(с) shutterstock.com

Подорожчання газу й електроенергії вже стало однією з головних причин зростання цін промислових виробників

Україна увійшла в дуже складний опалювальний сезон, який супроводжується серйозними викликами і труднощами, з якими країна не стикалася раніше. За крок від зими, яка цього року може бути суворою, побоювання щодо запровадження графіків обмежень споживання електроенергії промисловим споживачам звучать дедалі голосніше й тривожніше.

Обмеження можуть запроваджуватися, якщо в об’єднаній енергосистемі буде дефіцит, який не вдасться покрити за рахунок інших джерел. Але якщо сьогодні, коли справжніх заморозків ще немає, загроза відключень поки що є примарною, то зростання цін на електроенергію для бізнесу, яке вже відбувається, ні в кого не викликає сумнівів і становить реальну загрозу економіці.

Імовірність дефіциту

Ключовим фактором, який впливає на ситуацію в нинішньому опалювальному сезоні, стали низькі запаси вугілля – основної сировини для теплової генерації, яка виробляє близько третини всієї електроенергії в об’єднаній енергетичній системі (ОЕС). На тлі рекордних цін на газ, який може бути альтернативою вугіллю на окремих блоках ТЕС, обсяг виробництва вугілля на українських державних шахтах знизився на 1 млн т – до 4,5 млн т. При цьому на тлі високого попиту зросли ціни на вугілля на зовнішньому ринку.

Серйозно загострив ситуацію і ускладнив купівлю вугілля для потреб української генерації дефіцит вугілля в Китаї. У жовтні учасники ринку характеризували ситуацію так: «китайський попит висмоктує вугілля з усіх куточків світу, навіть найвіддаленіших, де раніше Китаю не було».

«Станом на початок листопада на складах українських ТЕС було лише 540 тис. т вугілля проти майже 2,5 млн т роком раніше. І за таких торішніх запасів уже в січні 2021 року ми зіткнулися з проблемою нестачі вугілля», – зазначає в коментарі Олександр Паращій, керівник аналітичного департаменту «Конкорд Капітал».

У січні 2021 року, нагадує аналітик, запаси вугілля на ТЕС і ТЕЦ, знизилися до 668 тис. т. В умовах недостатнього завантаження АЕС (енергоблоки перебували в планових ремонтах) і аварійного відключення генеруючих потужностей ТЕС вдарили морози. Тоді глава «Укренерго» Володимир Кудрицький листом поставив Міненерго до відома про те, що системі загрожує дефіцит електроенергії 1700 МВт у пікові години 14-19 січня. Це означало необхідність узгодження графіків обмеження споживання (ГОС) відповідно до «Інструкції про складання і застосування графіків обмежень і аварійного відключення споживачів, а також протиаварійних систем зниження електроспоживання». В першу чергу вони поширюються на промислових споживачів електроенергії.

Застосування графіків ГОС минулого року вдалося уникнути, але підтвердженням того, що ситуація була більш ніж серйозною, слугує той факт, що Україна просила аварійної допомоги з Білорусі 18 січня і 2 лютого. Ситуацію торік врятував комерційний імпорт електроенергії з Білорусі та Росії, а також включення блоків «Центренерго» на газу. Блакитне паливо, щоправда, тоді не коштувало $1 тис. за 1 тис. куб. м, як зараз. Утім, навіть за торішніх цін на газ «Центренерго» за три тижні січня-лютого спалило газу на 940 млн грн і досі не розрахувалося за нього з «Нафтогазом».

У нинішньому опалювальному сезоні Україна стартувала з набагато більш низьких вугільних запасів, а аварійну допомогу з Білорусі для покриття дефіциту в ОЕС просили вже 2 листопада. У день, коли просили про аварійну допомогу з Білорусі, через відсутність палива не працювали 16 енергоблоків. В аварійних ремонтах перебували 5 блоків і 1 корпус ТЕС (сукупною потужністю 7 ГВт). Аварійну допомогу просили через те, що було неможливо збільшити виробництво на теплових і гідроелектростанціях (які вже працювали на максимально можливій ​​потужності за значного зниження потужності генерації ВДЕ – на більш ніж 1 ГВт у порівнянні з показником 1 листопада).

У жовтні в аварійних ремонтах протягом доби перебувало від 2 до 12 блоків ТЕС. З них від 2 до 11 енергоблоків холдингу ДТЕК, а також від 0,5 до 1,5 державного «Центренерго». Через відсутність палива були відключені від 12 до 18 блоків (2-6 ДТЕК і 9-12 «Центренерго»). Коли така кількість блоків ТЕС не може працювати, це означає, що диспетчер втрачає від 6,2 ГВт до 8,3 ГВт потужності для балансування енергосистеми. У жовтні минулого року в аварійні ремонти на добу йшло тільки по 1-2 блоку ТЕС і жоден з них не був відключений через відсутність палива.

Відзначимо, Україна з вересня вже чотири рази (з початку року 9 разів) запитувала аварійну допомогу в зоні острова Бурштинської ТЕС, де основним джерелом виробництва електроенергії є ДТЕК Бурштинська ТЕС: 14-15 вересня, 15 жовтня, 2 і 11 листопада (а до цього 6 і 15 березня, 4 і 18 серпня). Причиною цього стала відсутність резервних потужностей в острові Бурштинської ТЕС, за допомогою яких можна було б виконати узгоджене сальдо-перетікання з країнами ENTSO-E.

За станом на 10 листопада загальні запаси вугілля на складах ТЕС знизилися до 425,6 тис. т. Через відсутність палива не могли працювати 23 блоки і 1 корпус ТЕС і ТЕЦ загальною потужністю 7,9 ГВт.

«Зрозуміло, коли запаси наших ТЕС менше від торішніх майже на 2 млн т, проблема проходження пікового сезону стає значно гострішою – тому  справді можна говорити про системні ризики для енергосистеми через низькі запаси вугілля», – каже Паращій.

Для стабілізації ситуації потрібно додатково імпортувати 2 млн т вугілля – по 1 млн т для «Центренерго» і ДТЕК. Генеральний директор ДТЕК (найбільшого приватного оператора теплової генерації) Максим Тимченко на нещодавньому брифінгу повідомив, що його компанія законтрактувала 600 тис. т вугілля на перший квартал 2022 року. Вугілля буде поставлятися з Польщі, США й Колумбії.

Про імпорт вугілля, на який припадає близько половини спалюваних обсягів, повідомили в «Центренерго». Глава наглядової ради «Центренерго» Андрій Кудін в інтерв’ю розповів, що держкомпанія зараз працює «з коліс»: везе вугілля з Казахстану й Польщі. Причому Казахстан відправляє вугілля на адресу Білорусі, а звідти воно їде в Україну. Через Росію ввезення вугілля неможливе. Компанія везе вугілля й морем – на листопад і грудень може бути поставлено по 65 тис. т з Європи. У листопаді «Центренерго» чекає на поставку 220 тис. т вугілля з державних шахт і ще 220-230 тис. т – імпортного. З них 130 тис. т – морським транспортом і 100 тис. т – залізничним.

«За умови поставки вугілля ТЕС на рівні 70 тис. т на день ми зможемо уникнути кризи, навіть якщо наступна зима буде так само суворою, як і минулого року», – запевняє Паращій .

За його словами, поставки вугілля на ТЕС із середнього показника 49 тис. т в день у вересні в перших числах листопада зросли до 70 тис. т.

«Якби така тенденція збереглася, то все було б добре. Поки що, на жаль, бачимо, що за 4-7 листопада середні поставки вугілля на ТЕС скоротилися до 52 тис. т на день, а 10-11 листопада вже до 41 тис. т», – уточнив експерт.

Але навіть якщо проблема з вугіллям вирішиться, не додає оптимізму повідомлення Державної інспекції енергонагляду про те, що стан аварійності блоків ТЕС/ТЕЦ за 10 місяців 2021 року в 2,4 раза перевищило показник аналогічного періоду 2020 року (472 відмови роботи генерації).

У такій ситуації надія – атомна генерація. Їй доведеться працювати на максимумі – 14 блоками з 15. Виступаючи у Верховній Раді під час години запитань до уряду, міністр енергетики Герман Галущенко заявив, що атомні енергоблоки вироблять на 7 млрд кВт·год електроенергії більше, ніж під час минулого осінньо-зимового періоду.

«Головним стабілізуючим фактором цього опалювального сезону стане атомна генерація. Навантаження на атомну генерацію буде рекордним за останні 5 років. Це додаткові 7 млрд кВт·год, що на 15% більше, ніж минулого року. Таке збільшення виробництва електроенергії дасть змогу зменшити потребу у вугіллі на 3,6 млн т», – запевнив Галущенко.

За словами міністра, в листопаді працюватимуть 13 блоків АЕС, а з грудня – 14. Але чи зможе атомна генерація виконати це непросте завдання?

Зараз нас рятує комерційний імпорт з Білорусі, заборона на який влада була змушена скасувати, щоб зняти загрозу дефіциту й обмежень споживання електроенергії промисловими підприємствами. Але чи буде його достатньо, щоб перекрити можливі провали в системі за мінусових температур? Питання.

Слід сказати, що влада не сидить склавши руки й постійно шукає вихід з непростої ситуації. Днями був затверджений механізм, що дає змогу залучати для балансування енергосистеми блоки ТЕС і ТЕЦ, які використовують як паливо природний газ. Ця послугу закуповуватимуть в учасників ринку на аукціонах, для чого регулятор має передбачити кошти в тарифі «Укренерго» на диспетчеризацію на 2021-2022 рр. З огляду на ринкову вартість газу така електроенергія буде «золотою». Відповідно, поставляти газ на ці потреби має «Нафтогаз» за спеціальною ціною. Чи вистачить йому газу, з огляду на те, що на держкомпанію покладені зобов’язання забезпечувати газом за пільговою ціною населення, тепловиків, облгази, бюджетні організації? За найскромнішими оцінками, на одні лиш ці потреби необхідно не менше 15-16 млрд куб. м газу.

Таким чином, ситуація з дефіцитом в енергосистемі в осінньо-зимовий період залежатиме від того, чи будуть реалізовані заявлені плани з поставок імпортного вугілля, чи витримає заявлене навантаження атомна генерація, чи вистачить «Нафтогазу» газу для забезпечення всіх категорій споживачів, чи буде згодна Білорусь постачати електроенергію Україні в необхідних обсягах.

Найважливіший фактор – температура: якщо зима буде суворою, без графіків обмежень споживання опалювальний сезон можемо не пройти. Згідно з песимістичним сценарієм, який озвучив на брифінгу гендиректор ДТЕК, дефіцит електроенергії в листопаді-березні 2022 року може сягнути рекордних показників – 5,5 млрд кВт·год. Це близько половини сукупного місячного споживання без урахування втрат у мережах. Імпортних поставок може й не вистачити, щоб його повністю перекрити.

Ціни на електроенергію

Якщо дефіцит в ОЕС і застосування графіків обмежень для споживачів у нинішньому опалювальному сезоні під питанням, то з приводу зростання цін на електроенергію для промислових підприємств у нинішньому опалювальному сезоні сумнівів уже немає. Ціни штовхає вгору висока вартість вугілля. За ціни на вугілля $40-60/т, що еквівалентна внутрішній ціні в Україні, електроенергію доволі легко можна було б втримати на рівні не вище 2 грн/кВт. Однак імпортне вугілля ввозиться по $170-250/т.

«Ціни на електроенергію на оптовому ринку зросли: в листопаді ціни на внутрішньодобовому ринку й ринку на добу навперед у три рази перевищують травневі у зв’язку з частковим скасуванням цінових обмежень, збільшенням собівартості виробництва й недостатньою пропозицією на ринку», – каже Олександр Паращій.

30 липня Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), підвищила максимальні граничні ціни (прайс-кепи) на ринку на добу наперед (РДН) і внутрішньодобовому ринку (ВДР). Показники РДН (сегмента, в якому електроенергія продається/купується за день до поставки споживачеві) є ціновим бенчмарком, на який орієнтується весь ринок. Для годин мінімального добового навантаження (з 23:00 до 07:00) НКРЕКП підвищила максимальну граничну ціну на 60,8%, до 2 тис. грн/МВт·год. Для годин максимальних навантажень (з 07:00 до 23:00) прайс-кепи підвищили на 50,6%, до 4 тис. грн/МВт·год. Станом на 11 листопада в торговельній зоні ОЕС індекс базового навантаження становив 3051,18 грн/МВт·год (без ПДВ), пікового навантаження – 3717,01 грн/МВт·год (без ПДВ), позапікового – 2385,34 грн/МВт·год (без ПДВ).

«Подальший розвиток подій залежить від дій регулятора – чи зважиться він знизити максимальну планку ціни? Якщо не зважиться – ціни будуть залишатися високими протягом, зокрема, зимових місяців», – зазначив Паращій.

Але якщо говорити начистоту, то перед регулятором стоїть зворотна дилема – як не знизити, а підвищити планку максимальної ціни. Компанія ДТЕК на майданчику «Української енергетичної біржі» 3 і 4 листопада провела аукціони з продажу електроенергії за двосторонніми договорами з початковими цінами 8755 і 9770 грн/МВт·год відповідно. Жоден з лотів не був реалізований. «Центренерго» виставило заявку на продаж електроенергії на УЕБ за ціною понад 9 тис. грн/МВт·год. Таким чином, теплова генерація демонструє, що ціни треба підвищувати. Продаючи електроенергію нижче собівартості, генерація не матиме достатньо коштів для інвестицій в ремонти, через що показник аварійності буде лише зростати.

Подорожчання газу й електроенергії вже стало однією з головних причин зростання промислової інфляції в Україні. У жовтні поточного року в порівнянні з жовтнем минулого року вона зросла на 57,2%. Показник інфляції буде неминуче закладений у кінцеву вартість продукції товарів, впевнені експерти. Це позначиться, в тому числі, і на їх конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.

«Найбільш енергоємними галузями в Україні є виробництво феросплавів і електрометалургія», – нагадує Олександр Паращій.

Втішати в нинішній ситуації може той факт, що високі ціни на енергоресурси – стимул для впровадження енергозберігаючих технологій. За словами Паращія, якщо ціни на енергоресурси залишатимуться високими, то енергозбереження буде в пріоритеті у всіх споживачів.