Багато країн вже відмовляються від суворих карантинних заходів для промисловості

Починаючи з 2014 року в Україні склалася сукупність фундаментальних факторів, систематичний вплив яких призвів до того, що країна, як і багато інших країн світу, виявилася абсолютно не готова протидіяти викликам, пов’язаним з поширенням пандемії коронавірусу. Витрати та інвестиції в медицину в Україні були традиційно недостатні. Частка охорони здоров’я та надання соціальної допомоги в загальному обсязі капітальних інвестицій в економіку України за 2019 рік становила лише 1,7%.

Уряд для боротьби з поширенням коронавірусу обрав шлях карантину та продовжує його посилювати. Але чи дасть він ефект і наскільки тотальним має бути? Чи може українська економіка, яка перебуває не в найкращому стані, дозволити собі зупинення підприємств?

Сподіваюся, уряд усвідомлює, що тривалий карантин обрушить економіку, призведе до інфляції, девальвації, безробіття. Результатом стане різка дестабілізація соціально-економіної ситуації. На жаль, ми не можемо залити свою економіку й населення грошима, як США та ЄС. Але й багато європейських країн уже відмовилися від закриття промислових підприємств і відновлюють їх роботу, наприклад Італія, Іспанія, Австрія.

Тому, незважаючи на карантин, необхідно забезпечити роботу промислових підприємств, насамперед базових і експортоорієнтованих галузей: ГМК, АПК, енергетики, транспортної інфраструктури. Також уже зараз необхідно створити умови для швидкого повернення до роботи інших підприємств після послаблення карантинних обмежень.

Будь-яке посилення карантинних заходів можна визнати доцільним за умови, якщо воно не зашкодить економіці країни. Запровадження додаткових карантинних обмежень не повинно ускладнювати й без того важке становище економіки. Наприклад, не можна обмежувати пересування працівників промислових підприємств, інакше це зупинить їх роботу і зрештою обрушить економіку.

Через кризу в світовій економіці та карантин українська економіка має погані перспективи. Згідно з новим макропрогнозом Мінекономіки, ВВП України впаде у 2020 році на 4,8%, раніше очікувалося зростання на 3,7%. Прогнозується падіння експорту на 4,5%, раніше очікувалося зростання на 7,8%. Інфляція прогнозується на рівні 11,6%, раніше очікувалося 5%.

Найреальніші для України заходи підтримки бізнесу і промисловості це:

  • зниження податків;
  • мораторій на зростання тарифів держмонополістів;
  • автоматичне відшкодування ПДВ.

Але необхідно піти ще далі та використати цю кризу як шанс для розвитку, відмовитися від ліберальної, неоліберальної та лібертаріанської філософії в економіці й діяти прагматично, як і всі країни в світі. Спираючись на ліберальні принципи, з кризи, в якій перебуває Україна, вийти неможливо.

Ми стверджуємо це, ґрунтуючись на аналізі сучасної економічної історії України, протягом якої у нашої національної економіки були тільки періоди падіння (1991-2000), (2008-2009), (2014 – наш час) і періоди відновлення, але аж ніяк не стійкого зростання.

Але при цьому кожного разу країна виходила з кризи, застосовуючи доволі жорсткі принципи державного регулювання економіки: зниження податків і тарифів для промислових галузей і паралельно підтримку експорту (АПК, ГМК, машинобудування). З іншого боку, необхідно дати максимальну свободу малому й середньому бізнесу, враховуючи інтереси розвитку національної економіки, наприклад, у виробництві соціально необхідної та значимої продукції, виробів медичного призначення, імпортозаміщенні тощо.

Необхідно бути практичними та діловими, захищати інтереси національної економіки, бути патріотами своєї економіки, а не глобального ринку, враховувати інтереси всього суспільства та орієнтуватися на принципи сталого розвитку, в тому числі керуючись принципами та ідеологією демократичного солідаризму – нової течії економічної думки України, над якою ми зараз працюємо.

Матеріал написаний у співавторстві з доцентом Інституту системних статистичних досліджень Я. Храпуновою