У разі подальшого зростання цін на електроенергію Україна ризикує втратити велику промисловість, зокрема металургію

В останні роки вартість електроенергії та тарифи на її передачу та розподіл в Україні суттєво зросли, що вкрай негативно позначається на фінансово-економічних показниках енергоємних підприємств. Зокрема, частка вартості електроенергії у вартості реалізованої продукції «АрселорМіттал Кривий Ріг» у 2021 році була на рівні 7%, а у 2025-му – вже 20%. Ця проблема потребує термінового та комплексного вирішення.

GMK Center наводить тези Ольги Буславець на круглому столі «Ринок електроенергії України: виклики для промисловості та ГМК».

Баланс енергетики та промисловості

Постійне зростання вартості електроенергії негативно впливає на українську промисловість, зокрема енергоємні підприємства. Мова йде не проблеми окремої галузі, а про загрозу національної економіки в цілому. У разі подальшого зростання цін на електроенергію Україна ризикує втратити велику промисловість, зокрема металургію. Наслідки будуть болісними: мінус 7% в структурі ВВП, втрата тисяч робочих місць, потреба імпортувати металопродукцію для майбутньої відбудови країни, а для енергетики — втрата великих споживачів.

За останній рік ми бачимо активне будівництво децентралізованої генерації. Але — де нові виробництва, нові споживачі цієї електроенергії? Очевидно, що у країну з дорогою електроенергією інвестиції в нові виробництва, у промисловість не підуть. Тому треба займатись створенням умов для оптимізації ціни на електроенергію.

Чинники зростання ціни на електроенергію

Я окреслю три ключові причини стрімкого зростання цін на електроенергію, а також запропоную можливі рішення.

1. Обмежена конкуренція на ринку електроенергії.

Повномасштабна війна знищила майже половину генеруючих потужностей. Генерації залишилось приблизно стільки, скільки є попиту — тобто конкуренції фактично немає. У таких умовах ринок не забезпечує справедливе ціноутворення. Так, наприклад, «Енергоатом» виробляє більше половини електроенергії в Україні, обсяги якої безальтернативні, зокрема через обмежений імпорт з Європи. Отже, ціна за вироблену АЕС електроенергію з найменшою собівартістю серед виробників в періоди дефіциту все одно буде наближатись до максимальної – до встановлених прайс кепів.

В якості інструментів розв’язання проблеми можна розглядати наступне:

• впровадити механізми штучної конкуренції, за прикладом Франції, де домінує атомна генерація;
• зобов’язати «Енергоатом» продавати частину електроенергії за фіксованими цінами для промисловості, яка потребує державної підтримки. Такий механізм цінової підтримки відповідає європейським практикам і може бути впроваджений українським урядом.

2. Регіональний дисбаланс між генерацією та споживанням.

Після втрати Запорізької АЕС і великих ТЕС на сході та в центрі країни ці регіони стали енергодефіцитними. Водночас саме тут зосереджена більшість промислових підприємств. Натомість будівництво нових генеруючих потужностей відбувається переважно в західних областях. Цей регіон вже перенасичений генерацією, при наявних потужних атомних електростанцій — Хмельницької та Рівненської АЕС, загальна потужність яких 4800 МВт.

Передача електроенергії на великі відстані призводить до перевантаження системи передачі, що має як технічні, так і економічні наслідки:

Отже, електроенергію потрібно транспортувати на сотні кілометрів з Заходу на Схід та Центр, зокрема і імпортну також, що призводить до перевантаження системи передачі. Це має негативні як технічні наслідки, зменшуючи надійність роботи мережі, так і економічні – призводить до здороження електричної енергії для споживача через:

• зростання технологічних втрат в мережах;
• збільшення витрат на реконструкцію систем передачі;
• застосування редиспетчеризації, коли в умовах технічної неможливості передати електроенергію, замість дешевшої генерації на заході активується дорожча в центрі.

Що можна зробити в цьому випадку:

• Стимулювати будівництво нової маневрованої генерації ближче до центрів споживання шляхом проведення додаткового Конкурсу на нову генеруючу потужність.
• Створювати умови для забезпечення оптимального енергоміксу генерації з погляду ціни кВт-години.

3. Зростання тарифів природних монополій.

В останні роки тарифи на передачу та розподіл електроенергії зростають надто стрімко. І виною тому не тільки війна і атаки на енергетичну інфраструктуру. Зокрема в тариф на передачу закладається багато не вирішених, а просто відкладених проблем галузі, які тепер вимагають більших фінансових витрат ніж раніше. Ці витрати перекладаються на споживачів, зокрема промислових.  Це жодним чином не стимулює розвиток економіки.

Розв’язанням цієї проблеми може бути тільки комплексний підхід, в якому враховується не лише потреба енергетики у фінансовому оздоровленні, а й потреба економіки у доступній електроенергії.

Чи потрібна Україні промисловість?

Ключове питання, на яке має дати відповідь уряд: чи потрібна Україні промисловість, зокрема металургія? Якщо відповідь позитивна, то необхідна державна підтримка енергоємної промисловості в умовах війни та енергетичної нестабільності.

Досвід європейських країн, зокрема  Франції, Польщі, Угорщини та Словаччини, показує різни приклади і механізми підтримки власної промисловості на період криз. Німеччина, Британія, США у своїх оновлених Стратегіях розвитку роблять ставку на промисловість, створюючи максимально сприятливі умови для її розвитку.

В Україні також є відповідний досвід цінової підтримки енергоємної промисловості. У 2020 році уряд, за поданням Міненерго, запровадив механізм спеціальних аукціонів для енергоємних підприємств, що дозволяло купувати електроенергію у «Енергоатому» за двостороннім договором за фіксованою ціною. Пізніше за схожим механізмом купувала електроенергію і «Укрзалізниця» зі знижкою 30%.

Отже, механізми є. Їх звичайно набагато більше. Потрібна лише стратегічне бачення, політична воля почути й розв’язати проблему. Без адекватної відповіді на існуючи виклики Україна ризикує втратити не лише промисловість, а й шанс на побудову сильної, сталої економіки.