Металлофонд Украины сократился до 452 млн т Металлофонд Украины сократился до 452 млн т

Споживання сталі на душу населення в Україні останні 10 років становило 120-150 кг. У Євросоюзі – 250-750 кг

Як обсяг і стан українського металофонду, споживання сталі та капітальні інвестиції впливають на економіку України, розповів під час заходу «Проблемні питання українського ринку металобрухту» Володимир Власюк, голова ДП «Укрпромзовнішекспертиза». GMK Center публікує тези його виступу:

– Ми всі є заручниками економіки України. Як вона працює, так ми всі й почуваємося. Якщо є економічне зростання, всім добре, тому що припливна хвиля піднімає всі човни. Якщо в економіці спад, відповідно, спад всюди. Тому я хотів би звернути увагу на макроекономічний показник, який, на жаль, є дуже негативним для України. У 2020 році капітальні інвестиції України знизились до рекордного мінімуму. Попередній мінімум був у 2014-2015 роках. Тоді фактично був ідеальний шторм у зв’язку з російською агресією та внутрішньою дезорганізацією в країні. Але навіть тоді відношення капітальних інвестицій до валового внутрішнього продукту було 14%. Минулого року воно становило лише 10%.

Якщо це триватиме, у нас просто може посипатися інфраструктура в країні. Можливо, тоді буде більше брухту, але це буде, безперечно, негативний фактор для роботи всієї економіки загалом. Капітальні інвестиції – це будівництво, заміна старого на нове, все те, що сприяє економічній активності та утворенню запасів металобрухту в тому числі. Якщо поглянути на інші країни, ми побачимо, що в них ця норма відношення капітальних інвестицій до валового внутрішнього продукту – від 18% до 29%. У Польщі – 18,7%, в Туреччині – 29%. Відповідно, їхні економіки мають значно більшу здатність відновлюватися, структуризуватися й давати постійний приріст економічних показників. Ми маємо більше уваги приділяти серйозним структурним показникам, оскільки від них залежить економіка всіх: і наших великих провідних корпорацій, і середнього та дрібного бізнесу, і кожного громадянина, і бюджету загалом.

Одним з таких показників є металофонд. Це сумарний обсяг металу, який знаходиться на території держави. Вперше ми оцінили стан металофонду ще років 15 тому й відтоді оновлюємо цей показник. Коли ми вперше зробили оцінку, це було 670 млн т. На кінець 2019 року оцінюємо металофонд в Україні в 452 млн т.

Основна причина скорочення металофонду – це низьке споживання сталі на внутрішньому ринку. А споживання сталі на душу населення відображає економічну активність країни. У нас, здається, зараз показники мали би бути вищими, ніж у сусідніх країнах, тому що Україні треба рішуче модернізувати інфраструктуру. Але цей показник залишається дуже низьким. В Україні впродовж останніх років десяти він коливався від 120 до 150 кг на душу населення. А, наприклад, у країнах Європейського Союзу, де не треба здійснювати велике будівництво інфраструктури, цей показник становить 250-750 кг на чоловіка. У Польщі це 434 кг, у Словаччині – 509 кг, у Чехії ще більше, майже 750 кг. Тобто дуже низький показник споживання сталі – це низька економічна активність у країні. Отже, запаси металу й металофонд у країні виснажуються.

Звісно, для ринку брухту є цікавими саме структура та показник легкодоступного брухту. Найбільш інтенсивне зниження – в обладнанні. Ми оцінювали обсяг металу в обладнанні в 2007 році на рівні 128 млн т, а наші останні оцінки у 2019 році – 86 млн т. Тобто зниження – 42 млн т, або 49%.

Обладнання належить до такого брухту, який є відносно легкодоступним. Сюди також відносять побутовий брухт, який приносить населення. Він потребує менших інвестицій. Тоді як брухт важкодоступний потребує більших інвестицій в основні фонди, затрат праці та матеріалів і, відповідно, він дорожчий. Зміни структури металофонду та зменшення кількості легкодоступного брухту мають великий вплив на функціонування ринку металобрухту.

Якщо говорити про інші категорії металобрухту, там також відбулося зниження, але зниження менш інтенсивне. Ресурс брухту, який взагалі доступний, у 2010 році становив 109 млн т, а у 2019 році – 57 млн т.

На наш погляд, минулого року був історичний мінімум заготовки металобрухту в Україні. Ми використовуємо дані перевезень і залізничним транспортом, і автомобільним. Більше перевозиться залізничним, приблизно 80%, менше – автомобільним. Ми можемо, маючи ці два підходи, чітко розуміти, скільки брухту заготовляється в Україні. Отже, ми бачимо обсяг заготівлі металобрухту в 2020 році – це мінімум 2370 тис. т. У цьому показнику відобразилися два фактори. Передусім це, звісно, економічне падіння минулого року у зв’язку з пандемією і сповільнення та зменшення загального виробництва сталі. Другий фактор – це зменшення легкодоступного брухту.

Ще один цікавий структурний показник – експорт металопродукції з України, зокрема чавуну. Частка чавуну в експорті зросла: на приблизно 12,7 млн т експорту прокату 3,1 млн т – експорт чавуну.

Ціни в нас останнім часом підвищуються. Усі це бачать. У січні було загальне зростання цін на металопрокат. Звісно, це пов’язано з відновленням економіки після падіння в попередньому році. У лютому ми бачили падіння. А зараз знову зростання. Цього року середня ціна, ми вважаємо, буде вищою, ніж минулого. У 2020 році середня ціна, наприклад, на заготовку була близько $404/т. Цього року ми очікуємо середню ціну на квадратну заготовку $530/т. Основний фактор – це відновлення економіки після пандемії Covid. Причому майже в усіх регіонах.

Відповідно, ми очікуємо, що ціна на брухт також буде вищою, ніж минулого року. Якщо у 2020 році вона становила $185/т, то наша оцінка на 2021 рік – близько $240/т.

Зараз поточна ціна вища як на заготовку, так і на прокат. Заготовка зараз сягає в ціні $590/т. Ми думаємо, що буде вирівнювання, а, можливо, і деякий спад, наприклад, десь у травні. Відповідно, зараз і ціна на брухт вища.

Отже, загальний середній висновок: цього року ціна на прокат і на металобрухт буде значно вищою, ніж минулого. На нашу думку, на українському ринку на зміну ціни також об’єктивно впливає дефіцит. Нестача брухту – це той фактор, який відчувається уже, здається, останніх три роки. І це знов пов’язане зі зниженням обсягів легкодоступного брухту, зниженням запасів.

Традиційно у нас амортизаційний брухт – це 87%. Цей показник навіть збільшився порівняно з попереднім. Ми всі очікували, що у нас збільшиться частка оборотного брухту, такого, як, наприклад, відходи виробництва машинобудівної продукції. Однак цей відсоток у нас традиційно залишається низьким. Дещо збільшився відсоток брухту від автомобілів. Мабуть, він також зростатиме. Але ми маємо чітко розуміти, що ті країни, які мають надлишок брухту, які експортують, мають його завдяки металообробці. Чому експортує Євросоюз? Тому що в них завдяки активній економіці постійно утворюється брухт від металообробки.

І наостанок, як зміна цін на внутрішньому ринку України впливає на обсяги заготівлі брухту. Цей фактор діє в усьому світі. Якщо рентабельність заготовки брухту буде більше 20%, ми побачимо стрімке зростання заготовки за рахунок брухту, який складніше дістати. При ціні $350/т заготівля брухту може сягнути 6,8 млн т. Якщо ціна буде меншою, заготівля брухту значно знизиться.

Ну а спільне для нас – це, звісно, загальне економічне зростання, яке сприятиме зростанню економіки кожного бізнесу.