Судові перспективи захисту внутрішнього ринку в Україні видаються вкрай проблематичними

Українська система запровадження заходів щодо захисту внутрішнього ринку працює в доволі класичному міжнародному режимі, оскільки Україна є членом Світової організації торгівлі (СОТ). СОТ регулює всі питання щодо захисту внутрішнього ринку і, відповідно, встановлює базові правила, яким має відповідати національне законодавство.

В Україні запровадження трьох основних типів механізму захисту внутрішнього ринку, а саме антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, врегульовано відповідним законодавством і здійснюється за схемою, передбаченою СОТ.

Згідно з доступної публічною інформацією Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України, станом на жовтень 2020 року в Україні триває близько 35 розслідувань і переглядів, що стосуються імпорту в Україну різних товарів з походженням як з усіх країн, так і з певної країни.

Слід зазначити, що практика України схожа з практиками інших країн, оскільки відповідає стандартам СОТ. Однак є кілька особливостей, на які слід звернути увагу.

Перш за все це стосується судового перегляду та судової перспективи оскарження рішень Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ). Українські суди мало коли хочуть дивитися саме в суть рішення, тому оцінюють його з погляду форми. Якщо учасники процесу були своєчасно повідомлені, мали можливість надавати свої дані та свідчення, суди вважають, що Мінекономрозвитку, а також МКМТ виконали свої зобов’язання щодо процесуальних норм. І, як правило, суди не дивляться в суть рішення. Тобто, якщо дотримана форма – суд дуже нечасто переглядає суть рішення.

Ця практика відрізняється від світової. Іноземні суди готові дивитися саме в суть і правильність прийняття рішення, а не обмежувати себе лише процесуальними питаннями і питаннями форми.

Схожа проблематика також існує у застосуванні забезпечувальних заходів. Це, наприклад, стосується призупинення дії рішення МКМТ про запровадження митних тарифів до розгляду спору по суті. У практиці є лише кілька випадків, коли суди справді застосували забезпечувальні заходи, призупинивши запроваджені МКМТ мита до розгляду спору по суті: чи правильно все зробила міжвідомча комісія, чи правильно вона врахувала всі факти, наявні у справі.

Виходячи з вищесказаного, з погляду захисту прав та інтересів сторін саме судова перспектива є вкрай проблематичним через небажання і, найчастіше, неможливості суддів розглядати вузькоспеціалізовані економічні питання по суті, а також через відсутність практики застосування забезпечувальних заходів у таких розслідуваннях.