Як побудувати ефективну систему поводження з відходами

Україні потрібен Національний оператор з поводження з відходами. Так підказує досвід західних країн. Зараз є очікування, що прийдуть інвестори, побудують потужності з утилізації відходів, і ринок почне працювати без зовнішньої допомоги. Але необхідно розуміти, що ринок сам себе не організує. Потрібний орган, який буде регулювати даний сегмент ринку. Наприклад, в Ірландії це Національний комітет з відходів.

Для деяких видів відходів у нас в країні відсутні технології утилізації та переробки. Наприклад, ми всі збираємо та здаємо батарейки, але розуміння, що їх правильно і безпечно утилізують, на жаль, немає. А ще є поліхлоровані дифеніли (ПХД), які досі використовуються в якості ізолятора в електротехніці. Вони належать до групи стійких органічних забруднювачів і створюють високу небезпеку для навколишнього середовища та здоров’я людей.

На утилізацію ПХД в Україні видано ліцензії кільком компаніям. Та оскільки процес дуже складний технологічно, впевненості в правильності утилізації цих токсичних відходів немає. Тому створення національного оператора або держкомпанії, яка буде відповідати за поводження з промисловими та побутовими відходами, є критично необхідним кроком.

На жаль, в Україні поки немає загальної системи поводження з відходами. Потужностей з утилізації недостатньо, а компаній, які мають ліцензії на утилізацію, з кожним роком все менше й менше. Тобто не на збір, не на зберігання, а саме на утилізацію.

На підприємствах «ДТЕК Мережі» ми впроваджуємо роздільний збір небезпечних і побутових відходів, а договори укладаємо тільки з ліцензованими компаніями. Обов’язково перевіряємо їх на наявність потужностей з утилізації відходів. Знайти таку компанію дуже непросто. Тому Україні обов’язково потрібна програма з будівництва потужностей з утилізації відходів. Приблизна кількість промислових відходів різних видів прораховується, необхідно зрозуміти подальші дії після їх збору.

До Національного переліку класифікації відходів теж є питання. Зараз кожен суб’єкт господарювання самостійно визначає класи небезпеки одних і тих же видів відходів. І платить за це великі гроші. Тому в Національному переліку класифікації відходів або в іншому підзаконному акті потрібно встановити та визначити класи небезпеки тих відходів, які мають стабільний склад і властивості.

Особливо це стосується споживчих відходів, оскільки вони у всіх однакові: відпрацьовані акумулятори, лампи, макулатура, склобій, полімери, гума тощо. Але це ще не все: в різних областях України класи небезпеки дуже відрізняються. Наприклад, промаслені відходи «гуляють» від другого до четвертого класу. Їхній клас небезпеки залежить від бачення розробника та позиції обласного департаменту екології та природних ресурсів. Для підприємств, особливо для тих, що працюють в декількох регіонах України, дуже важлива передбачуваність органів влади та системність застосування законодавчих норм.

Єдина інформаційна система, яку планується створити в відповідності до статті 47 законопроекту «Про управління відходами», допомогла б підприємствам налагодити поводження з відходами. Маються на увазі бази даних:

• видів відходів, які можуть бути поновлені;
• сучасних доступних технологій з утилізації відходів;
• компаній, які мають потужності з утилізації відходів;
• полігонів, які мають необхідну дозвільну документацію.

Україні потрібні й такі бази даних, і увага органів влади до екологічних проблем, що існують.