Exclusive Феросплавні підприємства у 2025 році працювали з мінімальним завантаженням – на рівні 10%

Заводи були змушені зупинити роботу після виникнення дефіциту електроенергії в січні 2026 року

Хоча феросплавні заводи торік продемонстрували вищі виробничі показники, ніж у 2024 році, їхнє завантаження залишалося мінімальним. В умовах загроз безпеці, високих цін на електроенергію та перебоїв з її постачанням, дефіциту кадрів та інших обмежувальних чинників суттєве нарощування виробництва й експорту практично неможливе.

Ситуація в галузі

Протягом 2025 року підприємства галузі працювали стабільно, хоча й із мінімальним завантаженням – на рівні приблизно 10%. Після ударів у листопаді по енергетичній інфраструктурі та зростання граничних цін на електроенергію виробництво суттєво скоротилося. Наприклад, Нікопольський завод феросплавів (НЗФ) знизив обсяг виробництва з 10 тис. т до 3,5 тис. т, що робить виробництво збитковим. З 19 січня 2026 року заводи зупинені.

За підсумками року феросплавні підприємства України наростили випуск продукції на 17% р./р., до 127 тис. т. Наскільки зросло виробництво:

• силікомарганець – на 8,7% р./р., до 113,2 тис. т;
• феромарганець – майже в 4 рази, до 13,8 тис. т.

Випуск феросиліцію та інших феросплавів не здійснювався.

Для порівняння: у довоєнному 2021 році підприємства виробили 858,7 тис. т феросплавів.

Феросплавні заводи переорієнтувалися на внутрішній ринок, оскільки висока внутрішня ціна, труднощі з експортною логістикою та інші фактори створюють більш вигідні умови для постачання на український ринок, а не на експорт.

Відбувається навіть реекспорт: раніше вивезена для продажу в Європі продукція повертається або буде повернута для виконання контрактів на внутрішньому ринку в період простою заводів. Нинішній обсяг виробництва недостатній для забезпечення експортних контрактів.

Щодо ситуації на гірничодобувних підприємствах, то за 2025 рік вони виробили 171 тис. т марганцевого концентрату. Це зростання порівняно з попереднім роком, але вкрай мало, якщо порівняти з довоєнними показниками. Для порівняння: у 2021 році Покровський гірничо-збагачувальний комбінат (ПГЗК) виробив 1,21 млн т концентрату, Марганецький ГЗК (МГЗК) – 551 тис. т.

ПГЗК працював у вересні-листопаді 2025 року. Видобута продукція складувалася на підприємстві, оскільки логістичні можливості не давали можливості її вивезти. Видобуток марганцевої руди в поточних умовах призначений для власних феросплавних заводів, а не на експорт.

У 2026 році ПГЗК планує збільшити виробництво марганцевого концентрату у 3,4 раза порівняно з попереднім роком – до 220 тис. т. Зараз обидва комбінати через брак електроенергії перебувають у простої.

Стан експорту

За підсумками 2025 року феросплавні підприємства України експортували 93,8 тис. т продукції, що на 21% р./р. більше, ніж у 2024 році. Експорт здійснювався на близькі ринки: Алжир (21,3 тис. т), Польща (26 тис. т, +24% р./р.) і Туреччина (20,4 тис. т, +87% р./р.). Виручка від експорту за підсумками 2025 року зросла до $105,4 млн проти $88,6 млн роком раніше.

Іноземний попит на українські феросплави є, проте ціни на міжнародних ринках не дають можливості продавати продукцію без збитків. Через вартість електроенергії, яка становить понад 50% собівартості, українські виробники неконкурентоспроможні.

Українські виробники не проходять тендери на турецьких і північноафриканських заводах через ціну, логістику і строки постачання. Складна ситуація з перевалкою в портах і висока вартість транспортування через Європу роблять українські пропозиції неконкурентоспроможними.

Проблеми галузі

До основних проблем феросплавної галузі можна віднести такі:

1. Вартість електроенергії та її доступність

Феросплавні підприємства, які експлуатують десятки електродугових печей, страждають від високих цін на електроенергію, що перевищують рівень у розвинених країнах Європи. На НЗФ працює когенераційна установка для забезпечення непромислових потреб, з якою виникла проблема з «Укренерго» щодо підключення та обліку передачі електроенергії в єдину енергосистему. Документи вже подані на розгляд. Можливо, ця процедура буде спрощена.

2. Логістика

Для доставки руди з ПГЗК на НЗФ потрібно транспортувати вантаж через Кривий Ріг, оскільки залізничне сполучення між Марганцем і Нікополем зруйноване. Це призвело до зростання витрат на перевезення у 10–20 разів. Через високий тариф оплачена видобута руда залишається на складі комбінату, тобто НЗФ не може отримати руду. Автомобільним транспортом перевезти потрібні обсяги неможливо.

3. Страхування воєнних ризиків

Страхування воєнних ризиків можливе лише на відстані понад 100 км від зони бойових дій. Нікополь, Запоріжжя, Марганець розташовані значно ближче до лінії зіткнення, тому підприємства галузі не можуть застрахувати свої активи або ризики. Страхові компанії уникають брати на себе ризики у прифронтовій зоні в умовах постійних обстрілів.

4. Бронювання персоналу

Після останніх обстрілів підприємства були відключені від електропостачання і перейшли в режим простою. У період простою підприємства не можуть виплачувати заробітну плату в розмірі 20 тис. грн, що є одним з основних критеріїв для бронювання працівників. Внаслідок цього підприємства втрачають право на бронювання. ПГЗК і МГЗК не можуть забронювати необхідний персонал для обслуговування насосів, шахт та електрообладнання, оскільки не виконують критерій щодо зарплати.