Що таке викиди 3-го рівня і чому це важливо для ГМК

Відповідати треба буде за викиди по всьому виробничому ланцюжку

«Перехід до низьковуглецевої економіки йде повним ходом. Тиск з метою прискорення цього процесу зростає з кожним днем», – пише в своїй статті на LinkedIn Пол Мітчелл, головний експерт Ernst & Young у сфері металургії та гірничої видобутку.

Оскільки глобальні ринки дедалі більше орієнтуються на споживача і соціальні настрої, вимоги щодо скорочення викидів вуглецю зростатимуть, причому це стосуватиметься всього виробничого ланцюжка (включаючи як постачальників, так і споживачів окремої компанії. – Ред.).

Якщо видобувні компанії не відреагують на ці зміни відповідним чином, існує висока ймовірність, що їхня діяльність почне ліцензуватися.

Видобувні компанії вже зосередилися на переході до відновлюваної енергетики (особливо з огляду на процес електрифікації шахт), а деякі навіть вирішили змінити свій продуктовий портфель, щоб скоротити викиди вуглецю та парникових газів.

Щоб краще усвідомити ризики, пов’язані зі зміною клімату, і отримати вигоду з процесу переходу до економіки з низьким рівнем викидів вуглецю, видобувним компаніям потрібно буде враховувати і шукати можливості для скорочення викидів 3-го рівня. Тобто думати не лише про власні викиди, а й про викиди тих клієнтів, яким вони продають свої продукти. Чому так? Справа в тому, що гірничодобувні компанії генерують безпосередньо лише близько 11% світових парникових газів, а якщо включити сюди спалювання вугілля, то цифра зростає до 35%.

• Рівень 1: прямі викиди з власних або контрольованих джерел;
• Рівень 2: непрямі викиди від виробництва енергії, яку купують видобувні компанії;
• Рівень 3: всі непрямі викиди (що не входять до рівні 2), які здійснюються у виробничому ланцюжку, зокрема викиди як на початкових етапах обробки, так і наприкінці її.

Щоб домогтися скорочення викидів на 3-му рівні, видобувні компанії можуть поступово відмовлятися від співпраці з підприємствами, які не поділяють їхні цінності. Наприклад, виробники залізної руди можуть продавати свою продукцію тільки тим сталеливарним заводам, які впровадили заходи щодо підвищення енергоефективності. Виробники енергетичного вугілля можуть поставляти продукцію тільки тим енергогенераторам, у яких частина електроенергії виробляється з відновлюваних джерел. Компанія Yancoal, тим часом, підтримує розробку технологій, спрямованих на зниження інтенсивності викидів у добувній промисловості. Це включає підтримку досліджень і розробок високоефективних технологій з низьким рівнем викидів (HELE) на електростанціях, що працюють на вугіллі.

Боротьба з викидами 3-го рівня також створює можливості для співпраці. Наприклад, Rio Tinto недавно оголосив, що працює зі своїм найбільшим китайським замовником залізної руди, China Baowu Steel Group – над розробкою способів скорочення викидів вуглецю в процесі виробництва сталі (сталеливарні заводи, що працюють на вугіллі, є значним джерелом викидів вуглекислого газу – від 7% до 9% від загального світового обсягу). Повідомлялося також, що ці компанії будуть враховувати і викиди, вироблені в ході перевезення продукції.

Галузеві асоціації можуть відіграти ключову роль у переході до низьковуглецевої економіки. Наприклад, Міжнародна асоціація виробників міді запустила програму «Мідна марка», яка об’єднує галузь навколо ідеї «відповідального виробництва міді». […]

Важливо, щоб видобувні компанії виробили чіткішу картину викидів. Щоб підвищити якість даних про викиди 3-го рівня, потрібна більш чітка і надійна методологія, яка враховує допущення і невизначеності. Компаніям слід розглянути можливість використання таких технологій, як аналітика даних, інтелектуальні датчики і блокчейн, щоб краще розуміти й управляти викидами 3-го рівня, тим самим покращуючи якість довкілля і забезпечуючи собі право на подальшу роботу.