Турецькі металурги мають перевагу на експортних ринках завдяки напівфабрикатам з РФ

Такі закупівлі дозволяють металургам країни знижувати собівартість прокату

Використання дешевих російських напівфабрикатів дозволило турецьким металургійним підприємствам знижувати собівартість своєї продукції та посилювати експорт на зовнішні ринки, включно з Україною.

Стратегічна перевага

За підсумками 2025 року експорт сталевої продукції з Туреччини зріс на 12,5% порівняно з 2024 роком, склавши 15,1 млн т, а вартісний обсяг поставок збільшився на 4,3% у річному обчисленні – до $10,2 млрд, свідчать дані Turkish Steel Producers Association (TCUD).

Водночас торік Туреччина збільшила імпорт сталевої продукції на 8,6%, до 18,9 млн т, попри незначне зниження її вартості ( – 0,7% до 13,1 млрд дол.). Росія та Китай залишалися ключовими джерелами постачань металопродукції до країни, зокрема. РФ за підсумками року наростила ці обсяги на 37,9% р./р .до 4,5 млн т.

За даними Державної митної служби, торік Україна імпортувала 823, 56 тис. т металопродукції з Туреччини (напівфабрикати, прокат, труби), за три місяці поточного року цей обсяг склав 188, 93 тис. т.

Використання дешевих російських напівфабрикатів дозволило турецьким металургійним підприємствам знижувати собівартість прокату та посилювати експорт на зовнішні ринки, включно з Україною.

Зокрема, торік Туреччина імпортувала 4,25 млн т заготовки (+17,9% у річному обчисленні), вартість цього імпорту зросла на 6,7% р./р. – до $2,11 млрд. Найбільшим постачальником такої продукції до країни стала РФ – 1,05 млн т (+50,3% у річному обчисленні), друге місце займає Малайзія – 903,7 тис. т (+12,7% р./р.) та Китай – 832, 8 тис. т (+52,3% у річному обчисленні).

Наприкінці 2025 року, за даними аналітичної платформи BigMint, російські виробники пропонували сталеву заготовку з портів Чорного моря за ціною $435–440/т FOB, що робило таку продукцію привабливою сировиною для турецьких виробників.

За даними World Steel Association, у 2025 році світове виробництво сталі скоротилося на 2% у річному обчисленні – до 1,8 млрд т, зі спадом у ряді регіонів. Зокрема, показник найбільшого виробника – Китаю – впав на 4,4% р./р. Туреччина торік продемонструвала зростання обсягів виплавки на 3,3% у річному обчисленні. Що стосується 2026-го, то у січні турецькі металурги наростили виробництво на 5,8% р./р. , у лютому – на 3,4% у річному обчисленні. Ці дані підкреслюють стійкість сталеливарного сектору на фоні загального уповільнення в секторі.

Поєднання порівняно високих темпів власного виробництва та доступу до дешевих російських напівфабрикатів дає турецьким металургам стратегічну перевагу: вони можуть нарощувати експорт прокату та зміцнювати позиції на українському ринку, попри погіршення глобальної ситуації та на тлі скорочення випуску сталі в Україні.

Різні умови

Туреччина залишається одним із найбільших споживачів сталі в регіоні. За даними TCUD, внутрішнє споживання прокату в країні склало близько 35,9 млн т, що відображає значні обсяги ринку та високу динаміку попиту.

Водночас Україна в умовах війни помітно скоротила виробництво сталі – торік обсяги впали на 2,2%, до 7,41 млн т. Натомість, збільшилась виплавка чавуну (+11,2% р./р.) та товарного металопрокату (+4,8% у річному обчисленні). Проте ці показники є значно нижчими за довоєнні рівні.

Турецький дешевий імпорт підтриманий російськими поставками не дозволяє українським сталевим виробникам наростити виробництво і конкурувати на власному ринку.