Повертається у форму: ливарна промисловість країни відновлюється

Ливарне виробництво є основною заготівельної базою машинобудування. Від його якості та рівня розвитку залежить конкурентоспроможність машинобудівної продукції на світовому ринку.

Українське ливарне виробництво здатне виконувати замовлення на деталі практично будь-якої конфігурації, причому вироблені з будь-яких матеріалів. У найкращі часи в Україні виплавлялося 6,5 млн т лиття. Країна посідала провідні місця в світі за обсягами ливарного виробництва – 107 кг на людину. Але сьогодні цей показник становить близько 17-18 кг на людину, хоча в розвинених країнах – від 45 кг.

Світове виробництво лиття за останні три роки збільшилося з 85 млн т до 123 млн т. Один лише Китай за останні 5-8 років збільшив виробництво в 3 рази – з 17 млн т до 47-49 млн т.

До слова, зараз здійснюються спроби налагодити співробітництво України з Китаєм в секторі ливарного виробництва. Оскільки китайське лиття вирізняється переважно низькою якістю, китайці намагаються виправити ситуацію шляхом розміщення на наших підприємствах своїх замовлень або запрошення наших фахівців до себе для навчання персоналу. Українські підприємства теж зацікавлені в цьому: це робочі місця, заробітна плата й відрахування до бюджету.

Структура виробництва

Свого часу Радянський Союз був, скоріше, чавуноливарною, ніж сталеливарною країною: вироблялося 60% чавуну й 40% – сталі. При цьому в структурі виробництва чавуну основну масу займав сірий чавун і лише невелику частину – високоміцний.

Сучасний ринок, тим часом, вимагає в основному високоміцного чавуну. Тому перед Україною стоїть завдання збільшити частку його виробництва.

Потужності

На сьогодні ми володіємо потужностями в ливарному виробництві на рівні 3-3,5 млн т. Близько четвертої частини цих обсягів знаходяться на непідконтрольних територіях. Якщо їх не враховувати, то у нас є лише 2,5-2,7 млн т. З них завантажено близько 700-750 тис. т. Хоча до 2014 року Україна випускала 1-1,2 млн т.

У 2015-2016 роках галузь пережила величезною падіння – обсяги виробництва знизилися до близько 300-400 тис. т. Це були кризові часи. У 2017-2018 роках відбувалося відновлення. У 2019 році, за прогнозами, ми маємо вийти на 700-800 тис. т лиття.

До 2025 року, за скромними прогнозами, наше ливарне виробництво має вийти на обсяги порядку 1,5-1,8 млн т на рік – за умови збільшення виробництва машинобудівної продукції.

Внутрішній ринок

Машинобудівна продукція – це внутрішній ринок. За зростання виробництва машинобудівної продукції автоматично збільшиться і обсяг виробництва ливарного. Це ті запаси потужностей, які будуть затребувані. Тому відсутність внутрішнього ринку – велика проблема для ливарників.

Другий серйозний чинник тиску на ливарну галузь – ціни на енергоносії. Якщо порівнювати Україну, Росію і Білорусь, то у нас найвищі ціни на енергоносії. І, відповідно, найвища собівартість виробництва. Ми практично не можемо за ціновим фактором конкурувати з Росією і особливо з Білоруссю.

Розвиток галузі

У цих умовах і з огляду на всі описані виклики ливарники розробили концепцію розвитку галузі. Вона передбачає такі три ключові напрями:

1. Застосування нових технологій, що максимально знизить вплив людського фактору на результат.
2. Зменшення відходів ливарного виробництва. Сьогодні на кожного жителя України припадає 20 кг відходів ливарного виробництва – більше, ніж виробляється лиття. Наше завдання зменшити їх кількість в 3-4-5 разів – до 5 кг на людину.
3. Захист ринку. Ми хочемо переробити нашу нормативно-технічну документацію, щоб захистити внутрішній ринок від світової експансії. Чотири основні стандарти вже перероблено своїми силами.

Реалізація концепції дасть змогу створити понад 100 тис. робочих місць в Україні та принести надходження до бюджету в обсязі понад €2 млрд щорічно.

Тези виступу Степана Клименко на V науково-технічної конференції «Український ринок металобрухту: практичні аспекти та сучасні виклики», що відбулася 5 червня 2019 року