Імпортний брухт у 2018 році становив лише 1,3% від споживання цього виду сировини українськими металургами

З 1 липня і до кінця поточного року Росія запроваджує квоти на експорт брухту. Саме такого рішення з грудня 2018 роки добивалися російські трубні компанії. Для них ціна питання сягає $1 млрд додаткової виручки. Вона має з’явитися після переорієнтації на внутрішній ринок частини обсягів брухту і завантаження електросталеплавильних потужностей.

Розмір квоти залежить від обсягу експорту певного регіону за останні два роки з поправочними коефіцієнтами. Але вже з 2020 року експорт брухту здійснюватимуть виключно шляхом продажу на біржі.

За даними видання «Металл Эксперт», у 2018 році експорт сталевого брухту з Росії становив близько 5,5 млн т, у тому числі з територіально близьких до України Північно-Західного регіону – 2 млн т та Південного – 652 тис. т.

Поточна ситуація

Підвищення в Україні мита на експорт брухту до €58/т зробило свою справу. Відправка брухту з України на зовнішні ринки в січні-травні скоротилася майже в 9 разів – до $10 млн. У натуральному виразі експорт скоротився у 8 разів – до 36,5 тис. т.

У результаті зросли поставки брухту внутрішнім споживачам. За даними ОП «Укрметалургпром», за п’ять місяців цього року із заготовлених 1,4 млн т брухту (90% від обсягу відповідного періоду 2018 року) українські споживачі отримали 1,36 млн т. Це на 5% більше, ніж у січні-травні 2018-го.

Водночас за п’ять місяців поточного року заготівлі брухту знизилася на 8,9% – до 1,56 млн т. Тоді як за весь 2018 рік вона становила 3,67 млн т. Більше того, покупці сировини почали знижувати закупівельні ціни на брухт. Станом на 15 червня 1 тонну брухту українські заводи купували по 5860-6060 грн ($223-230). Це приблизно на 100 грн дешевше, ніж 5 червня. Світові ціни за десять днів знизилися на $10-20/т – до $250-290 за т.

За прогнозами асоціації «УАВтормет», імпорт брухту за підсумками 2019 року може скласти 80-100 тис. т, тоді як заготівля брухту – 2,9-3 млн т, а поставки на меткомбінати – 3-3,1 млн т.

Роль брухту з РФ

За підсумками п’яти місяців 2019 Росія посідає перше місце з експорту брухту в Україні. У фінансовому виразі її поставки досягли $7,26 млн, або 49,1% загального обсягу імпорту. У 2018 році Росія за цим показником посідала друге місце – $4,75 млн (13% імпорту) з обсягом 13,4 тис. т.

За словами Андрія Андрейчикова, президента Української асоціації вторинних металів і ресурсів, поставки брухту з Росії мали несистемний характер, а самі імпортери (металурги) хотіли показати внутрішньому ринку, що вони можуть купувати сировину й за кордоном.

«Кінцевими отримувачами російського брухту були «Інтерпайп» та «Метінвест». Ціна з урахуванням усіх складових виходила набагато вищою за внутрішню. До того ж давалися взнаки складності з логістикою», – уточнює Володимир Бублей, президент асоціації «УАВтормет».

З Росії великі партії брухту везуть вагонами або залізничними контейнерами, а також автотранспортом через Харківську митницю. Це не зовсім економічно обґрунтовано. У зв’язку з цим транспортування брухту фурами з Фінляндії (з незазначеною країною походження) видається зовсім нелогічним, хоча одразу кілька таких поставок відбулися в 2019 році.

Вплив на Україну

Експерти вважають, що російські квоти не чинитимуть на український ринок значного впливу через малі обсяги поставок.

«Запровадження квот на брухт не має істотного впливу на український ринок. Обсяг імпорту брухту з Росії порівняно із загальним обсягом його заготівлі невеликий. А квотування – це не повна заборона», – пояснює Андрій Тарасенко, головний аналітик GMK Center.

«На українському ринку зараз профіцит брухту, тому запровадження Росією квот жодним чином на нас не позначиться, принаймні в липні-серпні, – зазначає Андрій Андрейчиков. – Зараз забезпеченість меткомбінатів брухтом – близько 200%, тому металурги знижують закупівельні ціни».

Через запровадження квот ціни на брухт у Туреччині (на основному ринку) можуть зрости, в Росії – знизитися, не створивши жодних змін для України.

«На внутрішніх цінах на брухт і на його заготівельниках ці квоти не позначаться. Також нішу російського експорту брухту не буде зайнята українським брухтом у зв’язку з митом у €58/т. За такого мита Україна не є гравцем на глобальному ринку брухту», – каже Володимир Бублей.

Мито на вивіз брухту в Росії становить лише 5%, але не менше €5/т. За поточного рівня світових цін на брухт російське мито приблизно в 4 рази нижче за українське.

Дещо більшою мірою російські квоти вплинуть на глобальну кон’юнктуру. За обсягу експорту брухту в 5,5 млн т частка Росії на світовому ринку становить приблизно 5%. Квоти можуть призвести до скорочення експорту брухту з РФ оціночно на 1,5-2 млн т. Наслідки відчують на собі найбільші країни-імпортери: Туреччина, Південна Корея, Білорусь. Але не Україна.

Внутрішні ризики

Заготівельники брухту більше непокоїть зниження цін на внутрішньому ринку. Вони небезпідставно хвилюються за рентабельність бізнесу і вже восени очікують проблем із забезпеченням споживачів брухтом.

«Ще місяць-два брухтопереробні компанії будуть відвантажувати свої залишки, щоб вивільнити свої «активи». Але вже восени такої стратегічної сировини для металургів, як брухт, на внутрішньому ринку стане набагато менше. Оскільки через зниження закупівельної ціни його просто припинять заготовляти. Щоб зберегти обсяг випуску товарної продукції, металургам доведеться імпортувати брухт і платити за нього високу ціну. А ось вітчизняна брухтозаготівля за один день не зможе відновитися», – вважає Микола Потилко. комерційний директор ТОВ «УкрМет Центр».

Загалом імпорт брухту в 2018 році становив приблизно 1,3% від загального обсягу поставок цього виду сировини на українські метпідприємства, або 42,6 тис. т. Тобто імпортний брухт не робить погоди на українському ринку і забезпечує лише невеликі разові потреби окремих підприємств.

Щоб уникнути залежності від імпорту брухту, Україні варто навести порядок на ринку заготівлі брухту, провести його детінізацію, поліпшити інвестиційний клімат у країні. Це має стимулювати й оновлення українського металофонду. У нашій країні доступного брухту (за винятком побутового) залишилося небагато. У майбутньому це може вплинути на обсяги його збору і необхідність завезення імпортного.