Після поточного спаду певне зростання можливе, але воно навряд чи буде істотним раніше 2022 року

Попри певні труднощі, промисловість відіграє одну з ключових ролей для економіки України – частка промисловості у ВВП становить близько 20%. Однак упродовж останніх років спостерігалося зниження цього показника – він скоротився з 22,6% у 2010 році до 19,9% в 2019-му (у фактичних цінах).

Труднощі в окремих вітчизняних промислових підприємств почалися ще до запровадження карантину. Галузь почала знижувати показники від червня минулого року, коли про коронакризу навіть не чули.

Різні підприємства й галузі вітчизняної економіки по-різному переживають стрес від запровадження карантинних обмежень. Водночас є кілька чинників, які об’єднують промислові компанії в Україні: високий рівень використання внутрішніх трудових і матеріальних ресурсів, наявність капітальної бази, відсутність значущою підтримки з боку держави та обмежений доступ до фінансування.

У деяких випадках ми можемо говорити навіть про прямі бар’єри й заборони, де найбільш яскравими прикладами дискримінаційних дій є обмеження на співпрацю з контрагентами з окремих країн (якщо такі контрагенти підпадають під санкції РНБО), або обмеження на залучення інвесторів/партнерів у капітал (як у випадку з ПАТ «Мотор Січ»). Здебільшого саме промислові компанії мають велику кооперацію з іншими вітчизняними та іноземними підприємствами, тому саме вони найбільше постраждали від запровадження прямих заборон.

За рідкісними винятками промисловість досі залишається драйвером для інших галузей вітчизняної економіки – вантажоперевезень, енергетики, будівництва (якщо відбувається оновлення капітальної бази).

Конкуренція і протекціонізм

Українська промисловість, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, вже багато років живе в умовах жорсткої конкуренції. «Невидиму руку ринку» кожен розуміє по-своєму – у світовій практиці є багато прикладів, коли уряди «розвинених» країн насправді ігнорують базові постулати ринкової економіки, повертаючись до різних форм прямої держпідтримки бізнесу. Багато урядів також лобіюють інтереси бізнесу за межами своїх країн (через експортні кредитні агентства або угоди про зони вільної торгівлі) або субсидує великі промислові корпорації. Наприклад, взаємна тяжба ЄС і США щодо субсидування Airbus і Boeing відповідно триває вже багато років.

В Україні також можна побачити спроби підтримати промисловий сектор. Прийнятий у першому читанні в липні цього року законопроект №3739 дає українським виробникам можливість отримати преференції у процесі закупівель за рахунок бюджетних коштів. Ця ініціатива, найімовірніше, не буде реалізована через тиск «західних партнерів».

Крім того, окремими законодавчими актами передбачені преференції для окремих галузей (читай підприємств). Прикладом цього може бути Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення умов підтримки виробництва електроенергії з альтернативних джерел (№810-IX), який встановлює пільги для підприємств «зеленої» металургії.

Чи допоможуть такого роду ініціативи компаніям (найчастіше містоутворюючим) пережити поточну кризу, зберегти ринки збуту та персонал? Думаю, так, хоча з погляду «ринкової конкуренції» – це помилкова дія. З іншого боку, системних рішень, спрямованих на підтримку конкурентоспроможності української промисловості, поки що немає.

Не все так погано

Після спаду, спричиненого карантином, намітилися ознаки відновлення в промисловості. Індекс виробництва базових галузей в промисловості (випереджаючий індикатор ВВП), що розраховується Нацбанком, за січень-липень 2020 року скоротився на 7,7% (кумулятивно), тоді як в квітні й травні падіння перевищувало 10%.

У липні 2020 року середньооблікова чисельність штатних співробітників промислових підприємств становила 1,8 млн осіб. Це лише на 3,8% менше в порівнянні з «докарантинним» лютим.

Попри те, що статистика промисловості демонструє очевидний спад, вітчизняні підприємства навчилися виживати в умовах постійного стресу. Більше того, вони намагаються заповнити вільні ніші на локальному та міжнародному ринках. Так, й квітні компанія «Аверс-Агро» почала виробляти мобільні апарати штучної вентиляції легенів, підприємства Вінниці оперативно освоїли виробництво захисних комбінезонів для медиків. Дані Держстату за перше півріччя 2020 року свідчать про значне зростання експорту добрив (248,5%), фармацевтичної продукції (109,7%), олова (288,7%). Позитивна динаміка спостерігається й в окремих групах продукції легкої та харчової продукції, а також машинобудуванні.

Не щастить поки що тільки великим підприємствам, зав’язаним на російські комплектуючі або ринок збуту. У середньостроковій перспективі їм потрібно диверсифікувати ринки збуту і джерела надходження комплектуючих.

У липні 2020 року біля промисловості з’явився новий уповноважений держорган – Міністерство з питань стратегічних галузей економіки. Складно сказати, чим нове міністерство відрізнятиметься від ліквідованого раніше Міністерства промислової політики та які «стратегічні галузі» воно буде курирувати не на папері. Однак його діяльність оцінювати рано – його штат, завдання та зони відповідальності наразі формуються.

Також на початку вересня Верховна Рада прийняла закон «Про державні гарантії перед банками на портфельної основі». Поки що закон ще не працює, але в майбутньому може полегшити доступ до фінансування цілій низці підприємств. Проблема лише в сумі – 5 млрд грн. Це значно нижче від потреби реального сектору в кредитах адекватної вартості.

Надія на себе

Багато вітчизняні підприємства отримали другий шанс під час кризи. Проблема нестачі персоналу була частково вирішена за рахунок масового закриття кордонів, ринків збуту – за рахунок торгових воєн між найбільшими економіками світу, собівартості – за рахунок здешевлення енергоресурсів. Крім того, в країні поступово змінюється монетарна політика. Завдяки здешевленню безризикових інструментів банкам знову стає цікаво кредитувати реальний сектор.

У більшості випадків ці поліпшення не дуже відчутні на тлі загальних «мінусів» карантину для бізнесу. Також вони мають тимчасовий характер, але деякі компанії вже змогли цим скористатися. Згідно з даними Мінфіну, кредити за програмою «Доступні кредити 5-7-9%» вже отримали понад 3,2 тис. позичальників. Загальна сума таких позик становила 7,8 млрд грн, за даними на 15 вересня 2020 року. У липні середня процентна ставка за новими кредитами підприємств становила 9,7% річних (у січні – 11,9% річних). Згідно з даними НБУ, найбільш істотне зниження процентних ставок за кредитами підприємств спостерігалося в нацвалюті.

Українським підприємствам слід готуватися до тривалого протистояння з іноземними «партнерами» і конкурентами, а також між собою. Після поточного спаду деяке зростання можливе, але воно навряд чи буде суттєвим раніше 2022 року. Прогнозоване у 2021 році зростання на 3-4% – не більше ніж відскік від глибокого падіння в 2020-м. Це складно вважати економічним зростанням в класичному розумінні.

При цьому істотної підтримки з боку держави (як в інших країнах) вітчизняна промисловість отримати не зможе. У бюджеті грошей вистачить у кращому разі лише на пільги й дотації окремим компаніям, а підтримку через механізм держзакупівель майже неможливо реалізовувати в поточних умовах. Занадто багато сильних супротивників.