глобальному світі залишається безліч можливостей зменшення ефекту від санкцій і РФ і її торгові партнери змогли їх реалізувати. Росія на рік виплавляє приблизно 70 млн. т сталі, внутрішній ринок споживає близько 40 млн. т, і стоїть серйозне завдання експортувати 30 млн. т сталевої продукції на рік в умовах санкцій.

Після того, як преміальні ринки ЄС, Великобританії та США закрилися для імпорту російської сталі, Росія розпочала активний експорт до Китаю, держав Східної Азії, Індії, Туреччини та країн MENA – перелічені країни не вводили жодних санкцій і залишаються повністю відкритими для імпорту з Росії. Крім того, ЄС продовжує імпортувати російські напівфабрикати, чавун, квадратну заготовку, ЗРС.

Хоча США наприкінці березня минулого року запровадили вторинні санкції за допомогу Росії в обході накладених на неї санкцій, це не зупинило експортні потоки російських компаній.

Починаючи з квітня минулого року, російські постачальники підтримують експорт продукції за рахунок знижок (15-40% від рівня світових цін). З одного боку, Китай та Туреччина скористалися ринковою ситуацією, щоби на тлі високих цін на сировину та енергоносії отримати додаткову цінову перевагу. Весною минулого року турецьким компаніям було вигідніше купувати російські напівфабрикати та чавун, а не металобрухт. Усього Туреччина збільшила імпорт російських напівфабрикатів у 8 разів. За даними TUIK, Туреччина минулого року імпортувала 3,4 т російських напівфабрикатів, близько 2 млн т із загального обсягу становили сляби.

З іншого боку, ті ж Китай та Туреччина продовжують захищати свої ринки та обмежують доступ до них російської сталі. Дешева російська металопродукція негативно вплинула на показники роботи металургів у країнах-імпортерах. Так, разом з постачаннями з Південно-Східної Азії імпорт сталі з РФ надав негативний вплив на рівень цін над ринком Китаю.

Сьогодні головними вигодонабувачами санкцій є Китай, який після довгої перерви почав постачати до Європи сляби, а також Туреччина, Бразилія та Індія, які замінили постачання з Росії та України до ЄС та США. Крім того, Туреччина та Індія виграли від того, що ЄС перерозподілив російські експортні квоти на постачання їхнього прокату. Українську продукцію в ЄС замінила азіатська, зокрема імпорт із Індії, Кореї та Японії.

Що далі?

Європа вже практично дійшла до фізичної межі можливості запровадження нових санкцій, і подальші обмеження можуть бути лише уточнюючими чи посилюючими відповідальність за обхід раніше запроваджених заборон.

Асоціація європейських виробників стали EUROFER підтримує посилення санкцій проти експорту в ЄС російської металургійної продукції та залізорудної сировини.

Вже існуючі обмеження містять лазівку, яка дає дворічну відстрочку багатьом російським виробникам для постачання напівфабрикатів до ЄС. Європейські імпортери, які купують російські напівфабрикати за заниженими цінами, мають перевагу над іншими виробниками у Євросоюзі, які добровільно відмовилися від продукції з РФ. Найбільшими імпортерами російських напівфабрикатів традиційно є компанії Бельгії та Італії. Зокрема, у Бельгії є дочірнє підприємство російського виробника сталі.

«Отже, останні, зокрема заводи «Метінвесту» в Італії та Великій Британії, перебувають у невигідному становищі. Це неприємна ситуація. Росія несправедливо відбирає частки ринку обачніших виробників, таких як «Метінвест» та інші європейські виробники, що відмовляються купувати в росіян через небажання спонсорувати російську економіку. Сподіваюся, цю лазівку закриють у наступних двох пакетах санкцій», – раніше розповів Юрій Риженков, гендиректор компанії «Метинвест».

Українська влада дотримується думки, що вся російська металургійна продукція має опинитися під санкціями.

«Україна зацікавлена у заміщенні російської залізняку та металургійної продукції на європейському ринку. Це важливо для подальшого сталого розвитку загальноєвропейського металургійного комплексу», – відзначила перший віце-прем’єр – міністр економіки Юлія Свириденко.

У поточних умовах важливо створювати умови, щоб продукція українського ГМК могла поступово замінювати на європейському ринку аналогічну російську продукцію. За словами Станіслава Зінченка, директора GMK Center, за рахунок заміщення російських постачальників на ринку ЄС Україна може наростити експорт продукції ГМК на $74 млн. щомісяця. Це з урахуванням тих обсягів залізної руди та чавуну, які постачалися російськими компаніями на ринок ЄС минулого року, та виробничих потужностей, які залишились на підконтрольній Україні території. Максимально можливий потенціал нарощення експорту залізної руди й чавуну, за нашими розрахунками, становить $230 млн щомісяця. Це за умови, що металургійні підприємства зможуть відновити виробництво до довоєнних рівнівю