Аналіз впливу новин за 31 серпня – 4 вересня на глобальний гірничо-металургійний комплекс від GMK Center

Закінчилося літо. COVID продовжує наступ, але умови на ринку – найкращі за останні 12 місяців. На цьому тлі українські металурги демонструють хороші результати.

Європейці послідовні в своїх планах декарбонізації – впроваджують технології майбутнього. Нас це теж стосується, якщо ми хочемо торгувати з Європою.

А от, наприклад, японцям ринок ЄС не цікавий. У своїх «наполеонівських» планах світового лідерства ключовими вони бачать Індію, США та країни Південно-Східної Азії.

Україна знизила виробництво сталі в серпні на 3,5%

Обсяг виробництва сталі в Україні в серпні становив 1,870 млн т, за даними ОП «Укрметалургпром». Це на 3,5% менше, ніж у серпні минулого року. Але середньодобова виплавка на 6% вища, ніж у липні. Взагалі обсяг виплавки серпня – найкращий результат за останні 12 місяців.

Ситуація на ринках металопродукції покращується, що виявляється в стабільній роботі підприємств. Ціни на квадратну заготовку за серпень зросли на $5-10, до $405 FOB Чорне море, на г/к прокат – на $30, до $490, на арматуру – на $10, до $450. Ціни на прокат перебувають на максимальному рівні за останні 12 місяців, що є відображенням високих цін на сировину.

Якщо підбивати підсумки з початку року, то обсяг виробництва сталі знизився на 6,2%. Динаміка поступово вирівнюється. Якщо на ринках нічого особливо негативного не відбудеться восени, то можна очікувати річного результату на рівні, близькому до минулого року. Це можна буде вважати безсумнівним успіхом на тлі очікуваного падіння на 6,4% споживання сталі у світі, за даними World Steel Association.

Українська металургія краще за зарубіжних конкурентів проходить цю кризу. Проявом цього є те, що за підсумками липня Україна змогла відіграти одну позицію в рейтингу найбільших виробників. Тепер ми посідаємо почесне 12-те місце.

Слід зазначити, що зростання виробництва сталі відбувається за рахунок напівфабрикатів. Так, за січень-серпень Україна наростила експорт напівфабрикатів на 4,8%, тоді як експорт готового прокату знизився на 13%.

У вересні планується ремонт основного обладнання на «АрселорМіттал Кривий Ріг» і «Азовсталі». Тому виробничі результати вересня можуть бути скромнішими.

Цікава динаміка виробництва чавуну. Результат серпня, 1,840 млн т, – найкращий показник від січня 2018 року. За 8 місяців виробництво чавуну знизилося лише на 0,9%. Тобто за підсумками року, найімовірніше, матимемо зростання виробництва чавуну.

Китай створює попит на чавун на тлі скорочення поставок і зростання цін на ЗРС, чим охоче користуються виробники з України та Росії. Ціни на чавун становлять $340-350 FOB Чорне море. Це максимальний рівень за останній рік. За 8 місяців цього року експорт чавуну з України виріс на 30%.

Запущено перше у світі «безвуглецеве» виробництво сталі на основі використання водню

Шведський консорціум компаній SSAB, Vattenfall та LKAB запустив тестові операції на заводі HYBRIT з виробництва заліза прямого відновлення без використання викопного палива, із застосуванням водню. Потужність заводу становить 0,5 млн т на рік. До 2024 року на заводі тестуватимуть різні виробничі процеси. А до 2026 року планується випустити першу безвуглецеву сталь.

На європейських заводах викиди CO2 на тонну сталі становлять 1,9 т. Головне джерело забруднення – доменне виробництво, на яке припадає 2/3 викидів. На заводі HYBRIT водень і електроенергія з відновлюваних джерел замінять викопні джерела палива. Це дасть змогу звести викиди CO2 до 25 кг на тонну сталі.

Водень для виробничих процесів буде отримано методом електролізу, що коштуватиме дуже недешево. Виробництво водню з води шляхом електролізу потребують 3-4 МВт·год «зеленої» електроенергії на тонну сталі. За словами менеджменту компанії, це зробить собівартість сталі на 20-30% вищою, ніж за традиційних технологій.

За даними досліджень McKinsey, водневі технології виробництва сталі стануть конкурентоспроможними за витратами у 2030-2040 рр. Доти ЄС підтримуватиме виробництво безвуглецевої, але дорогої сталі шляхом «зелених закупівель» (преференцій у держзакупівлях), обмеження імпорту «брудної» сталі за допомогою Carbon Border Adjustment, підвищення собівартості виробництва «брудної» сталі за рахунок податків на викиди.

Проект стартував з ТЕО в 2016-2017 рр. Від проектних робіт до працюючого заводу минуло лише три роки. Сума інвестицій на пілотну стадію становила $154 млн. З них 30% виділила держава (Swedish Energy Agency). Етап R&D і ТЕО також фінансувала держава ($6,6 млн).

HYBRIT – не єдиний пілотний проект з використання водню у виробництві сталі. Аналогічні розробки здійснюють Voestalpine (H2FUTURE і Susteel), Salzgitter (Salcos і GrInHy), а також ArcelorMittal (Siderwin і H2Hamburg) і Thyssenkrupp.

Nippon Steel планує вийти у світові лідери з виробництва сталі

Nippon Steel Corp (виробник сталі №3 в світі) підірвав інформаційний простір заявою про те, що планує наростити виробництво сталі до 100 млн т. Щоправда, поки що не повідомили, коли.

За даними ЗМІ, минулого року компанії групи виробили 65 млн т. Тобто йдеться про нарощування обсягів виробництва на понад 50%. Таке зростання дасть Nippon Steel можливість включитися в боротьбу між ArcelorMittal і China Baowu Group за звання найбільшого гравця в галузі.

Компанія планує досягти такого значного приросту за рахунок M&A-угод. Ключовими регіонами Nippon Steel бачить Індію, США і країни Південно-Східної Азії.

Таким чином, Nippon Steel може стати ще одним драйвером M&A-активності в галузі. До останнього часу найбільш активним учасником злиттів-поглинань була GFG Alliance Санджива Гупти. Тепер на ринку побільшає чуток про те, кого планує купити японський гігант. Адже амбітні цілі передбачають великі об’єкти для покупки. А таких компаній на зазначених ринках не так вже й багато.

За заявами менеджменту компанії, їхнє головне завдання – забезпечити лідерство Nippon Steel в капіталізації. З одного боку, справді, в умовах стагнації попиту забезпечити зростання акцій може тільки нарощування масштабу. З іншого боку, компанія в 2019-2020 рр. опинилася в непростих умовах.

Показники прибутковості Nippon Steel історично перебувають на середньому для галузі рівні. Рентабельність за EBITDA компанії з 2010 по 2018 рік становила 10%. Винятком був кризовий 2019-й. Тоді рентабельність різко впала до 1,7%. Зниження фінансових результатів призвело до підвищення рівня боргового навантаження – чистий борг до EBITDA становив 21, хоча за хорошої кон’юнктури 2017-2018 рр. був на рівні 3,8.

Щоб скоротити рівень витрат, компанія ще в 2019 році заявила про проведення реструктуризації та закриття до 10% потужностей в Японії. У квітні-червні Nippon Steel отримала рекордний квартальний збиток з 2012 року (близько $400 млн.). Прогнозувалося збільшення збитку в липні-вересні. На цьому тлі компанія оголосила про посилення заходів з реструктуризації бізнесу.

У середньому кількість M&A-угод у сталевій галузі в світі є невеликою – не більше 10 на рік. Щорічна сума угод – близько $10 млрд. Рівень концентрації в галузі невисокий та практично не змінився з 1970-х років. M&A-активність на ринку стримується слабкою кон’юнктурою, надлишковими потужностями, високим борговим навантаженням.

У галузі не так вже й багато успішних M&A-історій. Більший позитивний ефект і підвищення ефективності, скоріше, отримували продавці, позбувшись зайвих активів. Стагнація на ринку не сприяє нарощуванню масштабів. Тому дещо дивно виглядають агресивні плани компанії, що закриває свої потужності та розраховує на зростання за рахунок M&A. Або це лише загравання з акціонерами.

Детальніше про головні тренди та події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу. А також на нашому порталі.