(c) shutterstock.com

Завданням України на наступний рік є участь у вироблені політик Євросоюзу, а не лише їх споживання

Як має діяти Україна, щоб відстоювати свої інтереси щодо застосування Carbon Border Adjustment Mechanism (CBAM), що є ознакою «дорослих» країн та хто такі «продавці страху». Про це розповіла віце-прем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина під час конференції «Торгові війни: мистецтво захисту». GMK Center публікує тези її виступу.

– Я мала можливість деякий час попрацювати в приватному секторі й розумію, що найкраще продається страх. Коли ми говоримо про роботу бізнес-асоціацій або про взаємодію держави з українським бізнесом, то, звісно, дуже просто продається страх того, що Україна зараз здасть усі національні інтереси. Що весь уряд продався за екологічні зобов’язання, тому треба терміново рятувати країну та писати якісь страшні документи та статті про недолугих політиків.

Це все частина нашої реальності, нашого менталітету. Нещодавно ми прийняли закон про олігархів. І зрозуміло, що є певні групи інтересів, на які безпосередньо міг би впливати прямий вуглецевий податок. Або якби сфери їхніх інтересів стали об’єктом реалізації національно визначеного внеску, то це потребувало би кардинальних змін їхніх внутрішніх стратегій. Ми розуміємо весь цей страх, але коли ми формували переговорну позицію, ми виходили з кількох елементів.

Коли Європейський Союз тільки анонсував вуглецевий податок, взагалі не було дискусії про те, що це може бути якийсь гнучкий інструмент, який не провокуватиме суперечки. Обговорювався лише розмір цього податку та сфери, до яких він буде застосовуватися.

Україна обрала не радикальну риторику як, наприклад, Росія або Туреччина. Ми відштовхувалися від духу Угоди про асоціацію. Я звернулась до Європейської комісії й зазначила, що будь-які заходи, що змінюють умови торгівлі, порушують Угоду про асоціацію. Ми попросили консультації, сформували юридичну позицію. І фактично від першого до останнього дня розроблення цього рішення українські експерти та політики були залученими до цього процесу.

Тому зараз дискусія триває не про те, що до України буде застосовуватись податок, а про те, що після набрання чинності цим рішенням ми лише почнемо консультації з Європейською комісією щодо еквівалентності заходів у цій сфері. І це, я вважаю, дуже важливий результат перемовин. Ми стукали в двері, і нас почули.

Те саме стосується національно визначеного внеску в рамках Паризької угоди. В України ніколи не було ідеї просто взяти на себе амбітні зобов’язання та забути про свою промисловість, енергетику, про національний бізнес. Ми, як дорослі гравці, як доросла країна, діємо по-дорослому. Той документ, який ми направили, є додатковим елементом просування наших інтересів. Адже так, ми заявили амбітний НВВ-2, але при цьому його реалізація залежить не лише від України. Ми написали, що досягнення цих цілей можливе за умови синхронізації з європейською енергосистемою, за умови збереження транзиту газу в обсязі не меншому, ніж зараз, за умови доступу до фінансових ресурсів, які сприятимуть досягненню цих цілей. У цьому документі є обрахунки щодо необхідності залучення понад €100 млрд протягом десяти років. Також є інші елементи, які фактично зараз є нашою переговорною позицією. Але, заявивши амбітну ціль, ми також стали учасниками клубу розвинених країн, а не клубу країн, які лише споживають чужі політики.

Отже, на мою думку, це було дуже помірковане рішення, яке зрештою сприйняли усі, як ми в уряді кажемо, «продавці страху». І сьогодні це предмет нашої спільної гордості.

Тому, озираючись назад, я думаю, що ми достатньо серйозно й добре попрацювали – і з погляду збереження України в правильній ніші розвинених країн, і з погляду відстоювання національних інтересів. Підбиваючи підсумки роботи й стосовно Зеленого курсу, і стосовно перемовин щодо CBAM, і навіть стосовно перемовин щодо доступу до вакцин від коронавірусу, я можу сказати, що для України зараз ключове – не споживати політики, які продукуються Європейським Союзом.

Ми виросли. Нас не влаштовує такий формат. Сьогодні ми хочемо брати участь у їх формуванні. Адже ми вже певною мірою є заручниками цих політик, оскільки наше регулювання базується на європейському і в сфері енергетики, і в сферах конкуренції, і в багатьох інших сферах. Тому горизонтальним завданням України на наступний рік є участь у вироблені політик, а не лише їх споживання.