Exclusive В яких умовах зараз працює Запорізький завод феросплавів

Через високу вартість електроенергії, яка становить 53% у собівартості продукції, виробництво є збитковим

Через війну та енергетичну кризу українська феросплавна галузь знаходиться на межі виживання. Заводи працюють на межі зупинки через аномальну вартість електроенергії та логістичний колапс у зоні бойових дій. У таких умовах є потреба у відновленні прямого діалогу між промисловістю й державою.

Про це розповів Дмитро Міщенко, заступник голови правління – комерційний директор Запорізького заводу феросплавів (ЗЗФ), під час свого виступу на конференції «Чорна металургія України 2026», що провела компанія «Метал Експерт». GMK Center наводить тези виступу.

Поточна ситуація на заводі

Станом на сьогодні ЗЗФ працює в режимі критичного скорочення обсягів:

• виробничі потужності: близько 50 тис. т на місяць;
• виробництво у січні 2022 року: 21 тис. т на місяць;
• виробництво у квітні поточного року: 2 тис. т на місяць (менше 10% від довоєнного рівня);
• кількість печей: 31, з яких наразі працюють лише 3 малі;

На початок 2022 року на підприємстві працювало 3 тис. осіб. Станом на сьогодні – 1046, з яких 344 перебувають на мобілізації. Фактично задіяно близько 700 працівників, що більш ніж у чотири рази менше, ніж до початку повномасштабного вторгнення. Загалом за час війни мобілізовано близько 500 осіб, 42 з них загинули.

Вплив вартості електроенергії

ЗЗФ є енергоємним підприємством: частка електроенергії у собівартості продукції у квітні поточного року становить 53%. Це є основною причиною збитковості виробництва.

Динаміка цін на ринку «на добу наперед» (РДН):

• лютий 2026 року: окремі дні – до €300/МВт·год (близько 15 тис. грн);
• березень 2026 року: середня ціна – €139 + €20 передача/розподіл = ~€160;
• перші 20 днів квітня 2026 року: середня ціна – ~€99 + €20 = ~€120;
• станом на 20 квітня 2026 року: ціна зросла до ~€140 + €20 = ~€160.

Для порівняння: конкуренти – Ferroglobe та Eramet – мають виробничі потужності в Норвегії (€30–40/МВт·год), Іспанії та Франції (€48–60/МВт·год). Таким чином, українські виробники сплачують за електроенергію більш ніж удвічі більше, що унеможливлює конкурентоспроможне виробництво.

Витрати на виплавку однієї тони силікомарганцю становлять близько 6 МВт·год. При ціні €160/МВт·год вартість лише електроенергії на тону продукції складає близько €960. Поточна ринкова ціна на силікомарганець – близько €1130/т, що залишає лише €170 на покриття решти витрат: оплату праці, податки, сировину, логістику, доставку до ЄС. Це робить будь-яку рентабельність практично неможливою.

На засіданні НКРЕКП 23 квітня 2026 року планується розгляд нової постанови, яка може встановити граничні ціни до 15 тис. грн/МВт·год цілодобово починаючи з 1 травня. Це додатково погіршить економіку підприємства.

За оцінкою підприємства, рентабельне або беззбиткове виробництво стало б можливим при поверненні до рівня цін на електроенергію станом на січень 2022року – близько 3600 грн/МВт·год (загальна ціна включно з передачею та розподілом). Без цього або без аналогічного механізму підтримки подальша робота є збитковою.

Ринкова ситуація та збут продукції

ЗЗФ уклав річні контракти з основними українськими виробниками сталі: «Метінвест», «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Дніпросталь», «Дніпроспецсталь». Обсяг постачання – понад 70% потреб цих підприємств у феросплавах. Внутрішній ринок є пріоритетним напрямком збуту, оскільки дозволяє отримувати оплату без затримок і не несе додаткових логістичних витрат.

Конкуренцію на внутрішньому ринку забезпечують імпортні постачання від Ferroglobe та Eramet (близько 30% ринку). Наявність імпорту дисциплінує ціноутворення та стримує надмірне зростання цін для споживачів. У разі виходу вітчизняних виробників з ринку українські сталеливарні підприємства будуть змушені купувати феросплави виключно в іноземних постачальників за вищими цінами.

Невеликий обсяг продукції реалізується на експорт. Такий експорт є збитковим через невідшкодування ПДВ, однак дозволяє отримувати валютну виручку для часткового покриття поточних витрат. Повноцінний конкурентний експорт на ринки ЄС наразі неможливий через вдвічі вищу вартість електроенергії порівняно з європейськими конкурентами.

Сировинне забезпечення та логістика

Підприємство працює виключно на вітчизняній марганцевій руді Покровського та Марганецького ГЗК. Попри підвищений вміст фосфору, підприємство адаптувало технологію виробництва (додавання шлаків) і отримує продукцію європейської якості. Запаси руди забезпечені до кінця року з невеликим доформуванням від постачальників. Водночас стан самих ГЗК є критичним: підприємства перебувають на межі банкрутства, і їхня стабільність у 2027 році викликає серйозні сумніви.

Імпортна руда не розглядається як альтернатива: мінімальні партії морських поставок (50 тис. т) є надто великими для поточних потреб підприємства і потребують значних оборотних коштів.

З травня 2025 року підприємство повністю перейшло на постачання коксу з Польщі у зв’язку з зупинкою Дніпровського коксохімічного заводу. Існує ймовірність часткового відновлення постачань від українських виробників (зокрема від «АрселорМіттал Кривий Ріг», який розглядає зупинку частини свого виробництва). Вугілля закуповується у ДТЕК  в незначних обсягах.

Ключові проблеми підприємств у зоні бойових дій

Марганецький ГЗК і Покровський ГЗК не мають змоги виплачувати працівникам мінімальну бронювальну надбавку в розмірі 20 тис. грн, оскільки підприємства простоюють через бойові дії. У зв’язку з цим пропонується внести зміни до відповідної постанови: підприємствам, що розташовані в зоні бойових дій та є критично важливими для функціонування свого міста, надати право бронювати персонал – принаймні ту частину, яка забезпечує безперебійну роботу аварійного обладнання, особливо в шахтах.

Залізничні маршрути між Марганцем та Нікополем, що раніше забезпечували перевезення марганцевої руди, наразі не функціонують через постійні обстріли. Внаслідок цього руда з Марганецького ГЗК транспортується через Кривий Ріг, що суттєво збільшує логістичне плече та час у дорозі. Такий маршрут є економічно неприйнятним: підприємство не вкладається в собівартість. Пропонується розглянути питання відновлення або альтернативного маршруту за участю «Укрзалізниці».

Відносини з державою та системні питання

Підприємство не відчуває прямого зворотного зв’язку з державою. Раніше Міністерство промислової політики виконувало функцію комунікаційного каналу між промисловістю та Кабінетом Міністрів – рішення ухвалювалися із затримкою в 1–3 місяці, але зв’язок існував. На сьогодні цей механізм фактично відсутній.

Як приклад неефективної комунікації наводиться ситуація з механізмом CBAM: галузь заздалегідь попереджала про ризики запровадження вуглецевого мита ЄС з 1 січня, однак уряд запевняв про тривання переговорів і можливість форс-мажорних домовленостей. Результат виявився передбачуваним: частина підприємств, що підпадають під дію CBAM, втратила доступ до експорту в ЄС.

Підприємство пропонує розглянути механізми підтримки, аналогічні тим, що застосовуються у Франції: непряме субсидіювання вартості електроенергії для промислових споживачів через податкові інструменти або приховані субсидії на базі атомної генерації. Така підтримка необхідна не лише феросплавній галузі, а й металургії, машинобудуванню та аграрному сектору.

Висновки

Підприємство планує дотримуватись виробничого плану до кінця 2026 року в рамках чинних річних контрактів. Подальші перспективи залежать від вирішення питання вартості електроенергії та стабільності операційного середовища.