Основна поточна проблема впровадження CBAM – невизначеність та непрогнозованість

17 січня в межах Кліматичної платформи Федерації роботодавців України відбулася презентація та обговорення результатів двох досліджень, проведених компанією CMD-Ukraine. Зокрема, дослідження стосувалися вивчення обізнаності вітчизняного бізнесу в питаннях European Green Deal та результатів моделювання впливу механізму транскордонного вуглецевого коригування (CBAM, Carbon Border Adjustment Mechanism) на українську економіку.

Механізм транскордонного вуглецевого коригування (CBAM, Carbon Border Adjustment Mechanism) вже фактично працює з 1 жовтня 2023 року. І хоча до 1 січня 2026 року триває перехідний період, під час якого компанії подають лише звітність про викиди вуглецю під час свого виробництва, український бізнес вже зіштовхнувся з деякими проблемами. Про досвід роботи в цих умовах розповідає генеральний директор ПрАТ «Стальканат» Сергій Лавриненко.

Проблеми запровадження CBAM

Найбільшими для нас проблемами при впровадженні CBAM є невизначеність, непрогнозованість та брак даних. Так, ми вже навчилися заповнювати звітність CBAM, але загальний обсяг невизначеності залишається дуже високим.

Зокрема, ми поки що не знаємо:

• еталонних значень викидів парникових газів в ЄС по наших кодах УКТЗЕД, які будуть діяти і як Євросоюз буде їх змінювати;
• якою буде динаміка вартості CBAM-сертифікатів;
• як ЄС буде розширювати перелік товарів, що підпадатимуть під дію CBAM;
• як саме будуть реагувати наші великі міжнародні партнери, такі як у США та Британії, які вже готують свої аналоги CBAM;
• безпосередній темп відмови Євросоюзу від безкоштовних вуглецевих квот для наших конкурентів в середині ЄС.

Для нас, металопереробників, головним внутрішнім ризиком є нерозуміння, чи взагалі виживуть великі українські металургійні підприємства після повного запровадження CBAM. Це вертикально-інтегрована галузь і ланцюжок виробництва – від видобутку руди до постачання готової продукції, яка для нас є сировиною. Ми історично залежимо від цих поставок.

Вуглецеві розрахунки

Ми порахували, що якби CBAM запровадили в повному обсязі вже вчора, втрати для нас не були б дуже катастрофічними. Орієнтовно, ми втратили би приблизно 20% експорту «найслабших», найменш маржинальних продуктів. Але це зараз, коли ми зайняті виробництвом продукції для фортифікації. Якби не це, то ми втратили би за таких умов вже 30-40% експорту. Наші підрахунки показують, шо наші викиди складають 1,99 кг со2 на один кілограм готової продукції (сталева фібра). З яких 1,88 кг СО2 – це прямі викиди металургів, а не безпосередньо наші.

Але через невизначеність ми втрачаємо  і можливості. «Стальканат» в змозі в наступні п’ять років реалізувати великий амбітний проєкт – побудувати ще один виробничий цех.  Звичайно, це – великі інвестиції, але й додаткові робочі місця, поглиблення переробки і підвищення конкурентоспроможності. І замість експорту сталевого дроту, який підпадає під CBAM, ми можемо виробляти та постачати на зовнішні ринки канати, які мають значно вищу додану вартість та не підпадають під регулювання CBAM.

Ідея цього проєкту виникла завдяки викликам CBAM, але через невизначеність вона поки що залишається ідеєю. Поки ми бачимо, що цей проєкт навряд чи буде реалізовано через відсутність розуміння – чи розповсюдиться CBAM вже завтра і на канатну продукцію.

Що робити

Ми повертаємося до того, з чого я почав – невизначеність. Хто нам може гарантувати, що через п’ять років або раніше CBAM не розповсюдять і на канати? Саме тому, ми маємо прохання до влади, яка буде вести перемовини з ЄС щодо CBAM.

Навіть якщо нам не вдасться отримати виключення України з-під дії CBAM з огляду на форс-мажорні обставини, то варто принаймні підписати певну угоду, яка дала б ясність та прогнозованість на найближчі 10-15 років для України. А саме зафіксувала б вичерпний перелік товарів з України, що підпадатиме під дію СВАМ (і не буде доповнюватись) та зрозумілий алгоритм розрахунку з опублікованими на наступні 10-15 років значеннями складових.

Такий алгоритм, що дозволить кожному виробнику і експортеру спрогнозувати розмір мита, знаючи свою технологію та карбоновий слід та моделюючи темпи «зеленого» удосконалення процесів у себе та у конкурентів з ЄС.