shutterstock.com

Українські вертикально інтегровані компанії змогли отримати вигоду зі зростання цін на руду

Високі світові ціни зробили залізорудну сировину привабливим експортним товаром. Але крім того, завдяки високим цінам на ЗРС українські вертикально інтегровані компанії отримали конкурентну перевагу. В результаті в I півріччі зріс експорт як сировини, так і готової сталевої продукції.

Руда у фаворі й витягує прокат

У I півріччі за всіма позиціями, крім коксу, виробничі показники гірничо-металургійного комплексу зросли. За даними ОП «Укрметалургпром», у січні-червні 2019-го в рудному сегменті виробництво залізорудного концентрату збільшилося на 5% – до 31,6 млн т, агломерату – на 2%, до 15,8 млн т, окатишів – на 3%, до 10,9 млн т. Група Ferrexpo, наприклад, наростила виробництво залізорудних окатишів за шість місяців на 5,3% – до 5,3 млн т.

Схожі показники приросту спостерігалися в більш високих переділах. Зокрема, виробництво сталі зросло на 5%, до 10,9 млн т, чавуну – на 1%, до 10,24 млн т, і прокату – на 2%, до 9,4 млн т.

Однак у фінансовому виразі показники експорту демонструють іншу динаміку. Згідно з даними митної статистики ДФС, у I півріччі металурги знизили експорт чорних металів на 11,1% – до $4,8 млрд. Хоча в 2018 році збільшили поставки метпродукции на зовнішні ринки на 14,7% – до $9,94 млрд.

Натомість експорт ЗРС у січні-червні в натуральному виразі збільшився на 8,7% – до 19,8 млн т. При цьому експортна виручка від поставок сировинної продукції зросла на 24,5% – до $1,7 млрд. Минулого року фізичний експорт ЗРС скоротився на 1,3% – до 36,9 млн т. Але виручка зросла на 10,9% – до $2,87 млрд.

shutterstock.com

Не менш показовими є також логістичні показники вітчизняного ГМК. За даними Адміністрації морських портів України, в I півріччі перевалка чорних металів у портах зросла на 0,2% – до 8,6 млн т. Перевалка металопрокату та інших вантажів чорних металів збільшилася на 3,4% – до 5,44 млн т і на 16,7% – до 1,94 млн т відповідно. Переробка чавуну знизилася на 26,8% – до 1,16 млн т. За той самий період перевалка залізної руди в морпортах зросла на 26,6% – до 16,5 млн т.

У I півріччі залізничні перевезення залізної та марганцевої руд зросли на 5,6% – до 35,6 млн т. Як свідчать дані Держстату, обсяги транспортування чорного металу, навпаки, знизилися на 2,9% – до 9,9 млн т.

Очевидно, що в I півріччі ЗРС стала для ГМК пріоритетним експортним товаром, хоча й таким, що має більш низьку додану вартість порівняно з металопродукцією.

Ефект високих цін

З початку поточного року ціни на залізну руду зросли приблизно на 70%, поступово перевищивши кілька локальних максимумів. Аварія на хвостосховищі компанії Vale в Бразилії, скорочення виробництва (як наслідок) та низка інших катаклізмів призвели до очікувань дефіциту залізної руди в світі. При цьому ціни на металопродукцію перебувають на порівняно низькому рівні. Наприклад, середня ціна на гарячекатаний рулон українського експорту знизилася з $600/т у першому кварталі минулого року до $470-490/т цього року.

Таким чином, скорочення спреду цін між рудою і металопродукцією призвело до зниження маржинальності виробництва сталі. Поточна ситуація дещо нагадує 2010-2011 роки, коли ціни на руду злетіли до $170-190/т, але маржа по сталі сильно впала.

«На прикладі «Метінвесту» ми бачимо, що згідно з нашими розрахунками EBITDA на тонну сталі в компанії в четвертому кварталі 2018 року становила майже $200, а в першому кварталі 2019-го – уже менше ніж $100», – зазначає Костянтин Фастовець, глава аналітичного відділу ІК «Адамант Капітал».

У звичайних умовах високі ціни на руду ведуть до зростання цін на металопродукцію, оскільки зростає собівартість виробництва. Пропозиція на ринку, особливо від менш ефективних заводів, скорочується, оскільки жоден бізнес не може довго працювати «в мінус».

shutterstock.com

За рахунок експорту руди українські компанії можуть компенсувати зниження прибутковості готової сталевої продукції.

«Рентабельність за EBITDA напряму виробництва сталі «Метінвесту» в першому кварталі 2019 року становила близько 3% порівняно з 14% за аналогічний період минулого року. За той самий період рентабельність добувного сегменту становила 42%», – каже Андрій Тарасенко, головний аналітик GMK Center.

За оцінками Дмитра Хорошуна, аналітика ІК Concorde Capital, у середньому в I півріччі 2019 року українські експортери ЗРС (концентрат, окатиші) отримували на $15-30/т більше виручки за свої продукти, ніж у середньому в 2018 році. Зараз, наприкінці липня, ціни є ще вищими, ніж у 2018 році – на $40-55/т.

За оцінками GMK Center, ефект високих цін приведе до зростання річного експорту ЗРС на 3-4 млн т і збільшення виручки приблизно на $500-600 млн. Однак переваги від експорту сталевих напівфабрикатів в умовах поточної низької маржинальності виробництва отримують лише ті, хто має доступ до своєї руди. Українські вертикально інтегровані компанії ГМК наростили експорт сталевих напівфабрикатів, отримавши переваги від зростання цін на ЗРС.

За даними ДП «Держзовнішінформ», у I півріччі металурги збільшили експорт сталевих напівфабрикатів на 7,2% – до 3,84 млн т. Але у фінансовому виразі показник знизився на 5,5% – до $1,6 млрд.

Цінові перспективи

Українським експортерам руди вигідно, щоб період високих цін на ЗРС тривав якомога довше.

«За моїми оцінками, виробництво залізорудного концентрату в 2019 році становитиме 60,9-62,3 млн т зі зростанням на 1-3,4%, – відзначає Дмитро Хорошун. – Багато залежить від того, наскільки агресивно українські виробники намагатимуться продавати на дефіцитний зовнішній ринок – щоб компенсувати зниження внутрішнього попиту (аварії, простої) і скористатися сприятливою зовнішньою кон’юнктурою».

За словами Андрія Тарасенка, проблема нестачі рудної сировини й високі ціни на неї – це проблема, яка відчуватиметься ще кілька років. Ризиком тут може бути зниження споживання сталі в Китаї, якого очікують уже кілька років поспіль.

«Скільки ще триватиме тренд низьких цін на металопродукцію та високих цін на ЗРС – не може сказати ніхто. Це може тривати як кілька років, так і кілька місяців. Але рано чи пізно дисбаланс має бути ліквідований. Побачимо ми різкий розворот ціни чи падіння на 20-30% з фіксацією на певному рівні – наразі точно сказати складно. Обидві тенденції – як зниження цін на залізну руду, так і підвищення вартості металопродукції – можуть спостерігатися одночасно», – додає Костянтин Фастовець.

У збільшенні вартості залізної руди, як і на майже будь-якому ринку в момент різкого цінового стрибка, присутня спекулятивна складова. Однак відокремити реальний попит від спекуляцій – доволі складно. Загалом ринок сталі сьогодні шукає рівноважну ціну.

shutterstock.com

Однак нещодавно запаси ЗРС у портах Китаю стабілізувалися після падіння, яке спостерігалося з початку квітня (це падіння було багато в чому причиною різкого зростання цін на ЗРС у квітні-липні). І вже звучать окремі думки про імовірність різкого падіння цін на ЗРС, можливо, навіть до рівня 2018 року чи навіть нижче.

«Є невизначеність щодо кон’юнктури – деякі коментатори вже прогнозують, що незабаром відбудеться стрімке падіння цін на руду, обговорюють падіння з нинішнього рівня $120/т до $100-80/т уже до кінця року», – зазначає Дмитро Хорошун.

Однак за останній час прогнози щодо цін на ЗРС на другу половину року умовно покращилися. Хоча очікується зниження цін, але високий попит з боку китайських компаній і обмеженість пропозиції тримають ціни. Наприклад, агентство S&P підвищило свій прогноз цін на залізну руду з $75/т до $90/т на кінець року. Прогноз на 2020 рік підвищили на $10 – до $80/т.

Сталеві надії

За прогнозами World Steel Dynamics, ціни на сталь, у тому числі гарячекатаний прокат у США, знижуватимуться до кінця року і сягнуть мінімуму в $500 за т. Проте вже в першому кварталі 2020-го вони злетять до $720 за т.

У свою чергу World Steel Association прогнозує зростання попиту на сталь у 2019 році на 1,3% – до 1,7 млрд т. У 2020 році темп зростання скоротиться до 1%. Це зумовлено прогнозованим зниженням попиту в Китаї на 1% у 2020 році.

Українським експортним ринкам ЗРС у короткостроковому періоді нічого особливо не загрожує. Експорт руди в I півріччі здійснювався в основному до Китаю (25,4% у фінансовому виразі), Польщі (14,4%) та Чехії (10,9%).

Зростання економіки Китаю у 2019 році хоч і сповільниться, але все одно, за прогнозами, перевищить 6%. А європейські споживачі – Чехія і Польща – залишаються локомотивами споживання сталі в Центральній і Східній Європі.