Як «АрселорМіттал Кривий Ріг» працює в умовах енергодефіциту

Війна з Росією б’є по українській економіці не лише через людські втрати та зруйновану інфраструктуру – вона щодня ставить бізнес перед жорстким вибором: виживати або зупинятися. Один із найбільших промислових гравців країни, «АрселорМіттал Кривий Ріг», опинився в епіцентрі відразу кількох криз – енергетичної, тарифної та впливу європейських регуляцій.

Як працює підприємство в таких умовах, розповів Олег Крикавський, директор зі звʼязків з держорганами компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час онлайн-заходу «Як обстріли енергосистеми впливають на роботу бізнесу?», що провів Центр економічної стратегії. GMK Center наводить тези його виступу.

Загальна ситуація на підприємстві

Компанія «АрселорМіттал Кривий Ріг» є частиною великої транснаціональної корпорації, що значною мірою визначає її здатність продовжувати роботу в умовах повномасштабної війни. За цей час корпорація ArcelorMittal спрямувала на підтримку підприємства понад $1 млрд. Незважаючи на це, наразі завод працює лише на 50% від проєктної потужності.

Підприємство досягло суттєвих результатів на європейському ринку. Цьому сприяло продовження у червні 2025 року режиму безмитної торгівлі ще на три роки. Завдяки цьому «АрселорМіттал Кривий Ріг» зміг ефективно позиціонуватися на європейському ринку: 1,2 млн т продукції було експортовано до країн ЄС минулоріч.

Вкрай негативний вплив на роботу підприємства матиме введення механізму CBAM з 1 січня 2026 року. За попередніми розрахунками, збір становитиме від $63 до $90 на тонну продукції залежно від її виду. Це суттєво погіршує конкурентне становище компанії порівняно з європейськими виробниками.

Через поєднання несприятливої тарифної кон’юнктури та збоїв в електропостачанні підприємство було вимушене в лютому поточного року закрити цех блюмінгу, який орієнтувався на експорт до країн Євросоюзу.

Енергетичні проблеми

Вартість електроенергії, яка є однією з найвищих у Європі, є важливим чинником, що негативно впливає на конкурентоспроможність підприємства, є вартість електроенергії, яка є однією з найвищих в Європі. Це разом із введенням СВАМ формує структурно невигідне становище порівняно з виробниками в країнах ЄС.

Відповідно до постанови уряду промислові підприємства зобов’язані забезпечувати встановлену частку споживання за рахунок імпортної електроенергії. Цей відсоток не є фіксованим і коливався залежно від ситуації: в різні періоди він становив 60%, 80% і зараз – 90%.

Ключова операційна проблема полягає в тому, що імпортні контракти укладаються лише на один день наперед. Наступного дня фізична можливість доставки придбаної електроенергії не гарантована. Підприємство зіткнулося із ситуаціями, коли оплачена електроенергія не могла бути проімпортована, і трейдер був змушений продавати її на ринку за нульовою ціною. Компанія зазнавала прямих збитків: кошти витрачено, електроенергію не отримано, а виробництво довелося скорочувати.

Підприємство веде постійний діалог з урядом щодо цього питання та розраховує на пошук спільного рішення. Зокрема постає питання про відхід від схеми «день наперед» на користь довших контрактів, що дало б можливість отримувати дешевшу базову електроенергію з Європи.

Вплив обстрілів на виробничий процес

Існує два типи проблемних ситуацій з електропостачанням. Перший – планові ліміти: є обласні ліміти, далі вони розподіляються через постачальну компанію  до споживачів. У звичайних умовах (без обмежень) завод споживає приблизно 400 МВт-год. Зараз споживання становить 230–250 МВт-год, однак у пікові години встановленого ліміту не вистачає, решту обсягу підприємство вимушене компенсувати за рахунок імпорту.

Значно серйознішою є ситуація аварійних відключень, коли замість виділеного ліміту підприємство несподівано отримує мінімальний або нульовий обсяг електроенергії. Для металургійного виробництва це є катастрофою, оскільки переривається безперервний хімічний процес.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» внаслідок аварії в мережі постраждала коксова батарея. На підприємстві наявні промислові дизель-генератори, однак їм потрібен час для запуску. Завод змушений зупиняти виробничу діяльність щоб потім відновлювати виробничий цикл.

Адаптаційні заходи підприємства

В умовах постійних обмежень компанія вдається до кількох паралельних стратегій.

1. За рахунок гнучкого перерозподілу навантаження між наявними потужностями – частина агрегатів працює, поки інша проходить планове технічне обслуговування з метою подальшого введення в дію.
2. Ведеться робота над розвитком власної генерації та когенерації на базі наявних ТЕЦ. Утім, через масштаб підприємства реалізація таких проєктів потребує значних капіталовкладень і тривалого часу – розгорнути, наприклад, 250 МВт власних потужностей за короткий строк неможливо.
3. Підприємство продовжує переговори з урядом щодо переходу на довгі контракти закупівлі електроенергії з виробниками.

Питання тарифного регулювання

Закиди щодо неринковості тарифного регулювання є дискусійними. Ціна електроенергії в умовах значного дефіциту не є цілком ринковою – вона є штучно завищеною. Втручання держави в тарифну політику є загальноприйнятою європейською практикою:

1. Німеччина – уряд субсидує тарифи для промисловості.
2. Франція – створено механізм прямих контрактів між великими споживачами та компанією EDF (ядерна енергетика).
3. Польща – профспілки активно тиснуть на уряд з вимогою знизити ціни на електроенергію.

Питання полягає не в тому, чи має держава втручатися, а в тому, яким саме інструментом потрібно скористатися. І уряд, і учасники ринку виступають за ринкові механізми. Найвірогіднішим рішенням є запровадження аукціонів для укладання прямих довгострокових контрактів між промисловими споживачами та виробниками електроенергії – прозорого і конкурентного механізму, який відповідає ринковим принципам.