Пасажири проти вантажів, або що не так з УЗ

Ми часто чуємо про боротьбу «Укрзалізниці» за підвищення тарифів, але жодного разу не чули про її боротьбу за фінансування

Річний звіт «Укрзалізниці» за 2018 рік знову показав, що основною проблемою української залізниці є пасажирські перевезення: міжміське сполучення показало збитковість на рівні 100%, ситуація з приміським виявилася ще гіршою – десятикратна різниця між збитками і доходами.

Ці цифри підтверджують поширену думку про те, що пасажирські перевезення з’їдають весь прибуток від вантажних і не дають «Укрзалізниці» можливості інвестувати в розвиток. Чому це відбувається? У чому криється суть проблем залізничного монополіста? Адже в усьому світі пасажирські перевезення є спроможними. Отже, і в Україні можуть бути…

Проблема неефективного управління

На мій погляд, економічна неспроможність пасажирських перевезень – це наслідок, насамперед, неефективного управління самої «Укрзалізниці», відсутності її підтримки з боку держави та комплексного розвитку всіх транспортних галузей. Наведу лише кілька доказів того

1. Пільги. На залізницях України у повному обсязі надається пільговий проїзд 26 категоріям громадян. Пільгові категорії становлять близько 70% від усіх перевезених пасажирів у приміському сполученні. При цьому «Укрзалізниця» не отримує жодних компенсацій за ці перевезення.
2. Відсутність підтримки приміських перевезень з боку держави. У ст. 10 Закону України «Про залізничний транспорт» вказано, що придбання рухомого складу для перевезень пасажирів у приміському сполученні здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України та місцевих бюджетів у межах лімітів державних капітальних вкладень. Ця норма ніколи не виконувалася.
3. Запровадження податку на землю під смугами відведення. Такого податку немає у жодній країні світу. Він «з’їсть» значну частину доходів «Укрзалізниці» від підвищення тарифів.

З цих та інших причин доходи від пасажирських перевезень покривають лише третину витрат «Укрзалізниці» на відповідну діяльність. У результаті пасажирські перевезення, по суті, повністю компенсуються вантажними шляхом перехресного субсидування.

Утім, крім відсутності фінансування з боку держави, є також проблеми, пов’язані з корупцією та неефективним управлінням усередині самої УЗ. Ось як близько року тому висловився щодо цього міністр інфраструктури Володимир Омелян:

«Заяви УЗ про збитковість пасажирських перевезень не підкріплені жодними розрахунками. Щоб порахувати, яка ж насправді вартість пасажирських перевезень, потрібно для початку розділити вантажні й пасажирські перевезення. Щороку УЗ маніпулює цифрами, малюючи «зі стелі» збитки від пасажирських перевезень. Я маю всі підстави вважати, що ці збитки є необґрунтованими. Починаючи з того, що на приміських перевезеннях – і це визнає сама УЗ – лише від 20% до 50% пасажирів купують квитки, інші їздять «зайцем» або дають хабаря контролеру. Чому – питання насамперед до самої «Укрзалізниці». І закінчуючи тим, що у нас в принципі немає калькуляції, як і яким чином розраховувати вартість перевезення одного пасажира. Це «дуті» цифри, які потім зручно списувати».

Як виправити ситуацію?

1. Необхідна підтримка пасажирських перевезень з боку центральних і місцевих органів влади. З огляду на проведення реформи децентралізації та беручи до уваги, що однією з основних статей збитків УЗ є саме приміські перевезення, дуже важливо, щоб вони підтримувалися і фінансувалися, в тому числі, місцевою владою.
2. «Укрзалізниця» провела рейтинг-аналіз роботи вантажних станцій за друге півріччя 2018 року і визначила перелік малодіяльних – 301 одиниця. З огляду на катастрофічний стан приміських пасажироперевезень, УЗ може провести аналогічний аудит приміських станцій і спільно з місцевою владою обговорити питання заміщення окремих напрямків автоперевезеннями.
3. Виділення з державного бюджету дотації на розвиток пасажирських перевезень. Вони мають покривати різницю між собівартістю пасажирських перевезень і тарифами, які встановлюються на них Кабміном. Винайти велосипед тут не вийде. Згідно із законодавством, цю різницю має покривати Кабмін, але норма жодного разу не була виконана. У держбюджеті просто не закладають відповідні витрати. У результаті УЗ змушена самостійно й добровільно нести функцію збиткових пасажирських перевезень.

Ми часто чуємо про боротьбу «Укрзалізниці» за підвищення тарифів, чуємо про її конфлікти з Міністерством інфраструктури, але жодного разу не чули про конфлікт через відсутність фінансування з державного та місцевих бюджетів.