«Вуглецевий податок» може призвести до нових торговельних війн

Угода про асоціацію надає можливості нівелювати негативний вплив Carbon Border Adjustment Mechanism на Україну

За будь-яких обставин впровадження Carbon Border Adjustment Mechanism (CВАМ) ми перебуваємо під ризиками певного негативного впливу. Ми бачимо, що Євросоюз переводить під «зелену» парасольку все субсидування економіки, яке зараз є. Це насправді дуже гарний захист і обґрунтування цих субсидій для дипломатії. Хоча я думаю, що це викличе дуже багато різних питань від багатьох торгових партнерів.

Застереження щодо CВАМ

Є велике питання до самого CВАМ, до складності цього інструменту як такого. Дуже часто наголошується на тому, що він має відповідати міжнародним угодам. Концепція, яку розробляє ЄС, йде із застереженням, що вона має відповідати міжнародним угодам, але всі від початку усвідомлюють, що цей механізм дуже складно вписується в принципи міжнародного права.

Навіть якщо фінальна конструкція відповідатиме букві міжнародного права, думаю, вона все одно буде оскаржена в усіх можливих міжнародних інстанціях – як у СОТ, так і за угодами щодо двосторонньої торгівлі. Однак духу міжнародної торгівлі вона точно не відповідатиме, тому що, як не крути, це додаткове мито. Відповідно, це навряд чи відповідає духу двосторонніх або багатосторонніх торгівельних угод.

На мій погляд, якщо СВАМ буде запущено, то рано чи пізно цей механізм стане предметом дискусії в рамках СОТ про те, як його в принципі вписати в систему міжнародного торгового права, щоб узагалі розуміти, як торгівля має відповідати зміні клімату й довкілля. Гадаю, СВАМ буде широко реплікований іншими державами, що означатиме збільшення торгівельних бар’єрів.

Є цікавий факт, що раніше Євросоюз відреагував на металургійні мита США у спосіб, який де-юре відповідає вимогам СОТ, – запровадив захисні заходи відповідно до статті 19 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Незважаючи на правомірність чи не правомірність цих дій, ми бачимо просто ланцюгову реакцію – ефект доміно, коли інші держави починають повторювати за ЄС.

Крім того, є суто україно-європейський контекст. І тут треба розуміти, що ми очікували би від Євросоюзу, що він сам згадає про перебування України в одному з ЄС регуляторному середовищі щодо довкілля й зміни клімату. Тобто треба зрозуміти, чи зобов’язана Україна повністю впроваджувати європейські вимоги щодо захисту довкілля і зміни клімату.

Але, думаю, що Україні все-таки знову доведеться нагадувати про правову природу відносин у рамках Угоди про асоціацію, як це впливає на Green Deal загалом і на те, що ми фактично хочемо бути всередині такого екологічного митного союзу. Таким чином, щоб по зовнішньому кордону України ці вимоги поширювалися, але між нами і ЄС цих вимог не було. Чи це можливо? Де-юре це можливо. Юридично ми впевнені в тому, що Угода про асоціацію дає такі можливості.

Український ризик

Український ризик полягає в тому, що ми самі для себе і міжнародних партнерів створюємо надмірні очікування, особливо в сфері довкілля. Ми декларуємо дуже високі цілі щодо зменшення викидів, а потім сувора реальність приводить до усвідомлення, що надходження грошей до бюджету є важливішим, тому потрібен екологічний податок, а не система торгівлі квотами. І домовленість з бізнесом полягає в тому, що треба сплатити більше грошей до бюджету, а не вкласти їх в модернізацію, спрямовану на зменшення викидів.

Тому нам необхідно дуже обережно ставитися до цілей своєї політики у сфері довкілля. І тут, безумовно, першим та головним тестом буде національний визначений внесок (до Паризької угоди). Те, що на сьогодні готує Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, є, на мою думку, надто оптимістичним. Тобто треба знайти баланс між тим, чого ми справді можемо досягти, і тим, що є і прийнятним для наших партнерів у ЄС, і посильним для нашого бізнесу.

Наразі лідируючу роль у виробленні держполітики стосовно цього питання має відігравати Міндовкілля, але не варто цим обмежуватися. Ми бачили заяви від Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості, які є дуже скептичними щодо екологічних зобов’язань у рамках Угоди про асоціацію. Тому десь між ентузіазмом і песимізмом перебуває та пропозиція, яка буде справді чесною щодо нас і від того ще ціннішою для Євросоюзу.