Україна – не Австралія. Чому новий податок на залізну руду є некоректним

Законопроект №1210 пропонує оподатковувати дохід не лише від видобутку руди, а й від її збагачення

Нещодавно на розгляд Верховної Ради подано законопроект, який істотно змінює порядок справляння рентної плати на добування залізної руди в Україні. Зокрема, пропонується розширити базу оподаткування за рахунок прив’язки ренти до вартості готової залізорудної продукції замість вартості видобутої руди.

Чому це настільки важливо? Справа в тому, що українську добувну промисловість, як би парадоксально це не звучало, складно назвати просто добувною. На відміну від тієї ж Австралії, світового лідера з видобутку залізної руди, Україна має переважно бідні запаси руд із вмістом заліза на рівні 25-35%. В австралійській руді вміст заліза становить 56-62%.

Що це означає на практиці? Лише те, що процес виробництва готової до використання залізорудної сировини (ЗРС) в Австралії й в Україні істотно відрізняється, причому не на нашу користь.

Так, в Австралії для виробництва товарної залізорудної сировини руду достатньо добути і подрібнити. На виході вийде кускова руда (велика фракція – більше за 6 мм) і залізорудна дрібнота (дрібна фракція). Кускова руда може безпосередньо використовуватися в доменних печах для виплавки чавуну, а залізорудна дрібнота переробляється в агломерат.

В Україні виробничий процес є набагато складнішим. Через низький вміст заліза у видобутій руді її необхідно збагачувати, а саме знижувати вміст порожньої породи та інших домішок. Загалом для виробництва 1 тонни концентрату необхідно задіяти 2,6 тонн руди, а також вивезти з кар’єру 4,5 тонни порожньої породи. Після збагачення проводиться фільтрація (видалення надлишкової вологи з концентрату). Зрештою з бідної руди отримують концентрат із вмістом заліза 65-68%. Але і це ще не все. Справа в тому, що залізорудний концентрат не може використовуватися в доменних печах – його ще потрібно спекти в агломерат або переробити в окатиші.

gmk.center

Переведемо на гроші

За такою схемою в Україні виробляється 81,5% ЗРС. 50% собівартості готового продукту (концентрату) становлять витрати на переробку залізної руди – дроблення, збагачення, фільтрацію (в Австралії, для порівняння, не більше 10%). У результаті собівартість товарної ЗРС в Україні є у 2-2,5 раза вищою, ніж в Австралії. Якби не було необхідності збагачувати видобуту сировину, собівартість ЗРС в Україні була б порівнянною з австралійською.

Саме збагачення – доволі енерго- і капіталомісткий процес. Для виробництва 1 тонни залізорудного концентрату необхідно близько 140 кВт·год електроенергії. Також збагачення руди вимагає додаткових інвестицій. Так, в Австралії в перерахунку на тонну товарної руди інвестиції становлять у середньому $6,2, тоді як в Росії, де так само, як і в Україні, збагачують руду з низьким вмістом заліза – $8,8. Українські залізорудні компанії в середньому за останні п’ять років інвестували $400 млн на рік. Додаткова річна потреба в інвестиціях оцінюється на рівні $160 млн.

Висновок

Згадані вище факти доводять, що в Україні залізорудна галузь більшою мірою є переробною, тоді як в Австралії – добувною. Основна цінність австралійських залізорудних продуктів пов’язана з високим вмістом заліза у вихідній сировині, тоді як в Україні – з додатковою обробкою.

Відповідно, законопроект №1210, по суті, пропонує обкладати податком дохід не лише від добування руди, а й від її збагачення (переробки). Це виходить за межі об’єкта справляння ренти і є некоректним.

Оригінал матеріалу опублікований тут