Industrial claw, used for loading stone, ores, wood, scrap metal in industryshutterstock.com

Експорт готової сталевої продукції для економіки України в десятки разів вигідніший за продаж необробленої сировини

Весь 2015 рік «Дніпроспецсталь» та інші металургійні підприємства країни мали величезні проблеми з поставками стратегічної сировини для свого виробництва – металобрухту. 2016 року, після запровадження мита на експорт брухту, ситуацію вдалося стабілізувати. Це стало ключовим кроком для налагодження регулярних і своєчасних поставок брухту на заводи.

Вчора, 28 лютого, Верховна Рада підвищила мито з €42 за т до €58 за т. Це не просто важливий, а життєво необхідний крок для економіки Запорізької області й України загалом.

Підвищення мита дасть змогу:

  • зберегти $1,5 млрд у торговому балансі країни, а отже, утримати курс гривні й не допустити шаленої інфляції;
  • зберегти більше 30 тис. робочих місць тільки в Запорізькій області (а якщо врахувати членів сімей працівників, то можна впевнено говорити, що йдеться про основу економічної стабільності регіону).

Закон №9474 є найважливішим антикризовим заходом. Не можна допустити, щоб металургійні заводи скоротили виробництво через брак металобрухту і замість продукту з високою доданою вартістю – холодного або гарячого прокату – з країни масово експортували найбільш «примітивну» сировину – металобрухт.

Експорт готової сталевої продукції в десятки разів вигідніший для економіки країни, ніж продаж необробленої сировини. Сировинна економіка без сильного національного виробника – гарантія бідності держави.

Крім того, варто враховувати досвід інших країн. Так, у найбільшого світового виробника сталі – Китаю – мито на експорт брухту становить 40%, що в грошовому еквіваленті становить $120-130 за т. Натомість Верховна Рада пропонує підвищити мито лише до €58 за т, що майже вдвічі нижче, ніж у КНР. Чому наша країна не може захистити свою сировинну базу?

Загалом дефіцит брухту в Україні – комплексна проблема. Саме лише вивізне мито її не вирішить.

Обсяги фонду брухту і його збору в країні з кожним роком знижуються. 80% продукції металургійного сектору України відправляють на експорт. Це означає, що після закінчення терміну служби експортованої продукції ми не можемо повторно використовувати її у виробництві як брухт, адже вона знаходиться в інших країнах.

Брухт може утворюватися за рахунок реалізації інфраструктурних проектів. В Україні слід запустити глобальну програму з будівництва інфраструктурних об’єктів. Що більше буде таких проектів, то більше всередині країни утворюватиметься брухту. Дефіцит, про який сьогодні кажуть і металурги, і заготівельники брухту, знизиться. Але якщо ми нічого не будуватимемо, а лише експортуватимемо готову продукцію, як це відбувається сьогодні, то зможемо покривати свої потреби в брухті лише шляхом його імпорту. Причому не виключено, що це буде брухт, сформований з української сталі. І він вже точно буде дорожчим, ніж зібраний в Україні.