Економічний комітет Верховної Ради розробляє серію ініціатив з локалізації спаду в індустрії

Наприкінці минулого – початку цього року в Україні активізувалася дискусія про необхідність наявності у країни промислової політики. Приводом стало зниження упродовж ІІ півріччя 2019-го індексу промвиробництва.

Економічна криза, спричинена епідемією коронавірусу, що розгортається у нас на очах, жодним чином не применшує значущості цієї теми. Навпаки – лише підкреслює її важливість. Адже якою глибокою не була би шкода від пандемії, економіку країни доведеться відновлювати.

У поточну кризу країна ввійшла з низькими показниками промислової активності й неповним складом Кабінету Міністрів. До 17 березня в Україні мало не єдиним дієздатним органом державної влади, що спеціалізується на промисловій проблематиці, залишався комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку.

Напередодні запровадження карантину, 12 березня, комітет провів у Дніпрі виїзне засідання, присвячене обговоренню проблем космічної галузі. Після закінчення заходу Дмитро Наталуха, голова парламентського комітету з економічного розвитку, відповів на запитання журналістів. У тому числі – і на запитання кореспондента GMK Center про те, які інструменти промислової політики депутати мають намір запропонувати для подолання кризових явищ. Публікуємо основні тези бесіди.

Промисловий порядок денний

Економічний комітет є ініціатором і головним лобістом ідеї створення окремого міністерства з промисловості. Такий орган виконавчої влади потрібен для того, щоб скоординувати підприємства і галузі, що є критично важливими для країни, для підтримки хоч якогось нормального економічного балансу й для можливої локалізації кризи.

Ми не говоримо про подолання, ми говоримо хоча б про локалізацію, про сповільнення падіння промислового виробництва, яке відбувається в країні. Що ми готові для цього запропонувати та який бачимо шлях досягнення цієї мети? Комітет напрацьовує перелік певних законопроектів, який ми називаємо «Промисловий порядок денний».

Чому ми говоримо про протекціонізм в контексті промисловості? Тому що протекціонізм спрямований насамперед на стимулювання реального сектора внутрішньої економіки. Тобто на зміцнення промислових підприємств. Адже залишаючись державою, яка виробляє виключно сировину, ми ніколи не зможемо претендувати на якусь значущу роль навіть у регіональному масштабі.

Шість ініціатив

За півроку нам вдалося зустрітися з багатьма профільними галузевими асоціаціями, гравцями, учасниками ринку, великими підприємствами. Так чи інакше, у нас вийшло виокремити щось спільне в плані проблематики. І зараз ті першочергові антикризові заходи, які допоможуть українській промисловості трохи легше працювати в нинішніх умовах, ми конвертуємо в законопроект. Ось перелік наших ініціатив:

Перша ініціатива – про питання індустріальних парків. Тобто про податкові преференції в рамках цих індустріальних парків, про проблеми підключення до енергомереж.

Друга ініціатива – питання локалізації виробництва в разі замовлень з-за кордону.

Наприклад, якщо муніципалітет Маріуполя вирішив купити білоруські тролейбуси, з погляду промислової політики він мав би вимагати від білоруського постачальника, щоб цей тролейбус був локалізований в Україні. На такий відсоток, на який українська промисловість здатна його локалізувати. У більшості країн це щось очевидне. Україна, на жаль, соромиться поки що це зробити. Але це одне з першочергових рішень, які ми маємо ухвалити. Воно, безумовно, є частиною промислової порядку денного.

Третя ініціатива – преференції в процесі державних закупівель для національних виробників.

Четверта ініціатива – державна підтримка експорту. Запуск Експортно-кредитного агентства, збільшення його бюджету.

Країна, яка хоче експортувати складну продукцію, має розуміти, що в світі експорт не відбувається сам собою. Для того щоб український виробник вагонів міг продати свої вагони в Прибалтику, йому потрібно ці вагони за якісь гроші побудувати. Тому що європейський покупець не хоче робити передоплату. І щоб укласти контракт, потрібно отримати експортне фінансування. Воно має працювати так, щоб українська організація, що надає експортне фінансування, кредитувала українського експортера для наявності оборотних коштів, які йому потрібні від моменту, коли він купив запчастини, до моменту, коли він отримав оплату за експортним контрактом.

П’ята ініціатива – переорієнтування «Укрексімбанку». Він зараз кредитує імпорт, хоча має кредитувати експорт.

Шоста ініціатива – перегляд основної функції Національного банку України.

Зараз НБУ прикривається ст. 99 Конституції України, де зазначено, що «основна функція національного банку – це стабілізація національної валюти». Однак про питання в тому, що слово «основна» підміняється словом «єдина». А Нацбанк має бути зацікавлений не лише в стабілізації курсу, а й в економічному розвитку країни, і в створенні робочих місць, і взагалі у збільшенні макроекономічних показників.

Також ми виступаємо з ініціативою посилення економічної безпеки країни і внесення змін до закону про національну безпеку, в якому пропонуємо визначити економіку як одну з невід’ємних складових державного суверенітету, а питання економічної безпеки прирівняти до них і зробити частиною питань національної безпеки.

Усе зазначене вище і є в комплексі «Промислово порядком деннім». Але це лише глобальна «рамка» для промислової політики. І вона загалом зрозуміла всім великим виробникам.

Секторальний аспект

Крім глобальної «рамки», є ще секторальні напрацювання: в космічній галузі, будівництві, авіабудуванні, суднобудуванні та інших сегментах промисловості. У секторальному розрізі ми теж напрацьовуємо пропозиції, які хочемо в найближчому майбутньому прийняти як антикризові заходи.

В Україні є критично важливі галузі, які підживлюють економіку як таку. Якщо ми візьмемо високотехнологічне виробництво, наприклад, виготовлення залізничного вагона або локомотива, то це комплексний продукт, який складається з кількох компонентів. Хтось буде готувати колісну пару, хтось вироблятиме раму, хтось має привезти дерево або пластик, хтось – кнопочки, хтось – двигуни. Хтось має розробити, якщо це локомотив, програмне забезпечення. Таким чином, за рахунок одного замовлення одного об’єкта ми даємо роботу одразу кільком десяткам підприємств.