Керівник «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії» Пітер Девіс – про стан титанової галузі та модернізацію виробництва

До кінця 2020 року Фонд державного майна України планує оголосити аукціон з продажу АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», найбільшого в Європі виробника ільменітового, цирконієвого та рутилового концентратів. Це зобов’язання є частиною нової програми співпраці України з Міжнародним валютним фондом.

GMK Center запитав Пітера Девіса, т.в.о. голови правління АТ «ОГХК», на якій стадії перебуває процес приватизації компанії, як на світовий ринок титану вплинула епідемія коронавірусу, а також про наміри щодо модернізації виробництва.

Як позначилась пандемія COVID-19 на світовому ринку ільменітового концентрату, основної сировини для виготовлення титану?

– Нинішню ситуацію можна охарактеризувати як поступове падіння ринку. І, будьмо відверті, цей варіант не найгірший для бізнесу – набагато гірше було б, якби спад був різким.

Доволі значущим фактором для представників титанового ринку, таких як ОГХК, є те, що контрагенти переважно мають запаси сировини на два-три місяці наперед. Зараз ми спостерігаємо, що деякі споживачі зменшили або й зовсім зупинили закупки й натомість витрачають свої резерви.

Узагалі учасники ринку передбачають, що ціна знижуватиметься й надалі. Орієнтовно, спад почнеться в серпні та посилиться восени. Зараз ми поки що не надто відчуваємо це, але не будемо дивитися на світ крізь рожеві окуляри – наші споживачі реально скоротили свої виробничі потужності. Представники хімічної промисловості, наприклад виробники пігментів, знизили виробництво приблизно на 20-30%. Представники металургійної промисловості, зокрема виробники шлаку/губки, – навіть більше. Так влаштовані загальні світові процеси – не може бути, щоб одні страждали від кризи, а інші не відчували на собі її наслідків.

Але наразі ситуація не є критичною. Ми тримаємо продажі під контролем. Кризи, по факту, ще не було. Але той, хто попереджений, той озброєний.

Як ви оцінюєте середньострокові перспективи попиту на титанову сировину та продукцію з огляду на кризу в авіабудуванні?

– Я розумію, до чого ви ведете. В умовах світової кризи люди не подорожують, відповідно – для авіабудування зараз настали скрутні часи. Це правда. Але тут треба розуміти специфіку продукції, яку постачає ОГХК. Наша продукція є сировинною базою не лише для авіабудівної промисловості, а й для виробництва пігментів, кераміки, скла.

Діоксид титану необхідний для виробництва низки незамінних продуктів, які виготовлятимуть за будь-яких умов, у тому числі в умовах будь-яких криз. Серед них, наприклад, фарба та папір – їх виробництво ніколи не зупиниться. Станом на сьогодні міжнародні аналітики констатують великий попит на діоксид титану на світовому ринку, і, можливо, в цій сфері навіть відбудеться зростання. У світі постійно спостерігається зростання попиту на неорганічні пігменти взагалі, зокрема й на пігментний діоксид титану, який є основною сировиною для виробництва білих пігментів.

У цій сфері нашим важливим клієнтом є американський холдинг Chemours. Це міжнародний лідер в хімічній промисловості з 200-річним досвідом. Компанія має повний цикл виробництва і є світовим лідером у сфері титанових технологій, фторовмісних продуктів і хімічних розчинів, надає своїм клієнтам з різних галузей промисловості революційні продукти, досвід їх застосування та хімічні інновації.

Які виробничі результати у першому півріччі 2020 року показали Вільногірський ГМК та Іршанський ГЗК, що входять до складу ОГХК?

– У першому півріччі 2020 року на Іршанському ГЗК виробили 92 тис. т ільменітового концентрату. Це на 12% більше, ніж за аналогічний період 2019 року. Щодо Вільногірського ГМК, то там зростання спостерігалося одразу за кількома позиціями. У першому півріччі 2020 року ми виробили на 36% більше дистен-силліманітового порошковидного та на 33% більше дистен-силліманітового крупного концентратів. Зросло також виробництво піску, що є сировиною для скляної промисловості, на 77% – з 7,5 тис. т до 32,5 тис. т.

Уряд планував приватизацію ОГХК на початок літа поточного року. На якій стадії зараз процес продажу підприємства?

– Так, за планами приватизація ОГХК мала відбутися в червні-липні 2020 року. Цим процесом займається Фонд держмайна як уповноважений орган держави – єдиного акціонера ОГХК. Утім, як ми знаємо, стався глобальний форс-мажор. У межах протидії поширенню коронавірусу наприкінці березня був ухвалений закон про COVID, який забороняє проведення підготовки та продажу об’єктів «великої приватизації» на час карантину. Тож процес приватизаційної підготовки ОГХК продовжено – маємо можливість підготуватися краще.

Водночас, згідно із новою програмою співпраці з МВФ, Україна взяла на себе зобов’язання оголосити аукціони з продажу кількох великих держпідприємств, серед яких і ОГХК, до кінця 2020 року.

Сподіваюся, що на найближчій сесії Верховної Ради буде розглянуто та ухвалено законопроєкт 3552, яким, зокрема, передбачено можливість підготовки до продажу об’єктів великої приватизації у період дії карантинних обмежень. Цей законопроєкт вже зареєстровано та схвалено профільним парламентським комітетом. Судячи з усього, ми вкладаємось у заплановані «відкладені» строки.

Є ще один важливий момент, який стосується приватизації. Експерти вказують, що за рік, після налагодження операційного управління, ОГХК буде значно цікавішим та вигіднішим об’єктом для інвесторів. Зрештою держава зможе отримати суттєво більший прибуток.

Власне, нове керівництво прийшло в ОГХК саме для цього – модернізувати компанію, щоб збільшити її ціну.

Які ще завдання ви отримали від акціонера?

– Серед завдань, які були поставлені перед моєю командою, головними є стабілізація підприємства та наведення порядку. З весни ми взялися до роботи, багато чого встигли зробити, про це ще розповім. Але лишилися моменти, на виправлення яких ще потрібен час.

Окрім того, щоб підвищити капіталізацію ОГХК і, відповідно, її потенційну вартість, компанія має отримати спецдозволи на розроблення покладів руд титану, які раніше не розроблялися. Про це відомо і Фонду держмайна, і Держгеонадр. З останніми наші спеціалісти плідно співпрацюють, навіть домовилися про створення спільних робочих груп, що займатимуться «питанням ОГХК». Дозволи на експлуатацію нових ділянок продовжать строки роботи підприємства, що значно збільшить ринкову вартість ОГХК.

За попередньою оцінкою, використання нових ділянок Межирічного родовища ільменітових руд принесе підприємству валовий дохід у розмірі 6,6 млрд грн. Розширення ресурсної бази забезпечить підвищення капіталізації компанії напередодні приватизації та спростить інтеграцію ОГХК у світовий ринок титану.

Якою, на вашу думку, є справедлива ціна за такий актив, як ОГХК?

– Знаєте, я за те, щоб кожен мав свою зону відповідальності. Нове керівництво ОГХК заручилось підтримкою Фонду державного майна України та консорціуму інвестиційних радників BDO і Baker McKenzie. Назвати справедливу стартову ціну для ОГХК – це їхня роль у процесі, який ми називаємо підготовкою до приватизації.

Від себе можу сказати, що держава отримає справедливу ціну за приватизацію ОГХК, проаналізуймо хоча б кейс з приватизацією готелю «Дніпро». Як на мене, кейс переконливо відображає позицію Фонду – за безцінь не продадуть.

У різний час, говорячи про кількість охочих взяти участь у приватизації ОГХК, згадували від 10 до 18 компаній. Яким це число є зараз?

– Узагалі така інформація є суворо конфіденційною. Мені відомі випадки, коли зацікавлених покупців називали публічно, внаслідок чого вони відмовлялися від участі в торгах. Ми, звісно ж, можемо судити за публічною інформацією, коли потенційний покупець відкрито повідомляє ЗМІ про власні інтереси. Але чи вся публічна інформація зрештою є правдивою? Я не берусь відповідати. Знаю, що зараз не менше 10 великих компаній вважають ОГХК ласим шматком для приватизації.

Як ви оцінюєте чергову зміну керівництва на Запорізькому титано-магнієвому комбінаті? Чи є логіка в продажу ОГХК, якщо держава може створити власний вертикально інтегрований холдинг?

– Я не відходжу від своєї позиції: таким компаніям, як ОГХК і ЗТМК, буде легше розвиватися у приватних руках. Якщо говорити про ЗТМК – за офіційними даними, державна частка активів компанії становить 51%, а 49% акцій підпорядковуються DF Group (яка фактично належить Дмитру Фірташу). Тобто держава роками недоотримує кошти. Цю ситуацію може виправити приватизація.

Будемо відверті: включення ЗТМК до великого міжнародного холдингу забезпечить нас, ОГХК, стабільним клієнтом на довгі роки. Адже ЗТМК – «історичний» споживач ільменітового концентрату Вільногірського ГМК. До того ж запорізьке підприємство є одним з лідерів у Європі на ринку металевого губчастого титану. Буде добре, якщо воно вийде з кризового стану та зможе розвиватися, але для цього потрібні чималі інвестиції.

Чи можна стверджувати, що у випадку приватизації ОГХК іноземною компанією про створення потужного українського титанового холдингу можна забути? Чи все навпаки?

– Усе залежатиме від тих інвестиційних умов, які Фонд держмайна висуне інвесторам. Представник від ОГХК Артур Сомов, заступник голови правління, є членом комісії, яка ці умови розробляє. До переліку умов для потенційного стратегічного інвестора входять, зокрема, такі: залишити робочі місця за співробітниками у межах певного періоду; вчасно й у повному обсязі виплачувати заробітні плати, розвивати титанове виробництво в Україні тощо. Власне, реалізація проєкту розширення виробничих потужностей, що уже розроблений в ОГХК, може стати однією з умов.

Ви згадали про проєкт розширення виробничих потужностей ОГХК. Що передбачає цей проєкт і в чому його необхідність?

– Ми підготували комплексну програму модернізації виробництва для обох комбінатів, що входять до структури ОГХК. Програма, передбачена для Вільногірського ГМК, дасть змогу здійснювати додаткове збагачення титано-цирконієвих руд, що зараз розміщуються на складах. Для цих цілей на ВГМК уже закуплене обладнання виробництва компанії з ПАР на понад 27 млн грн. А на Іршанському ГЗК повністю зміниться підхід до виробництва, оскільки за два роки ми плануємо розпочати видобуток на нових ділянках більш складної сировини.

Розкажіть детальніше про проєкт…

– За два роки розпочнуться роботи з експлуатації нових ділянок Межирічного родовища. Ми вже провели тестування руди Букинської ділянки цього родовища в австралійській компанії AML. Згідно з результатами тестування, ми підтвердили технологію збагачення ільменітово-сидеритових руд та узгодили передпроєктні роботи. На Іршанському ГЗК упродовж п’яти найближчих років планується зведення чотирьох нових фабрик.

Інвестиції, необхідні для будівництва нових об’єктів, зараз оцінюються в 1,2 млрд грн. Відповідно до програми модернізації виробництва планується, що першочергово має бути введена в експлуатацію суха збагачувальна фабрика, де здійснюватиметься переробка концентратів з великим вмістом сидериту та ільменіту. Вартість побудови одної фабрики становить близько 300 млн грн, а її будівництво триватиме орієнтовно два роки. Тож починати варто вже зараз, як ви розумієте.

Повертаючись до питання, що приватизація принесе ОГХК та чи буде корисною для держави: для розвитку великих підприємств, таких як наше, необхідні значні інвестиції. І саме стратегічний інвестор має необхідні ресурси, до того ж він буде зацікавлений вкладати кошти, щоб розвивати виробничі потужності.