Industrial claw, used for loading stone, ores, wood, scrap metal in industry Industrial claw, used for loading stone, ores, wood, scrap metal in industry

Експорт готової сталевої продукції для економіки України в десятки разів вигідніший за продаж необробленої сировини

Весь 2015 рік «Дніпроспецсталь» та інші металургійні підприємства країни мали величезні проблеми з поставками стратегічної сировини для свого виробництва – металобрухту. 2016 року, після запровадження мита на експорт брухту, ситуацію вдалося стабілізувати. Це стало ключовим кроком для налагодження регулярних і своєчасних поставок брухту на заводи.

Вчора, 28 лютого, Верховна Рада підвищила мито з €42 за т до €58 за т. Це не просто важливий, а життєво необхідний крок для економіки Запорізької області й України загалом.

Підвищення мита дасть змогу:

  • зберегти $1,5 млрд у торговому балансі країни, а отже, утримати курс гривні й не допустити шаленої інфляції;
  • зберегти більше 30 тис. робочих місць тільки в Запорізькій області (а якщо врахувати членів сімей працівників, то можна впевнено говорити, що йдеться про основу економічної стабільності регіону).

Закон №9474 є найважливішим антикризовим заходом. Не можна допустити, щоб металургійні заводи скоротили виробництво через брак металобрухту і замість продукту з високою доданою вартістю – холодного або гарячого прокату – з країни масово експортували найбільш «примітивну» сировину – металобрухт.

Експорт готової сталевої продукції в десятки разів вигідніший для економіки країни, ніж продаж необробленої сировини. Сировинна економіка без сильного національного виробника – гарантія бідності держави.

Крім того, варто враховувати досвід інших країн. Так, у найбільшого світового виробника сталі – Китаю – мито на експорт брухту становить 40%, що в грошовому еквіваленті становить $120-130 за т. Натомість Верховна Рада пропонує підвищити мито лише до €58 за т, що майже вдвічі нижче, ніж у КНР. Чому наша країна не може захистити свою сировинну базу?

Загалом дефіцит брухту в Україні – комплексна проблема. Саме лише вивізне мито її не вирішить.

Обсяги фонду брухту і його збору в країні з кожним роком знижуються. 80% продукції металургійного сектору України відправляють на експорт. Це означає, що після закінчення терміну служби експортованої продукції ми не можемо повторно використовувати її у виробництві як брухт, адже вона знаходиться в інших країнах.

Брухт може утворюватися за рахунок реалізації інфраструктурних проектів. В Україні слід запустити глобальну програму з будівництва інфраструктурних об’єктів. Що більше буде таких проектів, то більше всередині країни утворюватиметься брухту. Дефіцит, про який сьогодні кажуть і металурги, і заготівельники брухту, знизиться. Але якщо ми нічого не будуватимемо, а лише експортуватимемо готову продукцію, як це відбувається сьогодні, то зможемо покривати свої потреби в брухті лише шляхом його імпорту. Причому не виключено, що це буде брухт, сформований з української сталі. І він вже точно буде дорожчим, ніж зібраний в Україні.