Перспективи використання шлаків в Україні

В Україні накопичено близько 35-36 млрд т техногенних відходів. За площею вони займають 7% території країни – понад 50 тис. т на кв. км. За 3-5 років значна кількість відвалів буде переповнене і вичерпає свої можливості. Іншими словами, проблема вимагає активного втручання.

Під час тематичного круглого столу, що відбувся у Києві 27 червня, було розроблено десять пропозицій для Національного плану дій щодо реалізації Стратегії державної екологічної політики на період 2020-2025 рр., які сприятимуть активізації використання шлаків в Україні.

У круглому столі взяли участь ключові стейкхолдери процесу:

• представники галузей, які виробляють шлаки;
• представники галузей, які споживають шлаки;
• представники профільних міністерств: Міністерства регіонального розвитку, Міністерства інфраструктури та Міністерства екології.

5 липня консолідовані пропозиції учасників круглого столу були подані до Міністерства екології для внесення до згаданого Нацплану. Після цього документ направлять до уряду для затвердження відповідно до регламенту.

Оскільки Україна перебуває в перехідному виборному процесі, утвердження Нацплану перенесуть на осінь – коли буде новий Кабінет Міністрів.

Зазначу також, що Нацплан пишеться відповідно до Закону про стратегію державної екологічної політики як інструмент її реалізації. Тому, незалежно від політичної кон’юнктури, він має бути прийнятий і почати працювати.

Про перспективи

Після затвердження Кабміном Нацплану розпочнеться реалізація запланованих заходів, які сприятимуть збільшенню споживання шлаків у будівництві.

Будівельна галузь залишається ключовим споживачем шлаків в Україні – як, утім, і в усьому світі. 1-2% доменних шлаків використовуються в Україні як добриво в сільському господарстві.

Перше, чого ми очікуємо після затвердження Нацплану, – введення на законодавчому рівні мінімального кількісного показника використання шлакових матеріалів у держзамовленнях на ремонтно-будівельні роботи. Це нескладно зробити. Більше того, є економічні обґрунтування, це вигідно.

Друге питання – часткова компенсація тарифу на залізничні перевезення шлакових матеріалів за рахунок екологічного податку перевізників або ж пільговий тариф, який компенсуватиметься за рахунок бюджетних витрат на реалізацію природоохоронних заходів. Це дискусійна тема, яка пов’язана з питанням реформування екологічного податку.

До речі, зниження витрат на залізничні перевезення також сприятиме збільшенню експорту шлакових матеріалів за кордон. Більш вигідна логістика знизить вартість наших шлаків для експорту та, відповідно, підвищить рівень їх конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.

Нарешті, ми ухвалили рішення внести пропозиції щодо впровадження пілотних проектів з будівництва транспортних споруд та інших об’єктів з використанням шлакових матеріалів під час розроблення регіональних планів управління відходами. Реалізація таких проектів має супроводжуватися дослідженням об’єктів у процесі експлуатації й оцінкою їхнього стану під впливом різних факторів.

Відповідні пропозиції будуть подані до Міністерства екології для формування методичних рекомендацій для регіональних планів дій. Міністерство зараз працює над цим документом. Будемо з ними співпрацювати й у цьому напрямі.

Висновок

Десять напрацьованих в ході круглого столу пропозицій – це мінімальний набір дій, які потрібно виконати, щоб збільшити обсяг утилізації шлаків, вироблених українськими металургійними та енергогенеруючими компаніями.

Загалом на обсяг споживання шлакових матеріалів дуже впливають обсяги будівництва. Зараз будівельна галузь в Україні перебуває в стагнації. Це окрема тема, але цей факт ми також маємо враховувати, адже він є критичним.