Перспективи повоєнного «зеленого» відновлення України

На круглому столі щодо перспектив повоєнного «зеленого» відновлення України, організованого німецьким консалтинговим агентством Berlin Economics, детально обговорювалися питання витрат на «зелені» технології, енерговитрат, перспектив приєднання України до ЄС та інші. Моїм завданням було розповісти про поточний стан української промисловості та реальні кроки, які потрібні для її модернізації відповідно до «зелених» цілей.

Як війна вплинула на українську промисловість

Війна спричинила кілька наслідків для промислового сектору України:

• пошкоджено низку підприємств. Найбільші з них – «Азовсталь», ММК ім. Ілліча, «Сєвєродонецький Азот», Авдіївський коксохімічний завод, «Енергомашспецсталь» та інші;
• виникли збої в ланцюжках постачання, проблеми з логістикою;
• впало внутрішнє споживання.

Україна втратила до 50% економіки та відновиться до довоєнного рівня аж за 5 років. Ми фактично втратили десятиліття. Більше того, в Україні вже не доводиться говорити про кліматичні цілі на 2030 рік. Плани зниження викидів провалилися, якщо говорити про вуглецеву ємність. Нам потрібен перегляд цілей NDC-2 (національно визначений внесок відповідно до Паризької угоди).

Ми також очікуємо на підтримку з боку наших партнерів, насамперед ЄС, для фінансування програм відновлення промисловості після війни, доступу до фондів фінансування «зеленого» переходу для українських компаній, оскільки місцева економіка дуже постраждала від війни.

Що Україна реально може зробити

Підтримка світової спільноти у реалізації програм відновлення дасть можливість застосувати найкращі практики зі зниження викидів у промисловості, зокрема деякі критично важливі технології:

• енергоефективність, включаючи рішення у сфері цифрової ефективності;
• максимальне використання надлишкового тепла (тут у металургів є великий потенціал);
• циркулярні рішення (виробники цементу можуть використовувати побутові відходи як паливо);
• зростання використання відновлюваних джерел енергії, а також когенерації. Наприклад, гірничодобувні компанії можуть перейти на біодизель або ЗПГ, а потім електрифікувати транспорт.

Технології принципово змінилися. Однак змінилася ситуація в Україні, змінилися можливості використання цих технологій. Тепер без масштабних програм зовнішнього фінансування Україна точно не впорається із викликами «зеленого» переходу.

Основні перешкоди

• технологічна проблема. Відновлюючи за допомогою світової спільноти зруйновані підприємства, ми все одно не зможемо побудувати «зелену» промисловість – технологія поки що не готова. Сучасні технології дають змогу скоротити викиди лише на 25%. Якщо ми будуємо на місці «Азовсталі» новий металургійний завод, ми маємо розуміти, що через 20 років його доведеться будувати заново. Він не завершить свій життєвий цикл і може не забезпечити повернення інвестицій;
• труднощі українських компаній з доступом до фінансування після війни. Багато залежить від того, чим закінчиться війна. Але фінансові інститути оцінять високі країнові ризики України. Країна й без того була в програшному становищі в порівнянні з європейськими компаніями в питанні залучення фінансування, а тепер ситуація може погіршитися. Допомога міжнародних партнерів та доступ до джерел фінансування «зеленого» переходу є дуже важливими;
• умови CBAM стають дедалі жорсткішими. CBAM може зруйнувати українську промисловість, яка вціліла після війни. Україні потрібні особливі умови. Очевидно, що українські заводи не зможуть досягти істотних успіхів у зниженні вуглецевоємності до 2023 року, коли запуститься CBAM. Зараз ЄС не обмежує 100% нашого експорту, тож важливість цього питання зросла;
• складний перехідний період. Потрібна нова нормальна ціна на газ. Нинішні високі ціни гальмуватимуть розвиток таких технологій, як виробництво DRI, в якому використання газу дало змогу скоротити викиди на 40%. Доцільно активізувати розвиток газовидобутку в Україні для забезпечення потреб перехідного періоду;
• нестача персоналу. Багато фахівців, робітників, можуть виїхати з України, тому потрібні програми стимулювання, які заохотять їх залишитися.

Проблеми старі, але при цьому ситуація значно ускладнилася. Тому ціна помилки в реалізації політики «зеленого» переходу ще більше зросла.

Політика та інструменти для подолання перешкод та здійснення «зеленого» відновлення

Внутрішні можливості стимулювати «зелений» перехід в Україні скоротилися. Оскільки економіка впала, бюджетні пріоритети змінилися. Тепер це оборонні програми, соціальні програми, відновлення житла та міської інфраструктури. Раніше ми розповідали про програми, які заохочують співробітників залишатися в Україні. Словом, є багато напрямів, які потребують коштів. Тому я не вірю, що із завданнями «зеленого» переходу впораються внутрішні українські «зелені» фонди та інструменти.

Україні потрібний доступ до європейських інструментів фінансування. Ми прагматично дивимося на перспективи євроінтеграції України. Це питання найближчих 10 років, але у нас має бути чіткий план та чіткі терміни. Нам потрібен доступ до «зелених» інструментів сьогодні чи завтра. Наша дипломатія має з’ясувати, якими можуть бути ці механізми.

Водночас Україні потрібен особливий підхід для виконання вимог щодо зниження викидів. Тобто кліматична політика України має бути максимально м’якою та стимулюючою.