29-й тиждень: Baowu претендує на 10% глобальних сталевих потужностей

Аналіз впливу новин за 19-23 липня 2021 року на глобальний гірничо-металургійний комплекс від GMK Center

Китай вирішив, що час припинити нарощувати виробництво сталі, і, схоже, уряд країни налаштований серйозно – будемо стежити, наскільки все вийде цього року. У металургійному секторі M&A успіх Китаю очевидний – Baowu продовжує консолідувати місцеву галузь, і зі світовим лідерством компанії вже не посперечаєшся.

Цікаві події відбуваються й в екологічній сфері: в США замислилися про копіювання європейського CBAM для захисту місцевого ринку. Цілком логічний крок в умовах посилення міжнародної конкуренції. Металургійні компанії продовжують запускати цікаві проєкти декарбонізації, цього разу у фокусі енергетична сфера, адже декарбонізація потребує джерел чистої електроенергії.

Китай адміністративно обмежує виробництво сталі

Будь-які прогнози на ринку сталі мають невисокі шанси справджуватися. Це відбувається тому, що в галузі надто великим є вплив держави, а в цьому конкретному випадку китайського.

Ще наприкінці травня Національна комісія з розвитку і реформ Китаю (NDRC) озвучила план дій з контролю над цінами на сировину протягом 14-ї п’ятирічки. Серед таких заходів регулювання називалися податкові інструменти, заходи з контролю над попитом і пропозицією. Під час оголошення плану особливу увагу представники NDRC приділили ЗРС, звернувши увагу на різке зростання цін. Податкові заходи незабаром були введені у вигляді митних тарифів на експорт і скасування відшкодування ПДВ по експортних контрактах. Мабуть, не дуже допомогло. Тепер настала черга адміністративних обмежень попиту й пропозиції.

Виробники сталі у всіх провінціях Китаю отримали від уряду «листи щастя» з вимогою скоротити обсяги виробництва. Справді, динаміка перших п’яти місяців цього року показала зростання виробництва на 13,9% – тут дається взнаки низька база першого кварталу минулого року. Але навіть травень до травня минулого року демонструє зростання на 6,6%. Усе це суперечить планам китайського уряду щодо зниження обсягів виробництва сталі в 2021 році в порівнянні з минулим роком. Тому, будь ласка, знижуйте обсяги виробництва у другому півріччі, щоб вони не перевищували показник 2020 року.

У 2020 році в Китаї виробили 1053 млн т сталі, а за п’ять місяців цього року – вже 473 млн т. Тобто, якщо припустити, що мета уряду буде виконана, середньомісячні обсяги виробництва у другому півріччі мають бути як мінімум на 12% нижче, ніж у першому півріччі. Це дуже жорстке обмеження.

На такі новини в першу чергу має реагувати ринок ЗРС: ціни впали на 5%, до $209,7/т. З іншого боку, ця подія означатиме, найімовірніше, цілковите припинення експорту з Китаю. Отже, за межами Китаю, насамперед у країнах Південно-Східної Азії, вивільниться місце для інших гравців. Китайські компанії за 6 місяців цього року експортували 37 млн т. Крім того, жорстке обмеження виробництва означатиме можливості для імпорту напівфабрикатів у Піднебесну. Тобто зростання попиту на ЗРС в інших регіонах буде стримувати просідання цін на сировину, а можливості, що відкриваються для поставок до Китаю і Південно-Східної Азії, підтримають ціни на готову металопродукцію.

Короткострокові наслідки цього рішення поки що здаються позитивними. Але очевидно, що Китай намагається «охолодити» сталеву галузь шляхом впливу і на попит, і на пропозицію. З огляду на вплив Піднебесної на всю світову металургійну індустрію, зазначені цілі зумовлять «похолодання» в глобальному масштабі.

Baowu купує Shandong Steel Group

Угоди зі злиття-поглинання у світовій сталевій галузі – справа рідкісна, якщо дивитися на останні років 8-9. Слабкий ринок споживання не сприяв тому, щоб металургійні компанії брали на себе додаткові ризики, пов’язані з M&A. Ідея екстенсивного розвитку й нарощування обсягів уже віджила, компанії фокусуються на ефективності. Але щодо китайських компаній це справедливо лише частково.

Оскільки значна частина галузі представлена державними компаніями, то угоди M&A проходять безоплатно для покупця. У цьому полягає секрет лідерства компанії Baowu. Саме таким чином у 2020 році компанія консолідувала Tisco (виробник №40 у світі) і вже у 2021-му – Kunming Steel Holdings (виробник з топ-50). Тепер настала черга «мегаугоди». Baowu купує виробника №10 у світі – Shandong Steel Group.

У результаті угоди обсяг виробництва сталі об’єднаної компанії може сягнути 146 млн т, якщо судити за обсягами минулого року. Умови не розголошуються, але оскільки обидві компанії державні, можна припустити, що структура угоди буде такою самою. Сума транзакції могла б сягнути $15 млрд. За інших умов така операція була б малоймовірною. Тому з глобальним лідерством Baowu ніхто посперечатися не зможе.

Але для Baowu це не межа. За даними CISA, Baowu планує досягти потужності у 200 млн т на рік за рахунок M&A. У результаті Baowu контролюватиме близько 10% світових потужностей з виробництва сталі.

Лідерство китайських компаній у капіталомістких секторах не дивує. У глобальному рейтингу за доходами Fortune Global 500 – 128 компаній з Китаю, або кожна четверта. У 2010 році їх було лише 46 в цьому рейтингу. А ось у США зворотна динаміка – мінус 40 компаній у списку. Ось і корінь торгових воєн.

Американський CBAM: ефект доміно повторюється

CBAM, мабуть, – одна з найбільш активно обговорюваних тем в екологічному порядку денному. Ідея впровадження CBAM активно лобіювалася європейськими компаніями, зокрема ArcelorMittal. У 2019 році Єврокомісія включила CBAM у European Green Deal. Але тоді не було розуміння, яким чином застосовувати CBAM на практиці, тривали активні громадські дискусії. І лише нещодавно, 14 липня, Єврокомісія опублікувала свої пропозиції щодо механізму CBAM. Відповідна реакція не забарилася.

У США з’явився законопроєкт про впровадження схожого механізму. Аргументація точно повторює європейські ідеї: американський CBAM необхідний, щоб вирівняти правила гри для місцевих і зарубіжних виробників, зробити імпорт вуглецевоємної продукції невигідним, заохочувати виробництво чистішої промислової продукції та боротися зі змінами клімату. Потенційні об’єкти оподаткування CBAM у США – сталь, природний газ, вугілля, бензин.

По суті, ми бачимо ту саму історію, що й у 2018 році: США запроваджують мита на імпорт сталі, а решта країн і економічні блоки встановлюють дзеркально свої торгові обмеження. Зараз ініціатором виступив Євросоюз. Можна очікувати, що принцип доміно триватиме, тому що принцип дзеркальності є основним у міжнародних відносинах.

До чого це призведе? По-перше, до трансформації протекціонізму. Поступово слабшатиме роль традиційних інструментів захисту внутрішнього ринку (імпортних митних тарифів, квот), поступаючись місцем кліматичних заходам. По-друге, посилиться регіоналізація ринків сталі (і не тільки), міжнародна торгівля ще більш ускладнена.

По-третє, збільшиться роль двосторонніх домовленостей про особливий режим торгівлі або повне звільнення від CBAM при дотриманні певних умов. Відповідно, ще більше значення матиме ефективність роботи дипломатів.

По-четверте, зросте роль державної економічної політики, що визначає швидкість «зеленої» трансформації економіки. Виробники в будь-якому випадку будуть прагнути зберегти експортні поставки, а для цього потрібно декарбонізація виробництва. Державні інститути мають у своєму розпорядженні усіма інструментами, необхідними для прискорення декарбонізації, і в умовах нової економічної реальності будуть дедалі активніше залучатися до процесів регулювання.

Так чи інакше світ буде рухатися до вуглецевої нейтральності. Швидкість цього руху буде різною за країнами, тому що їх фінансові та ресурсні можливості різні. Іншого шляху, крім використання кращих доступних інструментів держполітики, немає. Важливо не ігнорувати процеси, що відбуваються, а як можна активніше в них включатися. Хто перший почне йти шляхом декарбонізації, той матиме незаперечні конкурентні переваги в майбутньому, як би складно не було зараз.

Металургійні компанії розвивають свої енергетичні проєкти

Розуміючи, що для декарбонізації металургії потрібна чиста електроенергія, дедалі більше металургійних компаній втягується в енергетичні проєкти. У цьому напрямі інтереси металургів перетинаються з інтересами енергетичних компаній і часто виникають ідеї для кооперації.

Зокрема, Gerdau планує створити з Shell Brasil спільне підприємство сонячної енергетики (потужність – 190 МВт). Цей крок наблизить Gerdau до забезпечення своїх потреб в електроенергії, а також дасть змогу вийти на ринок відновлюваної енергії. Очікується, що з 2024 року частка електроенергії буде продаватися на ринку через трейдингову компанію Shell.

Група ArcelorMittal інвестувала $25 млн у компанію Form Energy, що займається розробкою акумуляторів для зберігання електроенергії. Вони покликані забезпечити регулярні поставки «зеленої» електроенергії, які неможливі в звичайних умовах (відновлювальна генерація непостійна, і її обсяги залежать від природних умов). ArcelorMittal також розраховує налагодити постачання своєї продукції для потреб виробництва акумуляторних батарей.

Раніше ArcelorMittal у рамках фонду XCarb уже інвестувала в компанію Heliogen, що розробляє технології з використання сонячної енергії. Між сторонами підписаний меморандум про тестування розробок Heliogen на заводах ArcelorMittal.

Співпраця металургійних і залізорудних підприємств з енергогенеруючими компаніями буде набирати обертів. Декарбонізація економіки не може здійснюватися за рахунок однієї галузі, необхідна взаємодія між різними учасниками.

Електрифікація виробничих процесів – один зі способів декарбонізації, причому не лише металургійного виробництва. Тому можна очікувати, що компанії з інших секторів економіки теж будуть запускати спільні проекти з енергогенерацією. Від цього виграють усі – і учасники проєктів, які зможуть заявити про виконання своїх екологічних зобов’язань, і економіка країни загалом, яка наблизиться до цілей зі скорочення викидів СО₂.

Детальніше про головні тренди і події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу. А також на нашому порталі.