© gmk.center© gmk.center

У нашої держави є досвід агресивної політики протекціонізму та субсидування промисловості

Енерго- та екомодернізація, технічне регулювання, захист торгових інтересів країни та Експортно-кредитне агентство. Саме так окреслив головні інструменти стимулювання промисловості Олександр Черних, директор департаменту промислової політики Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, під час форуму «Промислова політика та ГМК: світовий досвід для України». Ось тези його виступу.

– Промислова політика в Україні, безумовно, потрібна. Вона в тому чи іншому вигляді вже існує. Це набір інструментів – регуляторних, стимулюючих, інформаційних, – публічні товари та сервіси. Україна вже має деякі елементи з цього набору.

На мій погляд, будь-яка промислова політика починається зі стратегії. Першу редакцію1 Стратегії розвитку промислового комплексу України на період до 2025 року департамент МЕРТ розробив у січні 2018 року. На сьогодні проект стратегії вже чотири місяці розглядається в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, і особисто я очікую її затвердження найближчим часом.

Досвід ЄС

Ми маємо враховувати досвід Європейського Союзу, бо Україна обрала офіційний вектор розвитку саме в цьому напрямку. В 2013-2014 році промислова політика в ЄС була майже в занепаді, а ставлення до стимулювання промисловості – доволі непопулярним.

Зараз Європа переходить до енергійної промислової політики. Взяти хоча б франко-німецький маніфест2 про нову індустріальну політику. Європейський досвід – це приклад того, як близько 500 асоціацій об’єднали зусилля у вимогах до голови Європейської комісії щодо питань промислової політики.

ЄС відмовляється від жорсткого субсидування чи протекціонізму в чистому вигляді. Політики ЄС вирішують такі питання:

  • інвестиції в розвиток стратегічних ланцюжків – саме ланцюжків, а не окремих галузей;
  • циркулярна економіка;
  • єдиний ринок публічних закупівель;
  • підтримка інноваційності;
  • стимулювання розвитку компетенцій персоналу;
  • скринінг інвестицій та багато іншого.

Практика субсидування не виправдала себе

Україна має досвід агресивної політики протекціонізму та субсидування промисловості. Можу нагадати про дію спеціальних законів у 1999 і 2001 роках, про меморандуми 2008, 2013, 2014 років щодо підтримки ГМК.

Не завжди кошти, що були виділені, використовувалися на модернізацію виробництва. За наявною інформацією, за спеціальним законом у 1999-2001 роках підприємства галузі отримали близько 6 млрд грн (за тодішнім курсом $1 млрд) додаткових обігових коштів, з яких на модернізацію, за різними оцінками, витратили від 10% до 50%.

Після меморандумів 2008, 2013, 2014 років підприємства ГМК отримали збільшення обігових коштів, обсягів виробництва сьогодні, можливо, навіть надлишкових. Так, ми маємо зменшення частки мартенівського виробництва, але чи залишились в Європі ще країни з мартенами?

Чому після всіх тих експериментів Україна досі не має достатніх обсягів виробництва сталі з високою доданою вартістю: плоского прокату для автомобілебудування, трансформаторної сталі, високоякісної та міцної сталі з покриттям?

Настав час відмовитися від практики прямого субсидування. Інші країни від таких інструментів також відмовляються.

Стале виробництво, торговий захист та ЕКА

Я вважаю, що ми маємо зосередитися на питаннях енергомодернізації промисловості. Минулого року галузь мала суттєві показники інвестицій у цей напрям.

Ми підтримуємо ідею створення окремих фондів на базі екологічного податку для втілення екологічних проектів. Але слід обов’язково прописати чіткий порядок використання цих коштів.

Ми також маємо розв’язати питання технічного регулювання та технічних регламентів – у такий самий спосіб, як наші європейські сусіди. Не має бути ситуації, коли імпортувати сталь в Україну сьогодні простіше, ніж до Беларусі чи Польщі.

Інший аспект – безпосередньо торговельний захист наших інтересів на зовнішніх ринках. Це, зокрема, підтримка конкурентоздатності, а також створення та функціонування Експортно-кредитного агентства.

Щодо стимулювання внутрішнього попиту та металоспоживання через нові інфраструктурні проекти. Дуже добре, що Україна може отримати нові вагони. Головне питання: хто за них сплачуватиме.

Ви кажете про модернізацію «Укрзалізниці» та оновлення рухомого складу. Гаразд, але ми маємо кожного разу дуже відповідально ставитися до питання підвищення тарифів на вантажні перевезення і, м’яко кажучи, не блокувати його надлишково.


Примітки

1 У день проведення форуму, 17 квітня, виповнився рівно рік з моменту, як МЕРТ оприлюднило на своєму сайті проект розпорядження КМУ «Про схвалення Стратегії розвитку промислового комплексу України на період до 2025 року». Тому GMK Center також – разом з директором промислового департаменту Мінекономрозвитку – сподівається, що КМУ якнайшвидше затвердить цей документ.

2 У лютому цього року Франція та Німеччина домовилися про спільний маніфест нової промислової політики в Європі, який має на меті підтримати місцеві компанії в конкуренції із зарубіжними підприємствами.