ekn.se

Аналіз впливу новин за 18-22 листопада на глобальний гірничо-металургійний комплекс від GMK Center

Європа прагне перейти на безвуглецеве виробництво сталі. Україна не залишається осторонь цього процесу. Перший крок – запуск моніторингу викидів, наступний – впровадження системи торгівлі квотами на викиди.

Туреччина знову потерпає від протекціонізму. Китайські компанії знаходять способи оминути обмеження на будівництво нових потужностей.

Україна може запустити моніторинг викидів СО2 з 2021 року

До кінця поточного року Верховна Рада планує прийняти законопроект №0875 «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів». У червні 2020 року Мінекоенерго планує сформувати і ухвалити нормативну базу для моніторингу викидів. Фактичний моніторинг у такому разі розпочнеться з 1 січня 2021 року.

Закон про екологічний моніторинг стане основою для впровадження системи торгівлі квотами на викиди парникових газів. У діє ЄС подібна система – EU ETS (Emissions Trading System). EU ETS поширюється на викиди діоксиду вуглецю (СО2), оксиду азоту (N2О), перфторвуглеців. EU ETS є найбільшою у світі системою торгівлі вуглецевими квотами, забезпечуючи понад 75% обсягу торгів на цьому ринку.

У рамках цієї системи компанії отримують безкоштовні ліміти на викиди, які згодом поступово знижуються. У разі перевищення лімітів підприємства зобов’язані докуповувати відсутні обсяги квот на відкритому ринку. Якщо частина квот залишається невикористаною (наприклад, у результаті виконання екологічних програм), підприємство може їх продати.

Потенційно приєднання України до EU ETS може дати змогу уникнути підпадання під Carbon Border Adjustment – спеціальний податок, прив’язаний до викидів СО2 в процесі виробництва продукції. Можливість впровадження такого податку наразі розглядається в ЄС. Європейські виробники вважають, що їхні витрати на купівлю квот в EU ETS занадто великі і через це вони програють конкуренцію виробникам з інших країн. Спеціальний податок має зрівняти можливості компаній з різних країн у поставках на ринок ЄС.

SSAB планує почати виробництво безвуглецевої сталі у 2026 році

Виробництво сталі без використання викопних джерел палива стане можливим завдяки проекту HYBRIT. Його розвивають спільно шведські компанії SSAB (виробництво сталі), LKAB (видобуток залізної руди), Vattenfall (генерація електроенергії). В основі проекту лежить пряме відновлення заліза воднем. Результатом виробничого процесу стане залізо прямого відновлення, яке буде використовуватися для виробництва сталі в електродугових печах.

SSAB розраховує, що зможе запропонувати перші продукти з безвуглецевої сталі вже у 2026 році. До 2045 року компанія має намір повністю відмовитися від викопного палива на всіх активах у США, Швеції, Фінляндії.

Щоб досягти цієї мети, SSAB планує здійснити таке:

  • у 2020 році ввести в експлуатацію завод з виробництва заліза прямого відновлення в Лулео (Швеція);
  • у 2022 році перевести електродугові печі на заводі в штаті Айова (США) на відновлювані джерела електроенергії;
  • у 2025 році замінити дві доменні печі на заводі в Укселесунді (Швеція) на електродугову піч.

Раніше плани щодо безвуглецевого виробництва оголошували й інші металургійні компанії, зокрема Liberty Steel, ArcelorMittal, Voestalpine, ThyssenKruppe. Декарбонізація – світовий тренд, який задають споживачі й підтримують державні регулятори. Тому виробники сталі мають поступово адаптуватися до нових екологічним вимог, щоб захищати свої ринкові позиції.

Єврокомісія планує ініціювати антидемпінгове розслідування щодо поставок г/к рулону з Туреччини

Туреччина знову стала мішенню європейської активності щодо захисту власного ринку металопродукції. Формальним приводом стало зростання поставок г/к рулону з Туреччини до ЄС у 2015-2019 рр. з 668 тис. т до 3,5 млн т. Тобто механізми захисту в Європі включаються, щойно якась із країн починає помітно нарощувати експорт.

Туреччина отримала переваги в 2017 році, коли не потрапила під антидемпінгове розслідування проти плоского г/к прокату з Росії, України, Бразилії, Сербії та Ірану. Цим і пояснюється зростання поставок у 2017-2018 рр.

Квота на поставку г/к рулону в ЄС – глобальна, тобто не розподілена по країнах, і Туреччина мала в ній найбільшу частку. У жовтні Єврокомісія вже обмежила поставки г/к рулону з Туреччини в жовтні, встановивши ліміт поставок з однієї країни не більше 30% від загального імпорту.

За 8 місяців цього року турецькі компанії поставили до ЄС 2,15 млн т г/к рулону. Водночас обсяг поставок рулону в зворотному напрямку становив також чимало – 1,2 млн т. Компанії з ЄС – займають частку в турецькому імпорті г/к рулону в 45%. Приблизно такою самою є частка Туреччини в експорті цієї продукції з ЄС.

Турецька асоціація виробників сталі вже заявляла, що ініціюватиме дзеркальні заходи проти торгових обмежень, що запроваджуються. З огляду на те, що ринок ЄС важливий для Туреччини й Туреччина важлива для ЄС, цей крок матиме негативні наслідки для обох сторін. При цьому Туреччина та ЄС – два найбільших ринки для г/к рулону з України. Будь-які деструктивні наслідки для цих ринків матимуть негативний вплив і для вітчизняних постачальників.

Виплавка сталі в Туреччині за підсумками 10 міс. цього року знизилася на 10,6%, за 9 міс. зниження становило 10,1%. Тобто ситуація в турецькій металургії восени не покращилася.

Китайські компанії нарощують потужності за межами країни

Влада Китаю в рамках боротьби з надмірними потужностями запровадила обмеження на будівництво нових потужностей. У кількох регіонах, щоб побудувати нові потужності, потрібно закрити на 25% більше, в інших співвідношення нових і тих, що закриваються, – 1:1.

Китайські компанії знайшли вихід із ситуації – вони нарощують потужності за межами країни. За даними S&P Platts, після придбання British Steel Китай контролюватиме 14 млн т сталевих потужностей. При цьому в процесі будівництва перебувають ще 9 проектів сумарною потужністю 42,7 млн т. При цьому Китай відмовився брати участь в ініціативі ОЕСР «Форум з надлишкових потужностей».

Основним майданчиком для нового будівництва є країни Південно-Східної Азії, де буде введено 35 млн т. Нарощування потужностей в умовах довгостроково слабкого зростання попиту спричинить посилення конкуренції й тиску на ціни. З іншого боку – зросте попит на сировину. Країни Південно-Східної Азії розглядаються як найбільш зростаючий ринок для ЗРС.

При цьому китайська влада не знає справжнього обсягу потужностей з виробництва сталі. Ініційовано розслідування для боротьби з неврахованими (неофіційними) потужностями. До кінця листопада розслідування має встановити реальні виробничі потужності компаній. За підсумками 2018 року, за даними ОЕСР, завантаження потужностей в Китаї становило понад 90%. При цьому за 10 міс. поточного року обсяг виробництва сталі в Китаї зріс на 7,4%. Тобто обсяг китайських потужностей явно недооцінений. За даними ЗМІ, завантаження деяких компаній перевищує 150%.

З 2016 Китай скоротив понад 150 млн т потужностей з виробництва сталі. Але до 2025 року планується ввести ще 232 млн т. Тобто для цього має бути проведена ліквідація еквівалентного обсягу потужностей. Ефективність боротьби з нарощуванням потужностей цілковито залежатиме від ефективності контролю за їх заміщенням. У місцевих органів влади є мотивація приховувати реальний рівень новозбудованих потужностей, оскільки вони зацікавлені в створенні робочих місць.

Детальніше про головні тренди і події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу.

А також на нашому порталі.