Кадровий голод. Чому заводам не вистачає робочих рук

6 лютого під час виступу на VII Національній конференції учасників ринку сталевого будівництва Юрій Гудима, директор ЮТЕМ-ЗМК, поділився досвідом забезпечення заводів металоконструкцій кваліфікованими виробничими кадрами. «ГМК-Центр» публікує тези його виступу.

Чинники плинності кадрів

Продуктивність та ефективність роботи заводів металоконструкцій базується на трьох ключових чинниках:

• обладнання та інфраструктура;
• організація виробництва;
• персонал та його кваліфікація.

З огляду рівень автоматизації виробничих процесів на заводах металоконструкцій, бути успішним на цьому ринку без кваліфікованого персоналу вкрай важко. Однак в Україні існує серйозний дефіцит кваліфікованих кадрів. Чому?

Є кілька ключових причин:

• загальний тяжкий стан української економіки і, як наслідок, низький рівень оплати праці;
• трудова еміграція;
• низький попит на робітничі професії серед молоді;
• слабка матеріально-технічна база професійно-технічних освітніх закладів та невідповідність теоретичної і практичної підготовки робітничих кадрів реаліям роботи на заводах.

Найбільш вагомою серед усіх причин, на мій погляд, є трудова еміграція, яка переросла в проблему національного масштабу. Торік міністр закордонних справ України заявив, що кожного місяця з країни виїжджає 100 тис. українців. Тобто кожні 25-30 секунд Україну залишає один громадянин у пошуках кращої роботи за кордоном. Більше третини українських промислових компаній вважають трудову еміграцію одним із найважливіших чинників плинності кадрів.

Загалом у процесах міграції, за оцінками, беруть участь близько 7-8 млн громадян України. А постійно на заробітках за кордоном перебувають понад 3 млн. Трудова міграція становить серйозну загрозу не лише для заводів металоконструкцій, а й для промислових підприємств загалом – особливо з огляду на те, що за роки незалежності населення країни зменшилося з 52 млн до 42 млн осіб.

Здавалося б, у таких умовах неможливо знайти кваліфікованих робітників. Утім, рішення є.

Власний досвід

Проблему дефіциту кадрів наша компанія помітила ще близько 8 років тому. Взявши на озброєння пораду Генрі Форда «рубатимеш дрова сам – зігрієшся двічі», ми вирішили створити власний навчальний центр.

У ньому навчається виробничий та інженерно-технічний персонал. Сфера діяльності центру охоплює шість головних напрямів:

• зварювальне виробництво та теплова різка;
• атестація фахівців з контролю якості металів у атомній енергетиці;
• ядерна та радіаційна безпека;
• професійна освіта;
• охорона праці та пожежна безпека;
• школа менеджменту.

Детальніше варто розповісти про зварювальне виробництво, адже для заводів металоконструкцій це одна з основ виробничої діяльності.

Для підготовки зварників ми створили три аудиторії на 120 посадочних місць та навчальний полігон із сучасним обладнанням, де одночасно можуть навчатися 11 осіб. Також у центрі обладнано комп’ютерний клас, де, зокрема, відбуваються тестування знань майбутніх зварників.

Підготовку зварників можна умовно розділити на дві частини: навчання та процес атестації. І те, і інше здійснюється відповідно до міжнародних вимог.

Також центр проводить сертифікацію персоналу в сфері зварювання та видає посвідчення (сертифікат зварника), який відповідає нормам ISO 9606-1 та 9606-2. Такий сертифікат дає змогу абсолютно легально працювати в країнах ЄС. Оскільки багато українських зварників шукають роботу за кордоном, ця послуга стала доволі популярною.

Чи потрібно створювати такі навчальні центри на кожному заводі металоконструкцій? Моя думка – ні. Це потребує мільйонних інвестицій. Натомість досить перспективною є ідея створення схожих регіональних центрів: заводи отримали б змогу підвищувати кваліфікацію своїх працівників, забезпечувати атестацію процесів зварювання, сертифікацію персоналу тощо.