Украинская «неэкологическая» политика имеет одну функцию – карательную (с) bellona(с) bellona

Стимулюючий ефект мало би направлення екологічного податку на фінансування саме екологічних проєктів

Якою має бути політика держави, аби вона була спрямована на сталий розвиток, розповіла Людмила Буймістер, голова підкомітету з питань розвитку конкуренції та рівних умов для бізнесу комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку в ході «Дня сталого розвитку», проведеного Європейською Бізнес Асоціацією. GMK Center публікує тези її виступу:

– Європа почала розвивати свої підходи до екологічної політики ще з 80-х років минулого століття. І якщо порівнювати, що відбулося за цей час у європейському законодавчому полі і що в українському, то це абсолютно незіставні речі. Європейська політика спрямована на стимулювання. В першу чергу – на стимулювання інвестицій в ті традиційні виробництва, які могли б використовувати більш новітні технології, більш дружні до довкілля. А водночас – інвестицій у R&D – у розроблення тих самих екологічних технологій. І це сприяло не лише тому, що кожне окреме виробництво стало менше забруднювати довкілля, а й тому, що розвинулася ціла галузь економіки, якої раніше не було. Саме через інноваційні рішення почали розвиватися такі компанії, як Danieli, які пропонують нові, незабруднюючи технології не лише для металургійного, а й в принципі для промислового виробництва.

Що натомість ми бачимо в Україні? Умовне скорочення викидів шкідливих речовин відбулося виключно за рахунок скорочення промислового потенціалу й промислового виробництва. Цифри, які наводив заступник міністра економіки: от у нас викиди СО2 на душу населення 4,8 т, а в Європі 8,8 т… Давайте порівняємо відносні цифри. Як зросла промислова економіка Європи з 1990-х років, і наскільки скоротилась за цей час наша. Без такої фундаментальної зміни філософії та підходів до екологічної політики ми цю глибу, на жаль, просто не зсунемо з місця. І наші міжнародні зобов’язання залишаться лише на папері. І потім ми будемо знову проводити нові й нові перемовини для того, аби,  з одного боку, не добити економіку, а з іншого – не виконати взяті на себе зобов’язання щодо скорочення викидів.

Зараз наша «не-екологічна» політика має лише одну функцію – каральну. Немає жодних стимулюючих елементів. Що могло би стати такими стимулюючими елементами? Насамперед це екоподаток. Але не той екоподаток, який зараховується до загального фонду бюджету й фінансує величезні бюджетні втрати та неефективну політику в інших галузях, як це сьогодні відбувається. Стимулюючий ефект мало би направлення цього екологічного податку на фінансування саме екологічних проектів. Причому робити це через якісь спеціальні фонди та знову через ручне управління, як це сьогодні пропонують органи виконавчої влади, це знов-таки шлях в нікуди. Можу навести один простий приклад. У нас є фонд, куди «Енергоатом» щорічно перераховує мільярд гривень. Цей фонд покликаний забезпечити достатнє фінансування на консервацію атомних блоків, які виходять з вжитку. Як ви думаєте, скільки грошей у цьому фонді? Нуль. І якщо ми подивимось на всі інші інструменти, які передбачають ручне управління коштами, ми знов-таки отримуємо нульовий ефект.

Дуже показово, що перші дискусії щодо екологічної політики інспіровані не державою, а саме бізнесом. Адже саме бізнес розуміє, що потрібні не лише каральні механізми, а ще й стимулюючі. Бізнес розуміє, що в глобальній конкуренції не сьогодні, так завтра будуть запровадженні обмеження, які потім зроблять наших експортерів неконкурентоспроможними на світових ринках. Особливо в той час, коли інші держави виконуватимуть свої зобов’язання, стимулюватимуть свій бізнес розвиватися і ставати більш екологічним. А ми будемо як завжди пасти задніх.

Тому сьогодні я хочу закликати усі міністерства, які причетні до цього: давайте сформулюємо нові підходи. Давайте нарешті подивимося, що відбувається на світових фінансових ринках. Ми бачимо, що великі інституційні інвестори сьогодні зацікавлені інвестувати саме в зелені технології. Тому, якщо ми хочемо залучати цих інвесторів в Україну, ми маємо, по-перше, створити для них відповідні умови. Друге – ми маємо нарешті запустити експортно-кредитне агентство, щоб залучати до нас новітні технології. Третє – переглянути підходи до наукових розробок, вони сьогодні мають підтримуватися українською державою. У нас є Академія наук. У нас є дуже багато талановитих людей, які можуть запропонувати дійсно нові рішення, які будуть актуальними не лише для українських виробників, а й зможуть експортуватися на світові ринки з набагато більшою доданою вартістю.

Тому сьогодні це не просто про податок, це не просто про те, як спонукати чи покарати… Це про весь масив державної політики, яка має бути спрямована на сталий розвиток.

І на завершення скажу так: дуже багато людей критикують сьогодні європейські чи світові підходи до кліматичної політики, адже робиться недостатньо для того, щоб реагувати на виклики, які постали перед нашою планетою. Вони просто не були в Україні. Я дуже сподіваюсь, що завдяки тому, що ця дискусія буде винесена на якісно новий рівень, ми зможемо за рік похвалитися: ми це змінили. І ми зможемо використовувати і досвід інших країн, і досвід Європейського Союзу. І запровадити механізми, які дадуть змогу якісно трансформувати нашу наявну промисловість. А найголовніше – створити нові ринки для нових технологій. І це приведе до ще більшого економічного зростання нашої країни.