Exclusive Чому важливо, щоб ОЕСР визнала сталеплавильні потужності України на рівні 8 млн т на рік

Завищені оцінки реальних сталеплавильних потужностей заважали переговорам з торговельними партнерами

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) суттєво переглянула оцінку номінальних сталеплавильних потужностей України та скоротила їх до 8 млн т на рік. Чому це важливо, навіть попри значне запізнення, розповідає Олександр Каленков, президент ОП «Укрметалургпром».

Що таке Комітет із сталі ОЕСР

ОЕСР об’єднує провідні країни світу та слугує майданчиком для діалогу на найвищому рівні: учасники обмінюються аналітичними оцінками, будують прогнози й обговорюють проблемні питання в окремих галузях, країнах і глобальній економіці загалом.

З огляду на особливу значущість металургійної галузі, у 1978 році її виокремили в окремий Комітет із сталі ОЕСР (OECD Steel Committee) зі штаб-квартирою в Парижі.

У засіданнях Комітету із сталі, що проводяться двічі на рік – навесні та восени, беруть участь понад 300 представників із 40–50 металургійних країн на рівні керівників профільних міністерств і відомств, представників найбільших компаній та експертів. Це робить Комітет із сталі провідним глобальним форумом державних представників у металургії.

На відміну від галузевих конференцій, орієнтованих на асоціації та компанії, Комітет із сталі, окрім асоціацій, працює з урядовими відомствами та розглядає питання, які належать до компетенції державних органів.

Надлишкові потужності як ключова проблема галузі

Ключовий показник галузі – номінальна сталеплавильна потужність: обсяг сталі, який усі агрегати країни здатні виплавити за рік за 100-відсоткового завантаження. Світова металургійна спільнота давно занепокоєна надлишковими потужностями, які порушують баланс у глобальному виробництві та спричиняють торговельні конфлікти на світовому й регіональному рівнях.

Протягом 15 років надлишкові потужності залишаються ключовою темою Комітету із сталі ОЕСР. Надлишкові потужності – це розрив між сукупними виробничими потужностями різних країн і фактичним обсягом випуску сталі.

Близько десяти років тому для протидії цьому дисбалансу був створений GFSEC – The Global Forum on Steel Excess Capacity (Глобальний форум із надлишкових сталеплавильних потужностей). Його завдання: скорочення надлишкових потужностей, усунення ринково-спотворюючих субсидій, забезпечення рівних умов конкуренції, посилення міжнародних правил щодо субсидій і преференцій державним підприємствам, підвищення прозорості та формування механізмів виведення потужностей з експлуатації.

За наявними даними, у 2026 році обсяг надлишкових потужностей оцінюється приблизно в 630 млн т, а прогноз на 2027 рік становить 720 млн т. Зростання надлишкових потужностей тисне на світові ціни та створює ризик різкого нарощування виробництва в окремих країнах, що може суттєво вплинути на міжнародну торгівлю.

Невід’ємною від цієї проблеми є тема державних субсидій. Деякі країни – зокрема Китай і Туреччина – системно й безпосередньо підтримують національних виробників. З позиції їхньої промислової політики це виправдано, але в міжнародному контексті це розглядається як недобросовісна конкуренція.

Ситуація з виробничими потужностями України

Станом на 2013 рік номінальна сталеплавильна потужність України становила 42,5 млн т на рік – саме ця цифра фігурувала у звітності Worldsteel (Всесвітня асоціація виробників сталі) та ОЕСР. Історичний максимум фактичного виробництва за роки незалежності становив близько 42 млн т і був досягнутий ще до виходу Китаю на глобальні ринки.

Після першого російського вторгнення у 2014 році Україна втратила заводи в Єнакієвому, Алчевську та Донецьку, і до 2020 року номінальна потужність знизилася до 25,3 млн т. Попри те, що Україна передавала відповідну інформацію до міжнародних організацій, це скорочення номінальної сталеплавильної потужності своєчасно не відобразилося на глобальному рівні.

Після лютого 2022 року Україна втратила ще чотири металургійних підприємства, і номінальна сталеплавильна потужність скоротилася до 16,2 млн т на рік. З цього обсягу близько 8,2 млн т виведено з експлуатації та не можуть бути відновлені без значних інвестицій, які практично неможливі в умовах триваючих бойових дій.

Таким чином, реальна номінальна сталеплавильна потужність України на сьогодні становить 8 млн т на рік. За обсягу виробництва у 2025 р. в 7,4 млн т завантаження потужностей сягає 92–93%, що суттєво вище за середньосвітовий показник у 76%.

Попри фактичне скорочення потужностей, у звітності ОЕСР Україна досі фігурувала з показником у 38,7 млн т. Затримку з коригуванням даних можна пояснити як адміністративними прорахунками, так і відсутністю у ОЕСР достатніх підстав вважати втрачені Україною потужності остаточно виведеними з експлуатації. Однак якщо після 2014 року формальний статус окупованих територій залишався невизначеним, то після 2022 року ситуація змінилася кардинально: руйнування металургійних потужностей у Маріуполі, Краматорську та Кураховому стало наочним свідченням незворотних втрат.

Важливість актуалізації даних

Завищення обсягу номінальної сталеплавильної потужності має для країни негативні наслідки. Так, заходи торговельного захисту ЄС обґрунтовуються наявністю глобальних надлишкових потужностей і містять прямі посилання на них. Апеляція до цифри 38,7 млн т за фактичного виробництва 7,4 млн т давала торговим партнерам підстави стверджувати, що Україна спроможна у рази наростити випуск сталі. Під час кожного двостороннього контакту українській стороні доводилося окремо пояснювати, що зафіксовані потужності не відображають дійсність і що ситуація принципово змінилася.

У середині березня Комітет з питань сталі ОЕСР у своєму офіційному листі на адресу Міністерства економіки, екології та сільського господарства визнав номінальну сталеплавильну потужність України на рівні 8 млн т на рік. Дуже сподіваємось, що актуалізовані дані належним чином сприятимуть успіху на переговорах із торговельними партнерами, у тому числі в контексті торговельних обмежень щодо України з боку Єврокомісії.