(с) shutterstock.com

Застосування індикативних цін для оподаткування не є справедливим та економічно-обґрунтованим підходом

Усі прагнення підвищити податки для гірничо-металургійного комплексу можна пояснювати тим, що зараз доволі високі світові ціни. Такі цінові піки бувають раз на 10-12 років.

Сьогоднішня ситуація склалася переважно через те, що видобувні потужності Бразилії мають проблеми і тому не можуть забезпечити відповідну кількість свого продукту для світового ринку. Цей відносно невеличкий дефіцит і став каталізатором зростання цін на залізну руду. Але вищі ціни стимулюють усіх видобувати й експортувати більше.

Цей момент високих цін мине. Ніхто не знає, коли точно він закінчиться, але такі піки ніколи не були тривалими. А ось цінові ями довгі та глибокі.

Зрозуміло, коли підприємство більше заробляє, воно й більше податків сплачує. Без усякого підвищення. Якщо порівняти те, що було сплачено «АрселорМіттал Кривій Ріг» цього року, з тим, що було сплачено минулого року за той самий період, то побачимо, що платежі до бюджетів усіх рівнів зросли майже в двічі. Але виключно за рахунок покращення фінансової кон’юнктури.

Крім того, якщо підприємство зараз має можливість більше заробити, то воно матиме більшу можливість вкласти зароблені гроші в модернізацію своїх виробничих потужностей, в тому числі з екологічною метою, з покращенням технології, адже для модернізації потрібні кошти.

В Європі держави серйозно підтримують екологічну модернізацію. Там ідеться не про підвищення податків, а про транші чи фінансову допомогу, яку держава надає підприємствам саме для здійснення необхідної технологічної модернізації виробництв. Ми не надто сподіваємося, що держава буде допомагати ГМК, але водночас очікуємо, що нам не будуть заважати.

Не варто прив’язувати рентну плату в Кривому Розі до цін у північному Китаї. Насправді ми не знаємо жодної країни, де податки прив’язуються до цін на руду чи на продукти переробки в Китаї. Базою оподаткування у найбільш розвинутих державах світу є прибуток від діяльності з видобування корисних копалин. У таких державах, як Австралія та Канада, податок на видобуток залізної руди фактично є різновидом корпоративного податку на прибуток. У Сполучених Штатах Америки податок на видобуток залізної руди стягується на федеральному рівні з виручки від реалізації корисних копалин, а також на місцевому рівні із оподатковуваного прибутку.

У переважній більшості інших держав, у тому числі тих, що розвиваються, базою оподаткування є фактична виручка від реалізації або чистий дохід від використання видобутих корисних копалин. Є також держави із комбінованим оподаткуванням, де податок може стягуватися спочатку у фіксованій сумі з одиниці ваги видобутих корисних копалин, а потім додатково ще й з одиниці площі ділянки, на який провадиться видобувна діяльність. Серед таких держав, наприклад, Індія й Китай.

У державах пострадянського простору, у яких ведеться видобуток і промислова переробка залізної руди (Росія, Казахстан), застосовується диверсифікований підхід. Реалізована залізорудна сировина оподатковується на основі індикативних цін Лондонської біржі LME (Казахстан) або на основі фактичної ціни реалізації, скоригованої на витрати з переробки і транспортування (Росія). Якщо ж залізна руда не продається, а використовується у господарській діяльності, то базою для її оподаткування є фактична собівартість видобутку та первинної переробки (Росія), збільшена на мінімальний коефіцієнт рентабельності 20% (Казахстан).

Наприклад, «АрселорМіттал Кривій Ріг» сам споживає 75-80% видобутої залізної руди та переробляє її на метал в Україні. Експорт залізної руди не є нашим головним бізнесом. Ми металурги. Найперше наше завдання – забезпечити себе сировиною. Ми видобуваємо трохи більше, ніж самі можемо переробити, а решту відправляємо до Європи. Тому нам дуже важко зрозуміти, навіщо для визначення податкової бази використовувати IODEX 62% FE CFR China за даними агенції Platts.

Нещодавно в парламенті почала працювати робоча група з вивчення законопроекту №5600. Ми одразу подали цій групі свої пропозиції.

Підсумовуючи досвід багатьох розвинутих держав і країн, що розвиваються, ми вважаємо найбільш прийнятною для України в сьогоднішніх умовах модель Бразилії, де базою оподаткування є чистий дохід (виручка від реалізації корисних копалин, зменшена на суми непрямих податків, страхування й транспортування) у поєднанні із моделлю, яка використовується у Казахстані для оподаткування нереалізованої залізорудної сировини на основі її виробничої собівартості, збільшеної на розмір рентабельності.

Застосування ж індикативних цін для визначення бази оподаткування не є справедливим і економічно обґрунтованим підходом. Така модель не враховує реальний розмір виручки й доходу гірничо-видобувних компаній (зокрема, не буде враховано якість залізорудної сировини, реальні умови та географічний регіон поставки, транспортні витрати тощо).

Запровадження запропонованого нами механізму є цілком прийнятним як для держави, так і для платників рентної плати – гірничодобувних підприємств. Застосування запропонованої моделі суттєво збільшить надходження рентної плати до бюджету. Водночас таке збільшення не буде надто болючим для галузі.