Напряженная атмосфера: Украину ждут трудные переговоры с ЕС о СВАМ(c) shutterstock.com

Від успішності дискусії з Євросоюзом залежить майбутнє української металургії та інших галузей промисловості

Кліматична політика розвинених країн дедалі більше набуває рис нової домінуючої світової ідеології. А екологічні цінності дедалі частіше виступають основним моральним орієнтиром в оцінці дій національних урядів і бізнесу.

Цього року в гонку за лідерство в боротьбі зі зміною клімату повернулися США. Уже наприкінці нинішнього тижня за ініціативою президента Джозефа Байдена відбудеться віртуальний саміт з питань клімату. У ньому глава Білого дому запросив взяти участь 40 світових лідерів. Як очікується, в ході саміту США пообіцяють скоротити викиди щонайменше наполовину до 2030 року й намагатимуться заручитися домовленостями із союзниками про те саме.

Керівники західних корпорацій та інвестори хотіли би, щоб світові лідери на саміті прийняли єдиний ринковий підхід до скорочення викидів вуглецю. Загалом у діловому середовищі зростає розуміння, що світу варто скоротити викиди парникових газів. Однак висловлюються побоювання, що уряди можуть встановити занадто жорсткі або фрагментарні правила, які зашкодять міжнародній торгівлі. Такі побоювання є й в українських промисловців.

Уже до кінця червня цього року Європейська комісія нає зробити офіційну пропозицію щодо впровадження Carbon Вorder Аdjustment Мechanism (CВAМ). Прикордонне вуглецеве регулювання безпосередньо пов’язано із зеленою політикою Європейського Союзу. Цей механізм ЄС розглядає не лише як інструмент зниження викидів СО2, а й як податок, який змусить виробників імпортної продукції платити таку саму ціну за викиди СО2, яку платять європейські виробники.

Ввести в дію CBAM планується не пізніше 2023 року. Українські промисловці вважають, прикордонне вуглецеве регулювання стане способом дискримінації виробників країн, які не мають достатніх фінансових можливостей швидко модернізувати наявні або створити нові виробництва для радикального зниження викидів СО2.

Сценарії розвитку

Наразі ми можемо лише припускати, який вигляд матиме CВAМ, оскільки основні деталі механізму ще обговорюються. Загалом можливі не менше шести варіантів формули розрахунку СВА, проте є кілька базових.

«Зараз розглядаються два основні сценарії застосування CBAM: з наданням безкоштовних квот на викиди для виробників імпортної продукції (Сценарій №1) та без надання безкоштовних квот для імпорту з одночасним скасуванням безкоштовних квот для виробників в ЄС (Сценарій №2). Сценарій №2 передбачає в рази більші суми платежів за CBAM і є найменш прийнятним для виробників імпортної продукції, зокрема українських», – розповідає Андрій Тарасенко, головний аналітик GMK Center.

Водночас Ольга Стефанішина, віце-прем’єр України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, вважає найбільш реалістичним механізм CBA у вигляді системи торгівлі квотами на викиди СО2.

«У березні й сама Єврокомісія ще не мала остаточного розуміння того, яким буде CBAM. Вони тільки почали impact assessment і міжміністерські консультації, було ще недостатньо інформації про те, як CBAM буде відповідати вимогам СОТ. Думаю, що наприкінці квітня – початку травня ми побачимо якийсь попередній результат. Найімовірніше, це буде якийсь аналог системи торгівлі квотами на викиди, який відображатиме ціну на викиди всередині європейської системи і зможе застосовуватися до певної групи товару», – раніше пояснював Олексій Рябчин, радник віце-прем’єр-міністра України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Ціна питання

Безпосередні втрати економіки України залежать від підходу до розрахунку CBA. За оцінками аналітиків GMK Center, оціночні втрати економіки країни можуть становити:

  • ВВП – до €700 млн, або 0,5% відносно рівня 2019 року;
  • надходження податків до держбюджету – понад 4 млрд грн;
  • додана вартість у промисловості – до €570 млн;
  • погіршення сальдо торговельного балансу – до €380 млн.

Утім, на сьогодні всі оцінки є дуже приблизними. Так, за словами, провідного експерта енергетичних програм Центру Разумкова Максима Білявського, їхнє дослідження показало, що втрати української економіки від запровадження CBAM становитимуть близько €3 млрд на рік.

Під дію CBAM підпадає близько €2,5 млрд металургійного експорту на рік. За оцінками GMK Center, вплив CBAM на українські метпідприємства залежно від сценарію може становити на рік:

  • платежі за СВА – €168-542 млн;
  • експорт – зниження на €155-200 млн;
  • прибуток метпідприємств – зниження на €105-200 млн;
  • обсяг капінвестицій – зниження до €130 млн.

«Впровадження CBAM значно сильніше вплине на українських виробників, ніж на компанії з країн-конкурентів. Залежність українських виробників сталі від ринку ЄС у 2,5 раза вища, ніж у виробників Росії, у 5,7 раза вища, ніж у металургів Південної Кореї, в 11 разів вища, ніж у виробників Індії», – каже Андрій Тарасенко.

Зелена експансія

Питання наслідків CBAM жодним чином не скасовує необхідності зеленої трансформації української економіки. Чіткої відповіді на запитання «скільки це коштуватиме?» наразі немає, але приблизні цифри зрозумілі – вони величезні й непідйомні для галузі.

У поки що незатвердженому проєкті Другого національно визначеного внеску (НВВ2) мінімальні інвестиції, необхідні Україні для скорочення до 2030 року викидів парникових газів на 65%, оцінюються в €102 млрд. Питома вага металургії становить лише 25% від загальної кількості інвестиційних потреб у промисловості. У двох сценаріях потреба металургії в інвестиціях для досягнення поставлених екологічних цілей оцінюється на рівні €7,7-8,3 млрд.

«Протягом наступних 10 років на українські підприємства буде покладене колосальна фінансове навантаження у зв’язку з виконанням європейських екологічних директив, впровадженням НДТМ (найкращих доступних технологій і методів управління), амбітними цілями Другого національно визначеного внеску (НВВ-2), відповідальністю виробника в рамках сфери поводження з відходами. Для виконання цих вимог металургам потрібно $5-10 млрд. Це крім капітальних витрат на підтримку і проєкти розвитку», – пояснює Олександр Каленков, президент ОП «Укрметалургпром».

У свою чергу європейці вже мають попередні оцінки – перехід на зелені технології коштуватиме металургам ЄС €100-144 млрд до 2050 року. Значну частину коштів на екомодернізацію європейські меткомпанії можуть отримати з фондів ЄС у вигляді субсидій.

Українські метпідприємства не мають доступу до фондів фінансування ЄС і обмежені в можливостях зниження викидів через переважання киснево-конвертерного способу виробництва сталі. Крім того, вітчизняні металурги не зможуть досягти поставлених екологічних цілей лише за рахунок власних ресурсів. Тому, на думку Олександра Каленкова, вже зараз потрібно продумувати можливі компенсаторні механізми для підтримки роботи наших метпідприємств.

Перші штрихи

Наприкінці березня в Україні було створено робочу групу для консультацій з Єврокомісією про узгодження підходу щодо застосування CBAM до України. Вона складається з представників чотирьох міністерств: економіки, енергетики, фінансів та екології. Її очолила Ольга Стефанішина.

«Уже було проведено ряд консультацій з Європейським Союзом. Ми зустрічалися в Брюсселі з єврокомісаром з економіки Паоло Джентілоні, який відповідає за розроблення CBAM, представили наші пропозиції та зауваження, домовилися про консультації з цього питання. Відбулася технічна дискусія з фахівцями, які формують цей механізм», – раніше розповів Олексій Рябчин.

Завдання робочої групи – опрацювання переговорної позиції та проведення переговорів. На етапі опрацювання необхідна участь і представників бізнесу. Останні знають реальні можливості промисловості.

В іншому випадку може вийти як з планами щодо зниження викидів парникових газів. Євросоюз затвердив мету щодо зниження цих викидів на 55% до 2030 року. Україна в проєкті НВВ2 хоче взяти на себе зобов’язання знизити викиди до того самого терміну, але вже на 65% в порівнянні з 1990 роком. Безумовно, демонструвати своє прагнення до євроінтеграції та екологізації необхідно, але також слід враховувати реальний стан речей.

«Надзвичайно важливо, щоб взяті Україною екологічні зобов’язання були реалістичними. Зараз Міндовкілля розіслало на узгодження органам виконавчої влади проєкт НВВ-2. Цей проєкт вкрай амбітний, фактично, він навіть не надоптимістичний, а фантастичний. Спочатку потрібно побудувати економічну модель, верифікувати її з бізнесом і потім вже писати проєкт», – каже Олександр Каленков.

Точка опори

На Україну чекають важкі наслідки реалізації CBAM, якщо норми цього механізму застосовуватимуть до нас на загальних підставах. Тому треба шукати аргументи, які дадуть Україні можливість отримати виняток, відстрочку або іншу форму індивідуального підходу в застосуванні CBAM. Тим більше що Євросоюз допускає індивідуальні домовленості.

Таких аргументів зараз може бути кілька, але головні з них перебувають у контексті євроінтеграції:

1. Підписана угода про асоціацію з Євросоюзом.

«Україна має перевагу – це наша Угода про асоціацію, де зафіксовані взаємні зобов’язання, в тому числі порядок запровадження певних торговельних обмежень», – налошує Олексій Рябчин.

2. Готовність приєднатися до European Green Deal.

«Україна, підписавши Угоду про асоціацію з Євросоюзом, стала частиною європейського простору та взяла на себе зобов’язання щодо імплементації європейських екологічних директив. Україна розробила свою стратегію з декарбонізації економіки й висловила готовність приєднатися до European Green Deal. Україна у сфері скорочення викидів парникових газів рухається в одному напрямку з Євросоюзом», – каже Станіслав Зінченко, директор GMK Center.

Утім, головним є навіть не факт договору з ЄС про кращі умови застосування CBAM, а щоби кліматичні зміни працювали в інтересах української економіки.

«Нам треба виходити з того, що головний ризик у питанні викидів в Україні – це рівень економічної заможності людей. Приклад «евроблях» свідчить, що бідні люди не зважатимуть на викиди від автомобілів. Їм важливіше купувати дешеві машини. Тому основою в нас має бути економічний розвиток. Тож найбільший виклик для нас все-таки полягає не в переговорах з Європейським Союзом. Найбільший виклик – це те, як запустити двигун кліматичного управління в Україні таким чином, щоб він працював в інтересах розвитку економіки, – резюмує Тарас Качка, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України – торговий представник України. – Насправді відсутність економічного зростання, тобто економічна стагнація, є ключовим ризиком для кліматичної політики».