Україна потребує створення екосистеми на базі добувної галузі

Україна повинна створити потужну економічну екосистему на базі добувної галузі, щоб забезпечити фінансування армії та довгострокову обороноздатність. Також нашій країні необхідно переходити від простого видобутку сировини до виробництва продуктів з найвищою доданою вартістю та створення сприятливих умов для довгострокових інвестицій.

Про це розповів начальник управління зовнішніх проєктів Офісу СЕО Групи «Метінвест» Сергій Скорбун під час виступу на форумі United by Mining, що провела Національна асоціація добувної промисловості України. GMK Center наводить тези його виступу.

Економіка як основа обороноздатності

В поточних умовах, у яких ми опинилися, нам необхідно витрачати мільярди і трильйони гривень на нашу оборону. І це не тільки сьогодні, а найімовірніше, наступні десятиліття. Для цього потрібна сильна економіка як відправна точка.

Україні пощастило з корисними копалинами більше, ніж багатьом європейським країнам, – у нас їх достатньо багато. Однак корисні копалини, що лежать у землі, не мають ніякої цінності до того моменту, поки їх не добули, не довели до товарної кондиції і не продали тому, хто готовий заплатити за це найбільші гроші.

На сьогоднішній день 60% нашого бізнесу становить добувна галузь з подальшою переробкою. Саме це дає нам можливість підтримувати нашу державу, адже всі розуміють: хто платить податки, той і забезпечує ЗСУ, оскільки партнери надають допомогу виключно на гуманітарні цілі та фінансову підтримку. Чим більше доходів має держава, тим сильнішою є наша армія.

Завдання держави

Завданням держави є створення всіх умов для того, щоб ми добували корисні копалини з землі і виробляли з них якісні продукти, за які на зовнішніх ринках готові платити великі гроші.

Наш бізнес не є суто добувним. Руда, яку ми добуваємо, нікому не потрібна в первинному вигляді – у ній лише 25% заліза, з нею неможливо нічого зробити. Її необхідно довести до товарної кондиції.

Для цього потрібні значні інвестиції у збагачення та переробку – закупівлю флотаційних машин та побудову збагачувальних фабрик. Після цього необхідно перейти на наступний етап – виробництво агломерату, що потребує величезних агломераційних машин, кожна з яких коштує сотні мільйонів доларів інвестицій.

Для здійснення таких інвестицій необхідно мати можливість, по-перше, зібрати необхідний капітал, по-друге, залучити його на довгостроковій основі. Щоб мати змогу залучати кредити не під 20%, а під 5-6%, тоді дійсно буде можливість будувати фабрики в Україні. Наша основна галузь має стати не галуззю видобутку сировини, а галуззю створення продуктів з найвищою доданою вартістю з тих ресурсів, які є в нашій державі.

Необхідна екосистема

В Україні має з’явитися екосистема, яка розглядає добувну галузь не як джерело простого заробітку на родовищах, а як підґрунтя для залучення капіталу, будівництва фабрик і виробництва продуктів з найвищою доданою вартістю.

Ця система має містити:

1. Прогнозовану та адекватну тарифну політику – без цього неможливо планувати довгострокові інвестиції.
2. Прогнозовану та адекватну податкову політику – для створення стабільного інвестиційного клімату.
3. Державну підтримку – не у вигляді субсидій, а принаймні у відстоюванні інтересів наших виробників на зовнішніх ринках, проведенні торговельної дипломатії для доступу до ринків.
4. Доступні енергоресурси – якщо ресурси будуть найдорожчими у світі, у нас не буде жодного виробництва всередині країни.
5. Достатню кількість кваліфікованих кадрів – сьогодні ми відчуваємо значний дефіцит кадрів. Армія потребує мобілізації, але має працювати й економіка, яка цю армію забезпечує. Цей баланс має постійно відчуватися державною.

Для функціонування всієї системи необхідно:

• зробити доступними довгострокові кредити;
• покращувати кредитні рейтинги країни для здешевлення фінансування;
• лібералізувати валютне регулювання.

Мультиплікативний ефект

Наша галузь є експортною, і всі знають, що одне робоче місце на нашому гірничо-збагачувальному комбінаті створює ще чотири робочих місця в цілому в Україні. Це «Укрзалізниця», працівники портів, енергетики та багато інших галузей. Це також викладачі, вчителі, лікарі, які лікують нас та дітей наших працівників. Це величезна інфраструктура.

Коли ця галузь працює, вона дає поштовх усій економіці, і вся економіка працює на нашу оборону.