Скільки брухту необхідно металургам

З урахуванням середньострокової кон’юнктури ринку прокату чорних металів і, відповідно, прогнозу обсягів виробництва рідкої сталі у світі, загальний випуск сталі в Україні в 2020 році можна оцінити на рівні 21-22 млн т.

При цьому за способом виробництва обсяги сталі становитимуть: конвертерна сталь – 15,5-16,1 млн т, мартенівська сталь – 4-4,25 млн т і електросталь – 1,5-1,65 млн т. За способом розливання сталі очікувані показники є такими: розливання на МБЛЗ – близько 55% (11,55-12,1 млн т), розливання в зливки – близько 45% (9,45-9,99 млн т).

Приймаємо найбільш часто використовувані технологічні нормативи кількості металобрухту в шихті сталеплавильних агрегатів: конвертерна сталь – 0,25 т металобрухту на 1 т сталі, мартенівська сталь – 0,5 т металобрухту брухту на 1 т сталі, електросталь – 1,1 т металобрухту на 1 т стали.

Таким чином, розрахункова потреба українських металургійних підприємств у металобрухті для випуску прогнозованих обсягів рідкої сталі становить: конвертерна сталь – 3,87-4,02 млн т, мартенівська сталь – 2-2,12 млн т, електросталь – 1,65-1,81 млн т.

Загалом річна потреба в металевому брухті у 2020-му становитиме близько 7,5-8 млн т.

Розрахункова кількість оборотного брухту, який формується в процесі виплавки прогнозованого обсягу рідкої сталі, становить: за розливання в зливки утворення оборотного брухту прийнято вважати рівним 15-18%, або 1,42-1,78 млн т. За розливання сталі на МБЛЗ технологічні залишки металу становлять 1,5%, або 0,17-0,18 млн т. У процесі технологічних операцій прокатки утворюється близько 3% брухту, або 0,54-0,55 млн т.

Загалом у 2020 році на металургійних комбінатах може бути сформовано оборотного металобрухту в кількості 2,14-2,51 млн т. Для виробництва запланованих обсягів рідкої сталі (у 21-22 млн т) потрібно привізного брухту в кількості не менше 5,38-5,45 млн т.

У 2020 році в умовах кризових явищ в економіці й очікуваної несприятливої світової кон’юнктуру ринку навряд чи на комбінати поставлять більше 2,9-3 млн т привізного металобрухту.

Відповідно, відсутній обсяг металобрухту металургійні підприємства компенсують шляхом шихтовки сталеплавильних агрегатів передільним чавуном, що збитково для економіки підприємств, украй неефективно за витратами енергоресурсів і згубно для довкілля.

З урахуванням повної металургійної енергоємності в розмірі 840-860 кг умовного палива на тонну собівартість 1 т чавуну має визначатися на рівні вартості: 2470-2530 кВт·год електроенергії, або 735-760 куб. м природного газу, або 850-870 т коксу, або 940-960 т вугілля.

Для виплавки 2,4 млн т передільного чавуну, що використовується замість металобрухту, потрібні такі обсяги енергоносіїв: 6 млрд кВт·год електроенергії, або 1,8 млрд куб. м природного газу, або 2,064 млн т коксу, або 2,28 млн т вугілля. При цьому природний газ і коксівне вугілля переважно імпортуються.

Таким чином, з огляду на наявний металофонд в Україні, наявність розвиненого ринку заготівлі та переробки металобрухту, потреби металургійної галузі в стратегічній сировині забезпечити цілком реально. Крім того, використання металобрухту в технологічному процесі виробництва сталі є більш ефективним і рентабельним для підприємств. Тому створення дійсно ринкових і цивілізованих умов на ринку, без усіляких обмежень і надуманих проблем, сприятиме розвитку заготівельної галузі і, як наслідок, забезпеченню металургів якісним і рентабельним сировинним матеріалом – металобрухтом.