Україна – Німеччина: аналітичний огляд торгівлі

Після початку російської військової агресії Німеччина стала не лише найважливішим політичним партнером, а й економічним – постачальником нафтопродуктів і товарів, які стали критично важливими для України та її економіки. Крім того, в умовах війни Німеччина підтримала українських виробників попитом на агропродукцію, кабель, продукцію деревообробки та меблі, а також труби. Не менш важливими залишаються й інвестиції німецьких компаній в Україну, всі з яких продовжили свій бізнес навіть в умовах війни.

Торговельний баланс

Німеччина є одним із найважливіших торговельних партнерів України. За підсумками минулого року вона стала третьою ($4,9 млрд) за обсягом імпорту товарів в Україну і п’ятою ($2 млрд) за розміром експорту з нашої країни.

Через географічну близькість показники взаємної торгівлі товарами з початку війни просіли не дуже значно. У проміжку між довоєнним 2021-м і 2023 роком український експорт до Німеччини скоротився в натуральному вираженні на 26%, тоді як німецький імпорт – на 18%.

Нові ланцюжки поставок і збільшення пропускної спроможності західних переходів дало змогу українському експорту до Німеччини торік відновитися порівняно з 2022-м і зрости на 30% – до 2,7 млн т, але в грошовому виразі показник скоротився на 11%, до $2 млрд. Зі свого боку німецький імпорт знизився на 2,6% р./р. – до 1,1 млн т, але зріс у грошовому виразі на 10% р./р., до $4,9 млрд.

Наша країна постачає до Німеччини в натуральному вираженні значно більше продукції, що пов’язано з високою часткою сировини в українському експорті. Зокрема, Україна експортує агропродукцію (ріпак – $351 млн, кукурудза – $120 млн, соєві боби – $92 млн) і продукцію деревообробки ($138 млн). Але є і значущі поставки продукції з високою доданою вартістю – кабель ($240 млн), меблі ($125 млн), труби ($113 млн) і меншою мірою продукти харчування, різні споживчі та промислові товари.

Зі свого боку імпортні товари з Німеччини мають вищу додану вартість, що видно вже зі співвідношення розміру виручки 2023 року: німецький імпорт – $4,9 млрд, український експорт – $2 млрд. У структурі імпорту переважають легкові автомобілі ($645 млн), ліки ($355 млн), нафтопродукти ($289 млн), хімпродукція для АПК ($104 млн), сільгосптехніка ($103 млн), харчові продукти, різноманітна промислова продукція та споживчі товари, інструменти, машини й устаткування.

Сталеві поставки

Судячи з обсягів взаємної торгівлі продукцією ГМК, ні Україна, ні Німеччина не є одна для одної значущими ринками за більшістю видів продукції. Через скорочення внутрішнього виробництва і логістичні складнощі Україна з початку війни різко скоротила експорт продукції ГМК до Німеччини. У проміжку між довоєнним 2021-м і 2023 роком українські поставки руди й сталі в цю країну впали в натуральному виразі з 1,7 млн т до 89 тис. т.

Наймасовішою позицією українського експорту ГМК до Німеччини до 2022 року була залізна руда, але розмір її поставок з 1,6 млн т у 2021-му скоротився до нуля минулого року. З початку війни українські гірничодобувні компанії знизили рівень виробництва, а логістичні можливості до відкриття морського коридору давали змогу експортувати тільки в суміжні країни. Однак пропозиції на світовому ринку залізної руди достатньо, тому Німеччина змогла переорієнтуватися на інші джерела. За підсумками 2023 року найбільшими постачальниками ЗРС у країну були Канада (€1,34 млрд), ПАР (€757 млн) і Бразилія (€752 млн).

Продукцією з найвищою доданою вартістю в структурі українського експорту металопродукції до Німеччини є труби. Їхня питома вага у 2023 році становила 19% від загального показника імпорту в грошовому виразі та 10% у тоннах. Також Німеччина є значущою для українського експорту дроту (код 7217) – 19% від загального показника в тоннах минулого року.

З 2021 року з німецького ринку майже або повністю пішла така металопродукція з України: плоский гарячекатаний прокат, сталеві напівфабрикати, прутки з легованої сталі, фасонний прокат, феросплави тощо. У довоєнному 2021 році їхні поставки були на рівні 3-16 тис. т.

Постачання німецької металопродукції на український ринок – приблизно 25 тис. т на рік – майже не змінилися від початку війни, що за підсумками 2023-го становило лише 2% українського сталевого імпорту. Це в рази менше, ніж в інших країн – Польщі (9,1%) і Румунії (4,5%) – де обсяги металургійного виробництва набагато нижчі.

Умовно значущим є імпорт на український ринок тільки прокату з покриттям (7,1 тис. т у 2023-му) і прутків з легованої сталі (5,9 тис. т), з яких поставки тільки за другою позицією зросли з початку війни. Також незначно зросли поставки рейок.

Ймовірне продовження Євросоюзом режиму скасування імпортних митних тарифів і квот на експорт з України та логістична близькість створюють хороші умови для збільшення присутності української металопродукції на німецькому ринку. Наразі складнощі полягають у депресивному стані попиту на металопродукцію в Німеччині (хоча поточного року очікується незначне зростання) і блокаді логістичних маршрутів через Польщу.

Найочевиднішим напрямком розвитку співпраці є інвестиції в нові виробничі майданчики – Україна може стати для німецького бізнесу альтернативою Китаю і РФ з точки зору розміщення частини виробничих потужностей. Так само Німеччина і німецькі підприємства планують активно брати участь у програмах відновлення української інфраструктури після війни.