Стан вітчизняного флоту є катастрофічним. Понад нормативний строк експлуатується 70% загальної кількості суден

За роки незалежності відбулося різке скорочення українського торговельного флоту. За даними UNCTAD, на 1 січня 1993 року сукупний дедвейт торговельного флоту України нараховував 6,18 млн т, а частка українського флоту у світовому торговельному флоті становила 0,9%. На 1 січня 2021 року дедвейт флоту, зареєстрованого під прапором України, скоротився майже у 16 разів – до 391 тис. т. А частка у світовому торговельному флоті зменшилася до 0,02%.

Транспортний флот

На початку 2020 року, за даними UNCTAD, світовий вантажний флот складався з 98,1 тис. суден загальним дедвейтом 2,06 млрд т. Найбільшу кількість з них становили суховантажі (42,6%) і нафтові танкери (28,7%). Середній вік флоту був на рівні 21 років. При цьому 71% суховантажів, 56% контейнеровозів і 54% нафтових танкерів були представлені суднами, молодшими за 10 років.

У структурі вантажного транспортного флоту України, який зареєстрований під українським прапором, найбільша частка припадає на судна для генеральних вантажів – 41,9%, універсальні – 34,9%, танкери – 15,1%, інші судна – 8,1%.

Склад і структура самохідного вантажного флоту у 2020 році

НайменуванняКількість суденДедвейтВалова місткість, реєстр./тСередній вік, роки
Вантажні судна, в тому числі8630248122032138
Суховантажні7227042919959338
Суховантажні (для генеральних вантажів)3614752510936735
Суховантажні (універсальні)3080649610145
Рефрижераторні257159041
Контейнеровози27018491922
Ролкери16437632710
Балкери12821516     85936
Наливні (танкери), в тому числі14320522072838
Хімовози26122387939
Нафтоналивні7208561397537
Наливні55074287439

Джерело даних: Регістрова книга суден 2020. Регістр судноплавства України. Київ. 2021.

Основою вантажного флоту є суховантажні судна для генеральних вантажів, нормативний строк служби яких сягає 22-25 років. Але слід зазначити, що суднам з терміном служби більше 15 років за екологічними вимогами заборонено заходити в порти розвинених країн, що також значно обмежує конкурентоспроможність вітчизняного флоту, де понад нормативний строк експлуатується більше ніж 90% загальної кількості суден. Вантажні судна, які мають право ходити під державним прапором, мають середній вік близько 40 років. Серед них 20% (17 од.) віком понад 50 років, найстарішому – 63 роки, і тільки одне судно побудоване за останні 10 років. Загалом за роки незалежності вантажний флот поповнився на 15 суден.

Найбільшими власниками суден є: АСК «Укррічфлот», ТОВ «Судноплавна компанія «Арго», ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство», Adler Denizcilik ve Gemi Hizmetleri Ticaret Ltd, Sti. Інші 43 компанії мають від одного до трьох суден.

Найбільшим судном в українському флоті є балкер Princess Nicole, побудований у 1984 році. Протягом останніх п’яти років він успішно працює як судно-накопичувач та перевантажувач.

(с) fleetphoto.ru

Технічні характеристики судна Princess Nicole: довжина судна – 178,2 м; ширина – 23,1 м; висота борту – 14,75 м; валова місткість – 16 861 т; дедвейт – 27 897 т; місткість трюмів – 34794 куб. м. Проєкт переобладнання з балкера на накопичувач виконало Морське інженерне бюро у 2016 році.

Несамохідні судна транспортного флоту становлять найбільшу кількість (140) і мають найменший середній строк служби (23 роки). За останні 10 років флот було оновлено на 35 суден, з них 15 побудовано в Україні. У структурі вантажного несамохідного флоту найбільшу частку становлять суховантажні баржі (80%), решта 20% – баржі для генеральних вантажів, накатні, наливні, баржі-площадки.

Якщо на 1 січня 1993 року, за даними «Укрморрічфлоту», у складі державних судноплавних компаній України (а інших тоді й не було) налічувалося 352 тільки морських вантажних суден загальною вантажопідйомністю (дедвейтом) близько 5 млн т, то на кінець 2020 року сумарний дедвейт морських суден і «річка-море», зареєстрованих в Україні, становив лише 0,3 млн т.

Пасажирський флот

До складу пасажирського морського флоту входять 26 суден. З них 24 прогулянкові (безкойкові) та два круїзних лайнера: «Вiкiнг Сiнеус» та «Принцеса Дніпра», які побудовані у 1979 та 1976 роках відповідно. Проте у липні 2021 року останній був проданий до Росії.

(с) vikingrivercruises.com

Технічні характеристики судна «Вікінг Сінеус»: водотоннажність – 3500 т; довжина – 125 м; ширина – 16,7 м; осадка – 2,7 м; палуби – 4 пасажирські; швидкість – 24 км/год; місткість – 196 пас.; команда – 120 осіб.

Таким чином, під прапором України залишився лише один великий річковий лайнер – «Вікінг Сінеус», який стоїть на приколі біля причалів Одеського морського вокзалу. Ще чотири пасажирські комфортабельні судна «річка-море» – круїзні теплоходи «Волга», «Днiпро», «Молдавiя» та «Украïна», які належать «Українському Дунайському пароплавству», були побудовані в Австрії ще у 1970-х роках. З 2018 року теплоходи були зафрахтовані німецькими та австрійськими туроператорами, проте з 2020 року стоять у відстої. Оновлення морського пасажирського флоту поки що не передбачається.

Рибопромисловий флот

На початку 1990-х років український рибопромисловий морський флот був одним з найбільших у світі. На 1991 рік ми мали 236 суден, але впродовж наступних років більшість флоту було продано і через арешти реалізовано за борги перед іноземними компаніями.

Станом на кінець 2020 року у Реєстрі риболовних суден, який є складовою частиною Державного суднового реєстру України і ведеться Держрибагентством, було зареєстровано 115 суден флоту рибної промисловості, що підлягають нагляду класифікаційного товариства. Виключно у морських економічних зонах інших держав та відкритому морі здійснювали промисел 6 суден, в Азово-Чорноморському басейні – 55. Інші судна не здійснювали промисел.

З великих суден тільки РКТ «Море Содружества» є єдиним великим океанським траулером, що працює під прапором України. Він також єдиний у світі виробляє м’ясо криля антарктичного і крильову муку. Побудоване в Миколаєві у 1986 році, це промислове судно не що інше, як великий і автономний плавучий завод повного циклу, що працює в Антарктиці.

За даними Держрибагентства, у 2020 році одне підприємство з одним судном виловило і переробило за сезон 21,6 тис. т антарктичного криля. Це більше, ніж уся риболовецька галузь України добула біоресурсів у Чорному і Азовському морях (18,6 тис. т).

(с) usm.media

Технічні характеристики судна «Море Содружества»: довжина судна – 114 м; ширина – 17 м; осадка  – 7 м; водотоннажність – 8100 т; дедвейт – 2621 т; швидкість – 12 вузлів; екіпаж – 93 осіб.

Що ж іще залишилося з океанічного флоту України? У державній власності перебувають великі морозильні автономні траулери «Алексей Слободчиков», «Професор Михаил Александров», «Капитан Русак» та «Иван Голубец», який затонув біля берегів Мавританії після тривалої пожежі у 2020 році. З 2004 році всі зазначені судна перебувають у фрахті (оренді) з невисокими фрахтовими ставками. Крім того, 6 середньотоннажних риболовних суден здійснюють промисел у Світовому океані.

Зараз Україна для промислового рибальства як в Азово-Чорноморському басейні, так і в Світовому океані продовжує використовувати судна, сконструйовані в 1970-х роках і побудовані в 1980-х.

Український промисел, який зараз вимушено використовує старі судна, в сучасних умовах високих виробничих витрат, передусім за високих цін на паливо і за відсутності державної підтримки рибальства, випускає продукцію з надмірно високою собівартістю. Саме тому українська рибопродукція зазвичай є неконкурентоспроможною.

Склад рибопромислового флоту України

НайменуванняКількість суден, од.Частка, %
Океанічний флот 1412.2
Великі добувні судна5
Середньотоннажні добувні судна6
Танкери3
Флот Азово-Чорноморського басейну10187.8
Малотоннажні добувні судна61
Малі приймально-транспортні судна26
Інші (буксири, катери, теплоходи)14
РАЗОМ115100

Джерело даних: Державний судновий реєстр України за 2020 рік

Рибопромисловий флот базується в Морському рибному порту (МРП) м. Чорноморськ та Маріупольському МРП. Кількість суден рибопромислового флоту зменшується у зв’язку з їх фізичним та моральним старінням. Значна частка суден експлуатується з перевищенням нормативного строку. Загальна фізична зношеність суден рибопромислового флоту сягає 70%, середній вік становить понад 34 роки. Останнє поповнення флоту було у 2008 році (траулер проєкту 502 ЕМ, побудований на заводі «Ленінська кузня»).

Одним з найефективнішим на сьогодні та найбільш реальним шляхом відновлення риболовного флоту України є придбання нових сучасних риболовних суден на умовах фінансового лізингу. Оновлення складу флоту рибної галузі є вкрай необхідним не лише з метою заміни зношеного обладнання, а й з погляду впливу застарілих суден на довкілля та їх надмірну енерговитратність.

Технічний флот

Флот буксирів та інших допоміжних суден, що працюють в українських портах, критично застарів і потребує оновлення. Згідно з Регістровою книгою суден, станом на 31 грудня 2020 року в Україні налічувалося 135 буксирів та 106 суден спеціального призначення, середній вік яких становить понад 35 років. Ще приблизно два десятки буксирів вивели у відстій через брак коштів на ремонт або передали в бербоут-чартер (договір фрахтування судна без екіпажу). Скільки таких суден спецпризначення – невідомо.

На сьогодні 45 суден технічного флоту мають вік понад 50 років (майже 20% від загальної кількості). Серед них єдиний криголам на Азовському морі «Капітан Бєлоусов», побудований ще 1954 року, буксир «Енисеец» – 1953 року, а також сім плавзасобів, старших за 60 років.

Незважаючи на старіння буксирного флоту, його оновлення впродовж останніх 10 років (крім суден компанії «Нібулон»), майже не здійснюється.  Останні шість буксирів були придбані ще у 2010-2012 рр., з них лише один вітчизняного виробництва – «Капітан Меркулов», побудований компанією «Краншип» для Маріупольського МТП. Чотири буксири побудовали на верфі Галац (Румунія) – «Геннадій Савєльєв», «Євгеній Яковцев», «Борей», «Капітан Маркін», а шостий, «Володимир Іванов», у 2012 році виготовили на верфі Damen Shipyards Vietnam.

Найбільший буксирний флот (70 од.) має ДП «Адміністрація морських портів України» (АМПУ) та її філії – морські торгові порти. Лише 11 буксирів, які обслуговують морські порти, мають вік до 20 років.

Серед найбільших приватних операторів буксирного флоту – ТОВ СП «Нібулон»,  ТОВ «Сапсан Траншип», ТОВ «Сервіс Транс Балк».  Інші власники мають від одного до чотирьох буксирів.

Буксирний флот компанії «Нібулон» є наймолодшим в Україні та стовідсотково українським, адже судна спроєктовані українськими конструкторськими бюро, побудовані на українських верфях (у тому числі 16 буксирів на ССЗ «Нібулон»), виготовлені з української сталі та ходять під українським прапором.

Судна спеціального призначення

Це плавучі крани та копри, нафто- та сміттєзбірники, збірники лляльних вод, катери, плавучі майстерні та доки, землесоси та землечерпалки, бункерувальники, плавучі станції енергопостачання, понтони, ґрунтовідвізні шаланди, кабелеукладальники, водолазні боти, завізники якорів, гідрографічні судна, промірні судна та ін.

Найбільшими власниками технічного флоту є:

  • філія АМПУ «Дельта-Лоцман», на балансі якої перебуває 31 плавзасіб;
  • філія АМПУ «Днопоглиблювальний флот», яка була утворена в лютому 2018 року, – 24 плавзасоби (днопоглиблювальні, дноочищувальні, допоміжні судна та тральний флот) .

«Нібулон» має 8 суден спеціального призначення, майже всі вони побудовані за останні 10 років. Усі судна компанії відповідають вимогам міжнародних та національних стандартів, конвенцій та кодексів.

Як приклад: 140-метрове судно Nibulon Max було побудовано у 2019 році та призначене для перевезення зернових вантажів, а також виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на відкритому рейді. Воно обладнане двома трюмами вантажомісткістю 13,4 тис. т і двома кранами з максимальною вантажопідйомністю 45 т кожен продуктивністю 18 тис. т на добу, що є найкращим показником  серед аналогічних суден українського флоту.

Два багатоцільових морських буксири проєкту Т3500 з назвою «Нібулон 100» та «Нібулон 101» були побудовані у 2018 році. Ці судна криголамного типу, здатні працювати при товщині льоду до 60 см. Буксири укомплектовані найсучаснішим обладнанням, а завдяки спеціальним гвинторульовим колонкам здатні ходити носом, кормою і будь-яким бортом. Крім того, буксир може погасити вогонь як на судні, так і на березі.

(с) nibulon.com

За останні 10 років український технічний флот поповнився 36 суднами, з них 12 – спеціального призначення.

Науково-дослідний флот

На початку 1990-х років науково-дослідний флот складався із 42 великих та середніх суден. На кінець 2020 року в Регістровій книзі не зареєстровано жодного науково-дослідного судна. Проте з 2010 року науково-дослідне судно «Владимир Паршин» простоювало у порту «Південний». Судно побудоване в 1989 році у Фінляндії та належить Українському науково-дослідному центру екології моря. Воно укомплектоване сімома лабораторіями та здане виконувати комплекс гідрофізичних, гідрохімічних, гідробіологічних, метеорологічних, радіоекологічних та геоекологічних досліджень води, донних відкладів та морських організмів. З 2018 року перебуває в ремонті.

У серпні 2021 року Україна придбала британський криголам «Джеймс Кларк Росс», побудований у 1990 році. Судно забезпечуватиме логістику для української антарктичної станції «Академік Вернадський». Криголам може рухатися крізь шар льоду товщиною до 4 м в екстремальних умовах і працює в штатному режимі за товщини льоду до 1,5 м.  Нова назва судна – «Ноосфера».

(с) shutterstock.сom

Технічні характеристики судна «Ноосфера»

Довжина судна – 99 м; ширина – 18,85 м; осадка – 6,3 м; водотоннажність – 5732 т; дедвейт – 7767 т; швидкість – 12 вузлів; автономність плавання – до 2 місяців; екіпаж – 20 осіб; кількість наукового персоналу – 50 осіб.

Друге судно в жовтні 2021 року Україна отримала в подарунок від Бельгії. Судно, яке було побудоване в 1984 році й раніше мало назву «Бельгіка», тепер має назву «Борис Александров» і буде використовуватися для моніторингу дна Чорного моря та збирання екологічних даних. На борту п’ять лабораторій – рибальства, гідрологічна, хімічна, біохімічна і мікробіологічна.

(с) mil.in.ua

Технічні характеристики судна «Борис Александров»

Довжина судна – 51 м; ширина – 10 м; осадка – 4,6 м; швидкість – 12,5 вузлів; водотоннажність – 1200 т; дальність плавання – 5 тис. миль; екіпаж – 15 осіб; кількість наукового персоналу – 16 осіб.

У грудні 2021 року вийшов Указ президента, в якому Кабміну доручено розробити план заходів щодо розвитку морських наукових досліджень і відновлення науково-дослідного флоту. Зокрема, програма розвитку наукового флоту має включати будівництво 36 наукових суден, з них 12 океанських, льодового класу. Є надія, що поповнення науково-дослідного флоту відбуватиметься не за рахунок суден, нормативний строк служби яких вже пройшов, а нових, побудованих на вітчизняних верфях.

Головне, щоб ця програма не залишилася виключно на папері, а отримала достатнє фінансування. Наявність останнього не є гарантованою з огляду на поточний стан державних фінансів та відношення влади до українського суднобудування загалом.

Висновки

За останні сім років (2014-2020 рр.) різниця між побудованими та списаними суднами становила 154 одиниці валовою місткістю 503,2 тис. т. Тобто за цей період український флот зменшився у два рази. Основні причини стрімкого скорочення тоннажу флоту під українським прапором – це його фізична зношеність, відсутність фінансування будівництва нових суден, високі ставки оподаткування судноплавних компаній, відсутність сучасних заставних схем фінансування будівництва та купівлі суден. Ці та інші причини призвели до занепаду судноплавства та зрештою спричинили втрату більшої частини українського флоту та кризу в суднобудівній галузі.

Поточний стан українського флоту можна охарактеризувати як катастрофічний – океанський риболовний та круїзний флоти в Україні вже фактично відсутні. Аналогічно можна описати і стан суднобудування, коли українські підприємства фактично зайняті ремонтом та модернізацією плавзасобів, виробництвом металоконструкцій та іншим, але тільки не створенням нових суден.  Минулого року українські суднобудівні заводи не мали жодного замовлення на будівництво плавзасобів. Фактично за «основною спеціалізацією» у 2021 році працював лише судноремонтно-суднобудівний завод «Нібулон».

Окремі замовлення, переважно для іноземних замовників, з’явилися лише на початку 2022 року.  Крім того, є часткові перспективи будівництва плавзасобів для ВМС України, хоча основна маса військових кораблів та катерів буде будуватися у наступні роки за кредитні кошти на верфях США, Франції, Великої Британії  та Туреччини.

Більшість країн, які зараз мають розвинене суднобудування, йшли шляхом надання різноманітних стимулів для його розвитку – визначеного переліку податкових та митних преференцій, стимулювання кредитування та лізингу. Цим шляхом має піти й наша країна, яка вже мала позитивний досвід стимулювання розвитку суднобудування у попередні роки.

Якщо терміново не ухвалити радикальні рішення щодо стимулювання власного суднобудування, то Україна втратить не тільки залишки власного флоту, який за 5-10 років потрібно буде списати за технічним станом, але й власну суднобудівельну галузь. За відсутності достатніх коштів та доступного кредитування приватні власники змушені купляти за кордоном уживані плавзасоби або брати їх у бербоут-чартер з правом викупу.

Ситуацію має виправити Стратегія розвитку суднобудівної галузі України до 2030 року. Одна з версій цього документа у 2021 році була розроблена ДК «Укроборонпром» та асоціацією «Укрсудпром» із залученням представників суднобудівних підприємств. Ще один аналогічний документ зараз розробляє Мінстратегпром спільно з Мінекономіки. Не надто важливо, хто саме є автором документу, який мають ще ухвалити. Головне, щоб за його допомогою розвивалась власне суднобудівна галузь, а не була створена чергова паперова стратегія, яка не виконується. Також Міністерство інфраструктури хоче збільшити кількість суден під українським прапором, але цього складно домогтися інакше, крім як шляхом надання вагомих стимулів для судновласників та розвитку власного суднобудування.

Відродження українського торговельного флоту можливо шляхом законодавчої підтримки українських судноплавних компаній,  застосування економічно обґрунтованих податкового та митного режимів експлуатації суден, спрямованих на відновлення національного морського торговельного флоту, зокрема: податкового режиму – на рівні, не вищому за мінімальні податкові умови відкритих реєстрів європейських країн, а митного – відповідно до рекомендацій Всесвітньої митної організації.