Коли в країну підуть інвестиції

Гроші в українську економіку, як і в промисловість, без реформ не прийдуть

Під час форуму «Промислова політика і ГМК: світовий досвід для України» Павло Кухта, заступник голови Стратегічної групи радників КМУ, пояснив, чому промисловий розвиток України неможливий без встановлення чесних правил гри.

У сучасному світі, наголосив спікер, складно уявити економіку країни з 42-мільйонним населенням без промисловості. Однак для її розвитку потрібні величезні інвестиції – мільярди доларів, які вкладатимуть, у тому числі, в модернізацію і будівництво нових підприємств. Промисловість – дуже капіталомісткий бізнес.

Якщо уявити, що якийсь інвестор зацікавлений у будівництві дорогого об’єкта в Україні, чи ризикне він вкладати кошти, знаючи, що його власність можуть просто відібрати? Скоріш за все, ні.

Будь-який інвестор – хоч внутрішній, хоч зовнішній – боїться вкладати гроші в Україну. Ми не побудували залізобетонної системи захисту прав власності, якісної судової системи і правоохоронних органів, які забезпечували би базову інфраструктуру ринкової економіки.

Другий фактор – макроекономічна нестабільність.

Промисловість – складний бізнес. Щоб бути успішним і конкурентним на цьому ринку, потрібно налагодити успішне виробництво, логістику, поставки та інше. Чи зможете ви це зробити, коли навколо все скаче, падає, розвалюється? Звісно, ні.

За останні 20 років у сусідній Польщі жодного разу не падав ВВП, не було жодної рецесії, злотий не переживав сильних коливань, інфляція завжди була нижчою за 5%.

Тепер подивимося на Україну: гривня з 5,5 грн/$ зросла до 27 грн/$, інфляція скаче від 0% до 50%, ВВП – між -14 та +7. Як у таких умовах налагодити механізм складного промислового виробництва? Ніяк. Це неможливо. Нацбанк то друкує гроші, то витрачає валютні запаси, щоб підтримати гривню – з політичних міркувань, звісно. Перед виборами пенсії підвищуються, а потім затягуються пояси. Ми намагаємося будувати інфраструктуру, але на наступний день гроші закінчуються, а разом з ними й інфраструктура.

Ще один наочний приклад – підключення до електроенергії. За цим показником ми перебуваємо на останньому місці не лише в Європі, а й на всьому пострадянському просторі. Чому? Тому що сектор не реформований, монополізований, глибоко корумпований і проблематичний. Як побудувати промисловий об’єкт, якщо ви не можете його підключити до електрики два роки поспіль?

Нарешті, лише два роки тому ми налагодили систему відшкодування ПДВ. До цього це був корупційний механізм: ПДВ то відшкодовували, то ні.

Я вірю: якщо українська економіка почне підніматися, головну скрипку в цьому процесі гратиме промисловий розвиток. Але щоб це сталося, потрібно навести порядок у базових секторах. Тільки тоді в країну прийде необхідний приплив інвестицій.

Потрібні системні структурні реформи. Розпочаті вони після Майдану, і потрібно рухатися далі.

Поки ми не об’єднаємо в своїх головах розвиток промисловості зі здійсненням базових, критично необхідних для країни реформ, нікуди країна не зрушить. Ми будемо й надалі розмірковувати про те, що слід підтримати промисловість, але вона чомусь не розвивається і гроші туди не йдуть. Вони й не прийдуть, поки базові речі не буде виконано.