Реализации программ энергосбережения мешает ряд барьеров(с) shutterstock

Для масштабної енергомодернізації великим підприємствам потрібні фінансові та податкові стимули

Чудово, що держава почала звертати увагу на питання енергоефективності промисловості. І металурги, і промисловість загалом вітають це.

Занадто довго в Україні під енергоефективністю та енергозбереженням розуміли виключно «теплі вікна». В європейських країнах уже 20 років системно займаються цими питаннями, тому відставання в нас колосальне.

Коли ми говоримо, що в Україні в 2019 році енергоємність ВВП становила 0,232 кг нафтового еквівалента (за даними Global Energy Statistical Yearbook), і це втричі більше, ніж у Польщі, і в два рази перевищує середньосвітовий показник, ми маємо розуміти, що це не наша промисловість погана. Просто інші країни вже давно й цілеспрямовано працюють над енергоефективністю.

У законодавствах трьох промислових лідерів – США, Європи й Китаю – енергозбереженню в промисловості приділяється величезна увага. Про це можна судити, наприклад, за кількістю заходів і політик у Європейському Союзі, спрямованих на енергозбереження та енергоефективність у промисловості:

  • у Німеччині – 30 заходів;
  • у Франції – 14 заходів;
  • у Великобританії – 13;
  • у Нідерландах – 9.

У середньому на країну ЄС припадає по 10 різних заходів для стимулювання енергозбереження в промисловості.

За даними представників бізнесу, починаючи з 2000 року в ЄС було підтримано значною мірою профінансовано державою понад тисячу проєктів на загальну суму понад €400 млрд за напрямами «Захист природного середовища», «Енергозбереження» та «Енергоефективність». У тому числі – в рамках промислової екомодернізаціі.

Україна гостро потребує підвищення енергоефективності своєї промисловості. Але державні заходи мають чітко ділитися на дві категорії: підвищення енергоефективності та енергозбереження великих підприємств і всіх інших. Так робиться в усьому світі. Великі, енергоємні підприємства, таких галузей як паливно-енергетичний комплекс, металургія, хімія, целюлозно-паперова промисловість, цементна промисловість, несуть дуже великі витрати. Невеликі проєкти, на кшталт заміни світильників на енергоефективні, усі без проблем реалізують самі. Але для масштабної екомодернізаціі великі підприємства потребують допомоги держави. Ця допомога має виливатися у фінансові та податкові стимули. Наприклад, це можуть бути державні гарантії або компенсації відсотків за кредитами, узятих на екомодернізацію. Або податкові пільги.

В Україні енергоефективність тісно пов’язана з декарбонізацією. Що менше умовне підприємство споживає електроенергії на тонну своєї продукції, то менше викидів СО2 воно продукує. Структура генерації у нас така, що електроенергія залишає великий карбоновий слід. Тому якщо держава зацікавлена реалізувати свої зобов’язання за Green Deal, то вона має діяти, як у Європі. Не лише говорити: «Завтра всі повинні поставити фільтри та впровадити водневі технології». Ні, вона має допомагати підприємствам системно впроваджувати технології енергозбереження або перебудовувати основні виробничі процеси для зменшення енерговитрат на одиницю продукції.

Чому допомога держави в цих питаннях така важлива? Тому що реалізації програм енергозбереження заважає кілька бар’єрів.

Перший – це недостатньо швидкі строки окупності таких інвестицій. Участь держави допомагає скоротити ці строки.

Другим бар’єром є брак фінансування. Тут, знов-таки, може допомогти держава – гарантіями або компенсацією відсотків.

І третім бар’єром є невизначеність щодо того, яким буде розмір економії енергії. Тобто на старті таких проєктів не завжди зрозуміло, який саме відсоток економії вони дадуть.

Крім масштабних витратних проєктів з енергомодернізації виробничих процесів, є ще один великий напрям підвищення енергоефективності – енергозбереження, зменшення втрат.

Загальною проблемою енергоефективності всієї української промисловості є відсутність детальних та об’єктивних даних щодо енергоспоживання за окремими підрозділами, дільницями, етапами обладнання. Для того щоб ці дані були, потрібні дуже високий ступінь автоматизації процесів і наявність лічильників.

Таким чином, важливим напрямом енергозбереження для України стає діджиталізація виробництва. Тобто автоматизація управління різними системами розподілу, електронавантаження, вентиляційними системами і таке інше. Це дає дуже серйозну економію.

Крім того, економію можна отримати за рахунок уже традиційних заходів зі встановлення енергоефективних світильників, з теплоізоляції.

Для України важливість тематики енергозбереження буде лише зростати. Продовжать дорожчати енергоносії, і в результаті збільшуватиметься частка енерговитрат у структурі собівартості компаній.

Є типи виробництва, де електроенергія безпосередньо впливає на собівартість. Наприклад, це електросталеплавильні заводи. Саме життя змушує такі підприємства стати лідерами із впровадженню енергозберігаючих технологій. Але, на жаль, і тут Україна за енергоефективністю відстає від середньосвітових параметрів. Якщо у світі в середньому витрачається 400 кВт на виробництво тонни сталі, то у нас – 600-800 кВт.

Тобто Україні є над чим працювати. Головне, щоб ми в своїй роботі керувалися не лише європейськими вимогами, а й європейським досвідом.

Оригінал матеріалу опублікований тут.